Український народний університет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Український народний університет
Тип державний
Розташування Київ
Засновано 1917
Студентів 1600
Викладачів 68
існував до 1 червня 1919 року

Украї́нський наро́дний університе́т, Ки́ївський держа́вний український університет — вищий навчальний заклад, що діяв в Києві за влади Української Центральної Ради та Української Держави.

Історія університету[ред.ред. код]

У липні 1917 року Українське науково-технічне товариство «Праця» спільно з київським товариством «Просвіта» та членами Українського наукового товариства створило комісію для організації навчального закладу з метою підготовки наукових кадрів для українізації освіти. У серпні того ж року на 2-му Всеукраїнському педагогічному з'їзді було затверджено рішення про створення Українського народного університету, почалося формування викладацького складу. Університет відкрився 5 жовтня в приміщенні Педагогічного музею, заняття проходили у вечірні часи в аудиторіях Університету св. Володимира. Канцелярія університету розташовувалася в квартирі за адресою вул. Терещенківська, 13, в приміщенні товариства «Праця», там же проходили збори ради викладачів. Ректором нового вишу став математик, професор Київського політехнічного інституту І. М. Ганицький.

В університет приймалися хлопці й дівчата, не молодші 16 років, які закінчили 6 класів гімназії, вчительський інститут або семінарію. Заклад мав три факультети — історико-філологічний, природничо-математичний і юридичний, а також підготовче відділення. Курс навчання розрахований на три роки, на підготовчому відділенні за програмою середніх класів гімназії — один — два роки. У 1917 році університет налічував 1370 студентів. Більшість викладачів були професори і доценти Університету св. Володимира: Д. О. Граве і М. Ф. Кравчук викладали математику, О. С. Грушевський — історію українського народу, І. І. Огієнко — історію української мови, І. С. Свєнціцький — загальне слов'янознавство, Б. О. Кістяковський — політекономію, Г. Г. Павлуцький — історію українського мистецтва, Ф. П. Сушицький — історію української літератури. Також в Українському народному університеті викладали економіст М. І. Туган-Барановський, мистецтвознавець К. В. Широцький, фізик Й. Й. Косоногов, історики Д. І. Багалій, М. П. Василенко, А. Ю. Кримський, славіст М. К. Грунський, літературознавець А. М. Лобода.

17 серпня 1918 року законом Ради міністрів Української Держави ВНЗ реорганізовано в Київський державний український університет і переведено в приміщення Миколаївського артилерійського училища. З'явився медичний факультет, число студентів збільшилося до 1600, у закладі працювали 68 професорів, доцентів і асистентів. Відкриття реорганізованого університету відбулося 6 жовтня, новим ректором був призначений Ф. П. Сушицький — історик літератури, археограф; деканами стали М. І. Туган-Барановський (юридичний факультет), Г. Г. Павлуцький (історико-філологічний), Ф. П. Швець (фізико-математичний) і О. В. Корчак-Чепурківський (медичний).

У листопаді 1918 року у зв'язку з наступом військ Директорії училище передано у відання головнокомандувача Ф. А. Келлера, Український університет повернувся в приміщення Університету св. Володимира. Першого червня 1919 року два навчальні заклади були об'єднані постановою Ради комісарів вищих навчальних закладів Києва.

Література[ред.ред. код]

  • Звід пам'яток історії та культури України: У 28 томах. / гол. ред. В. Смолій. — К. : «Українська енциклопедія», 2003. — Т. Київ. Кн. I ч. II. — С. 638—639. — ISBN 966-95478-2-2.
  • Звід пам'яток історії та культури України: У 28 томах. / гол. ред. В. Смолій. — К. : «Українська енциклопедія», 2011. — Т. Київ. Кн. I ч. III. — С. 1598, 1647—1648. — ISBN 966-95478-2-2.