Мікеле Андреоло

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Мікеле Андреоло
Andreolo.jpg
Особові дані
Повне ім'я Мігель Анхель
Андреоло Фроделла
Народження 6 вересня 1912(1912-09-06)
  Кармело, Уругвай
Смерть 15 травня 1981(1981-05-15) (68 років)
  Потенца, Італія
Зріст 169 см
Вага 71 кг
Громадянство Flag of Uruguay.svg Уругвай
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби
Уругвай «Лібертад» (Долорес)
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1932–1935 Уругвай «Насьйональ» 35 (0)
1935–1943 Італія «Болонья» 165 (24)
1943–1945 Італія «Лаціо» 14 (1)
1945–1948 Італія «Наполі» 93 (11)
1948–1949 Італія «Катанія» 8 (0)
1949–1950 Італія «Форлі» ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1935 Уругвай Уругвай 0 (0)
1936–1942 Італія Італія 26 (1)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1953–1954 Італія «Марсала»
1957–1958 Італія «Таранто»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Мігель Анхель Андреоло Фроделла (ісп. Miguel Ángel Andreolo Frodella, нар. 6 вересня 1912, Кармело, Уругвай — пом. 15 травня 1981, Потенца, Італія) або Мікеле Андреоло (італ. Michele Andreolo) — уругвайський та італійський футболіст, півзахисник. Чемпіон світу.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 6 вересня 1912 року в багатодітній родині італійських емігрантів. Футбольний шлях розпочинав у команді «Лібертад» (Долорес). На одному з матчів був присутній чемпіон світу Карлос Ріольфо, який запропонував Андреоло перейти до одного з провідних клубів Уругваю. Наступного року став гравцем столичного «Насьйоналя». У першому сезоні був дублером Рікардо Фассіо і майже не з'являвся в «основі» команди. Після переїзду останнього до міланського «Інтернаціонале» став одним з лідером клуба. 1932 року «Насьйональ», після тривалої перерви, здобув перемогу в національній лізі. Статус-кво був збережений і наступного року.

Був включений до складу національної збірної на переможному для неї кубку Америки 1935 року, проте весь час перебував на лаві запасних. На його позиції виступав гравець «Пеньяроля» Лоренцо Фернандес (чемпіон світу 1930 року).

1934 року до Уругваю приїхав гравець італійської «Болоньї» Франциско Федулло, з наміром знайти кваліфікованого центрального хавбека. Мікеле Андреоло прийняв запрошення і наступного року переїхав на Апенніни.

У складі нового клубу дебютував 29 вересня 1935 року у Флоренції. Гості здобули мінімальну перемогу над «Фіорентиною» (1:0). Того ж сезону «Болонья» обірвала п'ятирічну гегемонію в «Серії А» туринського «Ювентуса». У перші роки його гру журналісти часто порівнювали з грою іншого південноамериканця, чемпіона світу 1934 року, Луїса Монті. І здебільшого Андреоло мав більше схвальних відгуків. У складі «Болоньї», за вісім сезонів, у «Серії А» виходив на поле 165 разів і забив 24 м'ячі. Ці роки є найкращими в історії команди, чотири рази «Болонья» здобувала перемоги в чемпіонаті Італії, брала участь у кубку Мітропи.

В 30-х роках футболісти з Південної Америки, які мали італійське коріння, приймали громадянство і грали за національну збірну. Серед чемпіонів світу 1934 року було п'ятеро «оріунді»: аргентинці Аттіліо Демарія, Луїс Монті, Раймундо Орсі, Енріке Гвайта і бразилець Анфілоджино Гваризі. Цим шляхом пішов і Мікеле Андреоло. Дебютував у збірній 17 травня 1936 року. У Римі господарі зіграли внічию зі збірною Австрії (2:2). Через два роки забив свій єдиний гол за національну команду. У Мілані італійці здобули переконливу перемогу над збірною Бельгії (6:1). У тому матчі за господарів також забивали Джузеппе Меацца, П'єро Пазінаті і Сільвіо Піола (тричі).

На переможному чемпіонаті світу у Франції брав участь у всих поєдинках. За підсумками турніру був включений до символічної збірної. Кольори збірної захищав до 1942 року. Востаннє вийшов на поле проти іспанців (перемога 4:0). Всього за сім років провів 26 матчів.

1944 року перейшов до римського «Лаціо». У повоєнні роки захищав кольори «Наполі». Завершив виступи на футбольних полях у складі команд «Серії С» — «Катанії» і «Форлі».

В 50-х роках очолював італійські команди «Марсала» і «Таранто». Потім працював з молодіжним складом клубу «Потенца».

Помер 15 травня 1981 року на 69-му році життя у місті Потенца.

Статистика[ред. | ред. код]

Клубна статистика[ред. | ред. код]

Клубна статистика
Сезон Команда Чемпіонат Кубок Кубок
Мітропи
Усього
Л І Г Т І Г Т І Г І Г
1935-36 Італія «Болонья» A 30 4
1936-37 A 25 6
1937-38 A 28 2
1938-39 A 30 6
1939-40 A 22 2
1940-41 A 20 2
1942-42 A 15 1
1942-43 A 25 1
Усього за «Болонью» 165 24
1944 Італія «Лаціо» 14 1 14 1
1945-46 Італія «Наполі» ЧІ 32 5 32 5
1946-47 A 33 4 33 4
1947-48 A 28 2 28 2
Усього за «Наполі» 93 11 0 0 0 0 93 11
Усього в Італії 272 36 ? ? ? ? ? ?

Матчі за збірну[ред. | ред. код]

 Статистика матчів і голів за збірну — Італія Італія
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
17-5-1936 Рим Італія Італія 2 – 2 Австрія Австрія товариський матч -
31-5-1936 Будапешт Угорщина Угорщина 1 – 2 Італія Італія товариський матч -
25-10-1936 Мілан Італія Італія 4 – 2 Швейцарія Швейцарія Кубок Центральної Європи -
15-11-1936 Берлін Німеччина Німеччина 2 – 2 Італія Італія товариський матч -
25-4-1937 Турин Італія Італія 2 – 0 Угорщина Угорщина Кубок Центральної Європи -
23-5-1937 Прага Чехословаччина Чехословаччина 0 – 1 Італія Італія Кубок Центральної Європи -
27-5-1937 Осло Норвегія Норвегія 1 – 3 Італія Італія товариський матч -
31-10-1937 Женева Швейцарія Швейцарія 2 – 2 Італія Італія Кубок Центральної Європи -
5-12-1937 Париж Франція Франція 0 – 0 Італія Італія товариський матч -
15-5-1938 Мілан Італія Італія 6 – 1 Бельгія Бельгія товариський матч 1
22-5-1938 Генуя Італія Італія 4 – 0 Югославія Югославія товариський матч -
5-6-1938 Марсель Норвегія Норвегія 1 – 2 д.ч. Італія Італія ЧС 1938 - 1/8 фіналу -
12-6-1938 Париж Франція Франція 1 – 3 Італія Італія ЧС 1938 - чвертьфінал -
16-6-1938 Марсель Бразилія Бразилія 1 – 2 Італія Італія ЧС 1938 - півфінал -
19-6-1938 Париж Угорщина Угорщина 2 – 4 Італія Італія ЧС 1938 - Фінал - 2º Titolo Mondiale
20-11-1938 Болонья Італія Італія 2 – 0 Швейцарія Швейцарія товариський матч -
4-12-1938 Неаполь Італія Італія 1 – 0 Франція Франція товариський матч -
26-3-1939 Флоренція Італія Італія 3 – 2 Німеччина Німеччина товариський матч -
13-5-1939 Мілан Італія Італія 2 – 2 Англія Англія товариський матч -
4-6-1939 Белград Югославія Югославія 1 – 2 Італія Італія товариський матч -
8-6-1939 Будапешт Угорщина Угорщина 1 – 3 Італія Італія товариський матч -
11-6-1939 Бухарест Румунія Румунія 0 – 1 Італія Італія товариський матч -
12-11-1939 Цюрих Швейцарія Швейцарія 1 – 1 Італія Італія товариський матч -
3-3-1940 Турин Італія Італія 1 – 1 Швейцарія Швейцарія товариський матч -
5-4-1942 Генуя Італія Італія 4 – 0 Хорватія Хорватія товариський матч -
19-4-1942 Мілан Італія Італія 4 – 0 Іспанія Іспанія товариський матч -
Усього Матчів 26 Голів 1

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]