Альфредо Фоні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Football pictogram.svg
Альфредо Фоні
Alfredo Foni.jpg
Особові дані
Дата народження 20 січня 1911(1911-01-20)
Місце народження Удіне, Італія
Дата смерті 28 січня 1985(1985-01-28) (74 роки)
Зріст 172 см
Вага 72 кг
Позиція захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1927–1929 Італія «Удінезе»  ? (-?)
1929–1931 Італія «Лаціо» 38 (3)
1931–1934 Італія «Падова» 96 (19)
1934–1947 Італія «Ювентус» 266 (5)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1936–1942 Італія Італія 23 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Позиція
1947–1948 Італія «Венеція»
1951–1952 Італія «Сампдорія»
1952–1955 Італія «Інтернаціонале»
1954–1958 Італія Італія
1959–1961 Італія «Рома»
1964–1967 Швейцарія Швейцарія
1968–1969 Італія «Інтернаціонале»
1970–1971 Швейцарія «Беллінцона»
1972–1973 Італія «Мантова»
1973–1974 Швейцарія «Лугано»
1976–1977 Швейцарія «Лугано»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Альфредо Фоні (італ. Alfredo Foni, * 20 січня 1911, Удіне — 28 січня 1985) — італійський футболіст, захисник. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.

В якості гравця насамперед відомий виступами за клуб «Ювентус», а також національну збірну Італії.

Чемпіон Італії. Дворазовий володар Кубка Італії. Дворазовий чемпіон Італії (як тренер). Володар Кубка ярмарків (як тренер). У складі збірної — олімпійський чемпіон. чемпіон світу.

Клубна кар'єра[ред.ред. код]

У дорослому футболі дебютував 1927 року виступами за команду клубу «Удінезе», в якій провів два сезони.

Згодом з 1929 по 1934 рік грав у складі команд клубів «Лаціо» та «Падова».

1934 року перейшов до клубу «Ювентус», за який відіграв 13 сезонів. Більшість часу, проведеного у складі «Ювентуса», був основним гравцем захисту команди. Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за команду «Ювентус» у 1947 році

Виступи за збірну[ред.ред. код]

1936 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 7 років, провів у формі головної команди країни 23 матчі.

У складі збірної був учасником футбольного турніру на Олімпійських іграх 1936 року у Берліні, здобувши того року титул олімпійського чемпіона, а також чемпіонату світу 1938 року у Франції, на якому здобув титул чемпіона світу.

Кар'єра тренера[ред.ред. код]

Розпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця, 1947 року, очоливши тренерський штаб клубу «Венеція».

В подальшому очолював команди клубів «Сампдорія», «Інтернаціонале», «Рома», «Беллінцона» та «Мантова». Найбільших успіхів досяг, працюючи з міланським «Інтернаціонале», команду якого Фоні двічі приводив до перемоги у Серії A в сезонах 1952–53 та 1953–54.

Протягом 1954—1958 входив до тренерської ради, яка опікувалася підготовкою національної збірної Італії, а у 1964—1967 роках італійський спеціаліст очолював тренерський штаб національної збірної Швейцарії. Очолювані Фоні швейцарці успішно подолали кваліфікаційний турнир для участі у чемпіонату світу 1966 року в Англії, однак безпосередньо в рамках фінального турніру виступили невдало, програвши усі три матчі групового етапу із загальним рахунком 1:9.

Останнім місцем тренерської роботи був швейцарський клуб «Лугано», команду якого Альфредо Фоні очолював в якості головного тренера до 1977 року.

Помер 28 січня 1985 року на 75-му році життя.

Титули і досягнення[ред.ред. код]

Як гравця[ред.ред. код]

1936
1938
«Ювентус»: 1934–35
«Ювентус»: 1937–38, 1941–42

Як тренера[ред.ред. код]

«Інтернаціонале»: 1952–53, 1953–54
«Рома»: 1960–61

Джерела[ред.ред. код]