Уго Локателлі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Уго Локателлі
Ugo Locatelli.jpg
Особові дані
Народження 5 лютого 1916(1916-02-05)
  Тосколано-Мадерно, Італія
Смерть 28 травня 1993(1993-05-28) (77 років)
  Турин
Зріст 171 см
Вага 68 кг
Громадянство Flag of Italy.svg Італія
Flag of Italy (1861–1946).svg Королівство Італія
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1932–1936 Італія «Брешія» 53 (11)
1934–1935 Італія «Аталанта» 12 (6)
1936–1941 Італія «Інтернаціонале» 168 (1)
1941–1949 Італія «Ювентус» 173 (8)
1944   Італія «Брешія» 7 (0)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1936–1940 Італія Італія 22 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Уго Локателлі (італ. Ugo Locatelli, * 5 лютого 1916, Тосколано-Мадерно — † 28 травня 1993, Турин) — колишній італійський футболіст, півзахисник.

Насамперед відомий виступами за клуби «Інтернаціонале» та «Ювентус», а також національну збірну Італії.

Дворазовий чемпіон Італії. Дворазовий володар Кубка Італії. У складі збірної — олімпійський чемпіон, чемпіон світу.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

У дорослому футболі дебютував 1932 року виступами за команду клубу «Брешія», в якій провів чотири сезони, взявши участь у 53 матчах чемпіонату.

Протягом 1934—1935 років захищав кольори команди клубу «Аталанта».

Своєю грою за останню команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Інтернаціонале», до складу якого приєднався 1936 року. Відіграв за «нераззуррі» наступні п'ять сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Інтернаціонале», був основним гравцем команди. Двічі ставав чемпіоном Італії, виборював Кубок країни.

1941 року перейшов до клубу «Ювентус», за який відіграв 8 сезонів. Граючи у складі «Ювентуса» також здебільшого виходив на поле в основному складі команди. За цей час виборов титул володаря Кубка Італії. Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за команду «Ювентус» у 1949 році.

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

1936 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 5 років, провів у формі головної команди країни 22 матчі.

У складі збірної був учасником футбольного турніру на Олімпійських іграх 1936 року у Берліні, здобувши того року титул олімпійського чемпіона, а також чемпіонату світу 1938 року у Франції, здобувши того року титул чемпіона світу.

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

1936
1938
«Амброзіана-Інтер»: 1937–38, 1939–40
«Амброзіана-Інтер»: 1938–39
«Ювентус»: 1941–42

Джерела[ред. | ред. код]