Чемпіонат світу з футболу 1938

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чемпіонат світу з футболу 1938
Офіційний плакат
Команд 37
(у фінальній частині: 15)
Місце проведення Франція
Чемпіон Італія Італія (вдруге)
Фіналіст Угорщина Угорщина
3-є місце Бразилія Бразилія
4-е місце Швеція Швеція
Зіграно матчів 18
Забито м’ячів 84
(4.67 за матч)
Кількість глядачів 374 835
(20 824 у середньому)
Найкращий бомбардир Бразилія Леонідас
(7 м’ячів)
← 1934
1950 →

Чемпіонат світу з футболу 1938 року — третій чемпіонат світу серед чоловічих збірних команд з футболу, що проходив з 4 по 19 червня 1938 року у Франції.

Збірна Італії, переможець домашнього чемпіонату світу 1934, обіграла у фіналі змагання команду Угорщини і захистила свій чемпіонський титул, ставши першим в історії дворазовим чемпіоном світу. Головний тренер переможців Вітторіо Поццо лишається єдиним наставником, який двічі приводив свої команди до перемог у світовій футбольній першості.

Країна-гоподар[ред. | ред. код]

Країною-господарем чемпіонату світу 1938 року на зустрічі ФІФА у Берліні 13 серпня 1936 була обрана Франція, яка обійшла Аргентину і Німеччину вже у першому ж раунді голосування. Рішення провести другу поспіль світову першість в Європі (після турніру в Італії 1934 року) спричинило невдоволення у Південній Америці, більшість представників якої знялися зі змагання перед початком кваліфікаційного раунду.

Кваліфікаційний раунд[ред. | ред. код]

Участі у відборі на турнір не брали відразу декілька з найсильніших збірних світового футболу. Зокрема збірні Уругваю і Аргентини відмовилися від участі на знак протесту проти другого поспіль проведення фінальної частини світової першості у Європі. А збірна Іспанії не змогла взяти участь через громадянську війну в цій країні.

Уперше в історії чемпіонатів світу збірна його країни-господарки (Франція) автоматично отримала місце у фінальному турнірі. Також уперше від необхідності проходження кваліфікаційного раунду був звільнений чинний чемпіон світу (Італія). Останнє правило протрималося з 1938 по 2002 рік (включно), після чого діючі чемпіони світу знову мають проходити через відбір на наступну світову першість.

Таким чином під час кваліфікаційного раунду розігрувалися 14 путівок до фінальної частини першості, одинадцять з яких складали квоту Європи, ще за дві мали змагатися представники американського континенту, а остання відводилася представнику Азії. Таким чином на турнірі були представлені лише три команди з-поза меж Європи, що є рекордом з найменшого представництва команд з-поза континенту, що приймав фінальну частину світової першості. При цьому усі три представники інших континентів (збірні Бразилії, Куби і Нідерландської Ост-Індії) стали учасниками чемпіонату світу без боротьби у кваліфікації, адже усі їх суперники знялися зі змагання.

Збірна Австрії успішно подолала кваліфікаційний раунд, проте згодом знялася зі змагання через втрату країною суверенітету внаслідок аншлюсу Третім Рейхом. Багато австрійських футболістів приєдналися до складу збірної Німеччини, хоча деякі, включаючи зірку тогочасного австрійського футболу Маттіаса Сінделара, відмовилися грати за об'єднану команду[1]. Попри це збірній Латвії, яка поступилася австрійцям у заключному раунді відбору, не було запропоновано змінити їх у фінальній частині чемпіонату, натомість місце Австрії залишилося вакантним, і Швеція, що мала грати з нею в 1/8 фіналу, автоматично стала учасником чвертьфіналів.

Чемпіонат 1938 року став дебютною світовою першістю для чотирьох команд — збірних Польщі, Норвегії, Куби і Нідерландської Ост-Індії (зараз — Індонезії), причому для двох останніх він залишається єдиним в їх історії.

Учасники фінального турніру[ред. | ред. код]

За результатами кваліфікаційного раунду учасниками фінального турніру стали 16 збірних. Після зняття зі змагання збірної Австрії через аншлюс країни Третім Рейхом кількість учасників чемпіонату скоротилася до 15.

Міста та стадіони[ред. | ред. код]

Для проведення ігор чемпіонату готувалися 11 стадіонів у 10 містах Франції. Єдина гра, що планувалася на стадіоні Жерлан у Ліоні не відбулася через зняття зі змагання збірної Австрії, тож фактично ігри першості проходили на 10 спортивних аренах.

Коломб
(передмістя Парижа)
Марсель Париж Бордо
Стад Олімпік де Коломб Велодром Парк де Пренс Парк Лескюр
Місткість: 60 000 Місткість: 48 000 Місткість: 40 000 Місткість: 34 694
StadeolympiqueColombesJO1924.jpg Le Stade vélodrome de Marseille, le 13 juin 1937.jpg 1932 Le parc des princes v1.jpg Le Stade municipal de Bordeaux en 1938.jpg
Страсбург
Чемпіонат світу з футболу 1938 (Франція)
Гавр
Стад де ла Мено Стад Мунісіпаль
Місткість: 30 000 Місткість: 22 000
RC Strasbourg-FC Mulhouse, 4.11.1934, Stade de la Meinau.png Stade municipal du Havre - Wedstrijd Nederland-Tsjechoslowakije, WK 1938.jpg
Реймс Тулуза Лілль Антіб
Велодром Мунісіпаль Стад дю Т.О.Е.К. Стад Вітор Буке Стад дю Фор Карре
Місткість: 21 684 Місткість: 15 000 Місткість: 15 000 Місткість: 7 000
Stade Auguste-Delaune 2 Tribünen.JPG LilleOM-1937.jpg Suède-Cuba de la Coupe du monde 1938 à Antibes (France).jpg

Формат[ред. | ред. код]

Для чемпіонату 1938 року була збережена олімпійська система, що використовувалася на пеопередньому чемпіонаті світу — команди починали зі стадії 1/8 фіналу і вибували зі змагання після першого ж програшу. Якщо гра завершувалася унічию після 90 хвилин основного часу, призначалися 30 хвилин додаткового часу. У випадку, якщо й додатковий час не визначав переможця, на наступний день призначалося перегравання. Це був останній раз, коли на чемпіонаті світу з футболу застосовувалося олімпійська система, в подальшому матчам на вибування завжди передував принаймі один груповий раунд.

Перебіг турніру[ред. | ред. код]

Учасники фінального турніру чемпіонату світу 1938 і їх результати

До сіяних, тобто номінальних фаворитів пар стадії 1/8 фіналу, на жеребкуванні 5 березня 1938 року у Парижі були зараховані збірні Бразилії, Італії, Куби, Німеччини, Угорщини, Франції і Чехословаччини. Команда ж Швеції після зняття Австрії відразу отримала місце у чвертьфіналі[2].

П'ять із семи матчів 1/8 фіналу завершилися нічиїми в основний час і потребували додаткового часу, за результатами якого у двох випадках переможця також не було визначено і за регламентом змагання потребувалося перегравання. В одному з перегравань збірна Куби обіграла румунів, а в іншому збірна Німеччини вела в рахунком 2:0 у грі проти Швейцарії, проте все ж поступилася з рахунком 2:4. Згодом у цій поразці звинуватили тренера німців Зеппа Гербергера, а також п'ятьох футболістів, які раніше захищали кольори збірної Австрії. Зокрема один з німецьких журналістів зазначив, що «німці та австрійці продовжували боротися між собою, навіть граючи в одній команді»[3].

На стадії чвертьфіналів збірна Швеції, яка пройшла туди через зняття зі змагання Австрії, надвпевнено здолала кубінців з рахунком 8:0. Господарі турніру, французи, поступилися діючим чемпіонам світу, збірній Італії, а Швейцарія програла Угорщині. Ані основний, ані додатковий час гри між Чехословаччиною і Бразилією, яка увійшла до історії як один з найбрудніших і найжорстокіших матчів чемпіонатів світу, в якому було три вилучення і ціла низка гравців зазнала важких травм, не виявив переможця (підсумкова нічия 1:1). У переграванні, яке відбулося наступного дня, південноамериканці мінімально здолали чехословаків, послаблених відсутністю освовного голкіпера Франтішека Планічки, якому у першій грі зламали руку, і нападника Олдржиха Неєдлого, який тоді ж отримав перелом ноги. Цей матч був останнім переграванням в історії чемпіонатів світу.

До фіналу чемпіонату вийшли Угорщина, яка у півфіналі не залишила шансів Швеції, перемігши з рахунком 5:1, а також діючі чемпіони світу, італійці, які мінімально (2:1) здолали збірну Бразилії, що згодом здобула бронзові нагороди першості, вигравши 4:2 у шведів у матчі за третє місце.

У фінальній грі, що проходила у передмісті Парижа на Стад Олімпік де Коломб, збірна Італії завдяки дублям від її головних бомбардирів Джино Колауссі і Сільвіо Піоли з рахунком 4:2 взяла гору над Угорщиною, ставши таким чином першим в історії дворазовим чемпіоном світу з футболу. Її настувник Вітторіо Поццо і досі лишається єдиним тренером, якому вдавалося приводити свою команду до двох перемог на чемпіонатах світу. Через Другу світову війну, яка розпочалася на наступний рік після чемпіонату світу 1938, світова футбольна першість не проводилася до 1950 року, що дозволило італійцям також стати рекордсменами за тривалістю володіння титулом найсильнішої збірної світу — їх результат склав 16 років (з їх першого чемпіонства у 1934 і до 1950 року).

Склади команд[ред. | ред. код]

Кожна збірна-учасник турніру мала право заявити для участі в ньому 22 гравців. Повні заявки команд наведені у статті Чемпіонат світу з футболу 1938 (склади команд).

Фінальна стадія[ред. | ред. код]

Турнірна сітка[ред. | ред. код]

 
1/8 фіналуЧвертьфіналиПівфіналиФінал
 
              
 
5 червня – Марсель
 
 
Італія Італія (aet)2
 
12 червня – Коломб
 
Норвегія Норвегія1
 
Італія Італія3
 
5 червня – Коломб
 
Франція Франція1
 
Франція Франція3
 
16 червня – Марсель
 
Бельгія Бельгія1
 
Італія Італія2
 
5 червня – Страсбург
 
Бразилія Бразилія1
 
Бразилія Бразилія (aet)6
 
12 і 14 червня – Бордо
 
Польща Польща5
 
Бразилія Бразилія1 (2)
 
5 червня – Гавр
 
Чехословаччина Чехословаччина1 (1)
 
Чехословаччина Чехословаччина (aet)3
 
19 червня – Колобм
 
Нідерланди Нідерланди0
 
Італія Італія4
 
5 червня – Реймс
 
Угорщина Угорщина2
 
Угорщина Угорщина6
 
12 червня – Лілль
 
Нідерландська Ост-Індія Нідерландська Ост-Індія0
 
Угорщина Угорщина2
 
4 і 9 червня – Париж
 
Швейцарія Швейцарія0
 
Швейцарія Швейцарія1 (4)
 
16 червня – Париж
 
Німеччина Німеччина1 (2)
 
Угорщина Угорщина5
 
5 червня – Ліон
 
Швеція Швеція1 Фінал
 
Швеція Швеціяw/o
 
12 червня – Антіб19 червня – Бордо
 
Австрія Австрія[4]
 
Швеція Швеція8Бразилія Бразилія4
 
5 і 9 червня – Тулуза
 
Куба Куба0 Швеція Швеція2
 
Куба Куба3 (2)
 
 
Румунія Румунія3 (1)
 

1/8 фіналу[ред. | ред. код]

Швейцарія — Німеччина[ред. | ред. код]

Угорщина — Нідерландська Ост-Індія[ред. | ред. код]

5 червня 1938
17:00
Угорщина Угорщина 6–0 Нідерландська Ост-Індія Нідерландська Ост-Індія
Кохут Гол 13'
Тольді Гол 15'
Шароші Гол 28'89'
Женгеллер Гол 35'76'
Протокол
Велодром Мунісіпаль, Реймс
Глядачів: 9 000
Арбітр: Рожер Конрі (Франція)

Швеція — Австрія[ред. | ред. код]

Куба — Румунія[ред. | ред. код]

5 червня 1938
17:00
Куба Куба 3–3 (д.ч.) Румунія Румунія
Сокорро Гол 44'103'
Магрінья Гол 69'
Протокол
Стад дю Т.О.Е.К., Тулуза
Глядачів: 7 000
Арбітр: Джузеппе Скарпі (Італія)

Франція — Бельгія[ред. | ред. код]

Італія — Норвегія[ред. | ред. код]

Бразилія — Польща[ред. | ред. код]

Бразилія
Польща
ВР Бататаїш
ЗХ Машадо
ЗХ Домінгос да Гія
ППЗ Зезе Прокопіо
ЦПЗ Мартім (к)
ЛПЗ Афонсіньйо
ПФН Лопес
ПН Ромеу
ЛН Перасіо
ЛФН Еркулес
ЦФ Леонідас
Головний тренер:
Адемар Пімента
BRA-POL 1938-CM.svg
ВР Едвард Мадейський
ЗХ Антоній Галецький
ЗХ Владислав Щепаняк (к)
ППЗ Евальд Дитко
ЦПЗ Ервін Ниц
ЛПЗ Вільгельм Гура
ПФН Герард Водаж
ПН Ернест Вілімовський
ЛН Леонард Піонтек
ЛФН Ришард Пєц
ЦФ Фрідріх Шерфке
Головний тренер:
Юзеф Калужа

Асистенти арбітра:
Луї Пуассан (Франція)
Ернест Кіссенбергер (Франція)

Чехословаччина — Нідерланди[ред. | ред. код]

5 червня 1938
18:30
Чехословаччина Чехословаччина 3–0 (д.ч.) Нідерланди Нідерланди
Протокол
Стад Мунісіпаль, Гавр
Глядачів: 11 000
Арбітр: Люсьєн Леклерк (Франція)

Перегравання: Швейцарія — Німеччина[ред. | ред. код]

Перегравання: Куба — Румунія[ред. | ред. код]

9 червня 1938
18:00
Куба Куба 2–1 Румунія Румунія
Протокол
Добаї Гол 35'
Стад дю Т.О.Е.К., Тулуза
Глядачів: 8 000
Арбітр: Альфред Бірлем (Німеччина)

Чвертьфінали[ред. | ред. код]

Швейцарія — Угорщина[ред. | ред. код]

12 червня 1938
17:00
Швейцарія Швейцарія 0–2 Угорщина Угорщина
Протокол
Стад Анрі Жоріс, Лілль
Глядачів: 15 000
Арбітр: Рінальдо Барлассіна (Італія)

Швеція — Куба[ред. | ред. код]

Франція — Італія[ред. | ред. код]

Бразилія — Чехословаччина[ред. | ред. код]

ВР Валтер
ЗХ Домінгос да Гія
ЗХ Машадо
ПЗ Афонсіньйо
ПЗ Мартім (к) RK 89'
ПЗ Зезе Прокопіо RK 14'
НП Еркулес
НП Леонідас
НП Лопес
ПН Перасіо
НП Ромеу
Головний тренер:
Бразилія Адемар Пімента
ВР Франтішек Планічка (к)
ЗХ Фердинанд Даучик
ЗХ Ярослав Бургр
ПЗ Ярослав Боучек
ПЗ Йозеф Коштялек
ПЗ Властиміл Копецький
НП Антонін Пуч
НП Ян Ржига RK 89'
НП Йозеф Лудль
НП Ладіслав Шимунек
НП Олдржих Неєдлий
Головний тренер:
Чехословаччина Йозеф Мейснер

Асистенти арбітра:
Італія Джузеппе Скарпі
Франція Шарль де ла Саль

Перегравання: Бразилія — Чехословаччина[ред. | ред. код]

Півфінали[ред. | ред. код]

Угорщина — Швеція[ред. | ред. код]

16 червня 1938
18:00
Угорщина Угорщина 5–1 Швеція Швеція
Протокол
Парк де Пренс, Париж
Глядачів: 20 000
Арбітр: Люсьєн Леклерк (Франція)

Італія — Бразилія[ред. | ред. код]

16 червня 1938
18:00
Італія Італія 2–1 Бразилія Бразилія
Протокол
Ромеу Гол 87'

Гра за третє місце[ред. | ред. код]

19 червня 1938
17:00
Швеція Швеція 2–4 Бразилія Бразилія
Протокол

Фінал[ред. | ред. код]

Бомбардири[ред. | ред. код]

Найкращим бомбардиром світової першості став бразилець Леонідас, який забив сім голів у ворота суперників. Загалом 42 гравці відзначилися 84 забитими голами, включаючи два автоголи.

7 голів
5 голів
4 голи
3 голи
2 голи
1 гол
1 автогол

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ashdown, John (22 квітня 2014). World Cup: 25 stunning moments … No11: Austria's Wunderteam. The Guardian. Процитовано 29 червня 2014.  (англ.)
  2. History of the World Cup Final Draw (PDF). Процитовано 26 березня 2012.  (англ.)
  3. Hesse-Lichtenberger, Ulrich (2003). Tor!: The Story of German Football. London: WSC Books. с. 85. ISBN 095401345X. (англ.)
  4. а б Sweden were awarded a walkover as Austria were unable to compete because of the Austrian Anschluss in березня 1938.(англ.)
  5. Походив з Австрії, однак на момент турніру вже представляв Німецький футбольний союз через аншлюс Австрії.(англ.)

Посилання[ред. | ред. код]