Інтернаціонале

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтернаціонале
FCInterMilan2021.png
Повна назва Football Club
Internazionale Milano S.p.A.
Прізвисько I Nerazzurri («чорно-сині»)
Коротка назва Інтер
Засновано 1908
Населений пункт Мілан, Італія Італія
Стадіон «Джузеппе Меацца»
Вміщує 75 923
Власник Китай Чжан Цзіньдун
Президент Китай Чжан Канян
Головний тренер Італія Сімоне Індзагі
Ліга Серія A
2020/21 Golden star.svg1
Вебсайт Офіційний сайт
Домашня
Виїзна
Запасна

Футбольний клуб «Інтернаціонале» (італ. Internazionale Milano Football Club), більше відомий як просто «Інтер» — італійський футбольний клуб з міста Мілан північної Італії. Виступає у вищій італійській лізі («Серія A») разом з іншим міланським клубом «Міланом», своїм довічним принциповим суперником в чемпіонаті Італії. Футболісти «Інтера» грають у смугастій чорно-синій формі, від якої походить їхнє італійське прізвисько «нерадзурі» (італ. nerazzurri від nero — «чорний» і azzurro — «синій»).

Клуб засновано 9 березня 1908 року. Титульний спонсор клубу — компанія «Socios.com». «Інтер» — єдина команда в Італії, яка зі дня свого створення не залишала Серію «А» (вищу лігу), попри те, що команда посіла одного разу останнє місце (сезон 1921/1922)

Історія клубу[ред. | ред. код]

Футбольний клуб «Інтернаціонале» був створений 9 березня 1908 44-ма членами клубу «Мілан», незгодними з політикою клубу, згідно з якою команда відмовлялася від легіонерів. Групу людей, що покинули команду, очолив міланський художник Джорджо Муджані (спроєктував емблему «Інтернаціонале»).

У 1910 році «Інтернаціонале» вперше завоював скудетто. Після відновлення спортивної діяльності клубу, яку перервала в той час Перша світова війна, в 1920 році Інтер знову завоював золото італійського чемпіонату.

Друга половина 30-х років на відміну від першої, виявилася для «Інтернаціонале» більш плодовитою на трофеї. Чорно-сині двічі вигравали скудетто (1937/38 і 39/40) і один раз фінішували третіми (1938/39). Крім того, «Інтернаціонале» виграли свій перший Кубок Італії (1938/39).

Після золотої епохи 1960-х років «Інтернаціонале» завоював 11-е скудетто в 1971 році та 12-е у 1980. У 70-і та 80-і роки завоював два Кубки Італії в 1978 і 1982 роках.

15 червня 2005 «Інтернаціонале» виграв Кубок Італії, перемігши у фіналі за сумою двох матчів «Рому» (1:0 в Мілані та 2:0 в Римі), а потім, 20 серпня, переміг у Суперкубку Італії «Ювентус» (1:0; дод. час). 11 червня 2006 «Інтернаціонале» виграв другий поспіль Кубок Італії, знову перемігши у фіналі «Рому» (1:1 і 4:1).

З 2008 року тренером «Інтернаціонале» став Жозе Моурінью. У першому сезоні під управлінням Моурінью «Інтернаціонале» виграв Суперкубок і четвертий скудетто поспіль, проте в Лізі чемпіонів зазнав поразки від «Манчестер Юнайтед» в 1/8 фіналу за сумою двох матчів (0: 0; 0:2).

У сезоні 2009/10 Інтер 18-го разу у своїй історії та п'ятий раз поспіль, став чемпіоном Італії.

22 травня 2010 року клуб уп‘яте за свою історію виходить до фіналу Ліги чемпіонів, де у складному матчі перемагає мюнхенську «Баварію», стаючи трикратним переможцем Ліги. Сезон 2009—2010 став історичним для «Інтернаціонале», адже саме вони — останній італійський клуб, який оформив золотий «требл» - здобувши Кубок Італії, перемогу в чемпіонаті та Лізі Чемпіонів. Саме у сезоні 2009—2010 на весь голос про себе заявив Хав‘єр Санетті - майбутня легенда «Інтернаціонале».

У червні 2021 року головним тренером клубу терміном на два роки став Сімоне Індзагі, що замінив на цій посаді Антоніо Конте. До цього він керував клубом Лаціо[1][2].

Склад команди[ред. | ред. код]

Станом на 21 березня 2022[3]
Позиція Гравець
1 Словенія ВР Самір Ханданович Captain sports.svg
2 Нідерланди ПЗ Дензел Дюмфріс
5 Італія ПЗ Роберто Гальярдіні
6 Нідерланди ЗХ Стефан де Врей
7 Чилі НП Алексіс Санчес
8 Уругвай ПЗ Матіас Весіно
9 Боснія і Герцеговина НП Едін Джеко
10 Аргентина НП Лаутаро Мартінес
11 Сербія ЗХ Александар Коларов
12 Італія ПЗ Стефано Сенсі
13 Італія ЗХ Андреа Ранокк'я
14 Хорватія ПЗ Іван Перишич
19 Аргентина НП Хоакін Корреа (в оренді з Лаціо)
20 Туреччина ПЗ Хакан Чалханоглу
Позиція Гравець
21 Італія ВР Алекс Кордац
22 Чилі ПЗ Артуро Відаль
23 Італія ПЗ Ніколо Барелла
32 Італія ЗХ Федеріко Дімарко
33 Італія ЗХ Даніло Д'Амброзіо
36 Італія ЗХ Маттео Дарміан
37 Словаччина ЗХ Мілан Шкриняр
48 Уругвай НП Мартін Сатріано
77 Хорватія ПЗ Марцело Брозович
95 Італія ЗХ Алессандро Бастоні
97 Румунія ВР Йонуц Раду
Бразилія ВР Габриел Бразан
Аргентина НП Факундо Колідіо

Досягнення[ред. | ред. код]

Scudetto.svg Чемпіонат Італії[ред. | ред. код]

Coccarda Coppa Italia.svg Кубок Італії[ред. | ред. код]

Supercoppaitaliana.png Суперкубок Італії[ред. | ред. код]

Coppacampioni (closer).png Кубок європейських чемпіонів[ред. | ред. код]

Coppacampioni (closer).png Ліга чемпіонів[ред. | ред. код]

UEFA Cup (adjusted).png Кубок УЄФА / Ліга Європи УЄФА[ред. | ред. код]

Міжконтинентальний Кубок

  • Володар (2): 1964, 1965

Кубок Мітропи[ред. | ред. код]

  • Фіналіст (1): 1933

Клубний чемпіонат світу з футболу[ред. | ред. код]

  • Чемпіон (1): 2010

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Simone Inzaghi is Inter’s new head coach. Inter Official Site. Архів оригіналу за 8 квітня 2022. Процитовано 4 червня 2021. 
  2. "Інтер" призначив головним тренером Сімоне Індзагі. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 4 червня 2021. Процитовано 4 червня 2021. 
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 2 вересня 2021. Процитовано 2 вересня 2021. 
  4. Inter (16 серпня 2018). ANDREA BOCELLI | The Maestro performs in front of Inter staff and players 🎼🎹🎤. Архів оригіналу за 16 червня 2020. Процитовано 30 вересня 2018. 

Посилання[ред. | ред. код]