Український Фашистівський Здвиг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Емблема організації [1]

Український Фашистівський Здвиг — українська націоналістична організація в Белграді. Вона періодично співпрацювала з ОУН і стояла на близьких до націоналістів позиціях. Як емблему використовував Націоналістичний Тризуб (дизайн Р. Лісовського) на тлі хреста. Цю ж емблему (але без хреста) використовувала й ОУН. У 1936 році між ОУН та УФЗ відбулася суперечка за символіку, але й вона була полагоджена. Гасла УФЗ — один до одного збігалися з гаслами ОУН[2].

Організація поряд з іншими українськими осередками «Просвіти» та «Української Громади» діяла наприкінці 1930-х років в Королівстві Югославія напівлегально[2]. Очолював УФЗ торговець з Белграда, Левко Богунець. З січня 1939-го організація видавала часопис «За Україну!» під редакцією Петра Полубинського[3]. Програмні засади організації були надруковані в першому числі часопису за авторством В. Млинаря[2].

Програмові засади[ред. | ред. код]

  1. Україна — українцям.
  2. Знищення большовицької влади III Інтернаціоналу.
  3. Визволення з-під чужих окупацій всіх частин Української Землі.
  4. Самостійна, ні від кого незалежна Соборна Українська Держава.
  5. Сильна національна влада з участю в кермі всіх представників українського суспільства.
  6. Автокефалія Української Православної Церкви. Свобода для інших християнських віросповідань в гряницях державних законів, одначе без права підпорядкування чужоземним церковним зверхникам. Українська Православна Автокефальна Церква та інші, признані державними законами християнські віросповідання, стоять на службі Держави й Народу.
  7. Знищення всіх політичних партій.
  8. Виховання українського суспільства в дусі жертвенного патріотизму та громадської дисципліни.
  9. Розвиток національної культури.
  10. Примусова загальна і фахова освіта.
  11. Знищення ворожої і взагалі чужоземної колонізації.
  12. Вивласнення без окупу панських земельних маєтків.
  13. Вся земля працюючим селянам на основі приватної та громадянської трудової власності.
  14. Націоналізація вирішальних галузей промислу в цілях незалежного народного господарства. Всякі концесії чужинцям в промислі, рільництві та інших галузях державно-господарчого життя абсолютно виключені.
  15. Приватний почин у тих ділянках промислового виробництва й торгівлі, де він виправдовується інтересами держави й суспільства.
  16. Організація робітництва в корпорації в цілях захисту його інтересів.
  17. Усіх громадян неукраїнської народності на основі окремих державних законів унормувати під взглядом державної приналежности. З того правила безумовно виключені жиди й ті, що коли будь в тих чи інших формах працювали на шкоду Українського Народу й Української Державності.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. До питання про ідеологію Організації українських націоналістів. Історична правда. Процитовано 2017-05-28. 
  2. а б в Козлітін В. Українські громадські організації в Югославії (20-30-ті роки XX століття) Архівовано 19 липень 2007 у Wayback Machine. // Українці Хорватії. Матеріали і документи. / Упорядники Славко Бурда і Борис Гралюк. — Загреб: Культурно-просвітне товариство русинів і українців Загреба, 2002. — С. 34. ISBN 953-96527-0-7
  3. Касьянов Г. До питання про ідеологію Організації українських націоналістів. // Українська правда. Історична правда від 16 січня 2012 року. (Aрхiв)

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]