Широцький Костянтин Віталійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кость Широцький
Костянтин Широцький. Kosťantyn Šyroćkyj.jpg
Костянтин Віталійович Широцький
Народився 26 травня (7 червня) 1886(1886-06-07)
с.Вільшанка, Подільська губернія, Російська імперія, тепер Крижопільський район Вінницька область, Україна Україна
Помер 13 вересня 1919(1919-09-13) (33 роки)
с.Білоусівка, Flag of the Ukranian State.svg УНР, тепер Тульчинський район Вінницька область, Україна Україна
Громадянство Рос.імперіяFlag of the Ukranian State.svg УНР
Національність українець
Псевдонім К.Ладиженко
Діяльність історія, мистецтвознавство, фольклористика
Відомий праці з історії мистецтвознавства, про художню спадщину Т.Шевченка, організатор секретаріату освіти в Уряді УНР
Alma mater Петербурзький університет

Костянти́н Віта́лійович Широ́цький (Кость Широцький або Шероцький, псевдонім К.Ладиженко) (26 травня (7 червня) 1886(18860607), с.Вільшанка, нині Крижопільського району Вінницької області — 13 вересня 1919, с. Білоусівка, нині Тульчинського району Вінницької області) — український мистецтвознавець, фольклорист, політичний та громадський діяч.

Біографія[ред.ред. код]

Родом із села Вільшанка на Поділлі.

Навчався в сільській церковнопарафіяльній школі в с. Вільшанка-Бершадська і Тульчинському духовному училищі (1986-1900); Подільській духовній семінарії (1900-1906), Кам'янецькій мистецько-промисловій школі В'ячеслава Розвадовського (1905-1906) і Новочеркаській духовній семінарії в Росії (1906). Вищу освіту здобув у Петербурзькому університеті (1906-1912) та Археологічному інституті (1910-1911).

У 1915 році здобуває магістерське звання. У наукових колах Широцького починають визнавати, як фахового спеціаліста з історії культури України. Протягом наступних двох років викладає в якості приват-доцента на кафедрі історії та теорії мистецтва у Петербурзькому університеті (1915-1917), де він читав курс лекцій з історії стародавнього київського й галицького мистецтва. Також, за допомогою лекцій у нелегальному українському університеті "Наша школа" (Петроград, 1914-1915), пропагував серед молоді регіональну історію та культурні надбання української нації.

Поширював українізацію на теренах України, викладаючи історію українського мистецтва ХІІІ-ХV ст. на кафедрі історії мистецтва історико-філологічного факультету Українського народного університету в Києві (1917-1918). Згодом йому запропонували посаду виконувача обов’язків екстраординарного професора на кафедрі історії українського мистецтва в Кам'янець-Подільському українському університеті, де він пропрацював два останні роки свого життя (1918-1919).

Етнографічна діяльність[ред.ред. код]

Костя Широцького визначають як одного з фундаторів дослідження регіональної історії, краєзнавства, вивчення окремих історичних подій і археології теренів України.

Погляди дослідника щодо історичного минулого Поділля, Київщини, Галичини, Буковини, Прикарпаття й Закарпаття висвітлюється у таких його працях, як: „Минуле Подільської землі”, „Кіевъ”, „Буковина („Зелена Русь”) и ея прошлое. Историко-географический очеркъ”, „Иллюстрированная история Галичины въ краткихъ очеркахъ”, „Мистецтво у Східній Галіції”, „Краткая история Галицкого княжества”, „Прошлое Буковини”, „Прошлое Угорской Руси”. Крім цього, Костянтин Віталійович мав власне особливе трактування щодо діяльності гайдамацького ватажка Сави Чалого, причин виникнення гайдамацького руху в 1768 р., відносин Венеції з українським гетьманом Б.Хмельницьким у 1650 р., окремих аспектів декабристського руху в Україні, незаконної русифікації українського духовенства, наслідків Переяславської Ради 1654 р. для України тощо. Також він здійснив вагомий внесок у дослідження історії походження національних кольорів і державної символіки, українського друкарства, книговидавництва, книготоргівлі й розвитку діяльності вітчизняних музеїв.

Фольклорист мав відношення до проведення археологічних досліджень Дністровського Пониззя, зокрема, Бакоти, скіфських й слов’янських городищ біля с. Немирів Брацлавського повіту і у с. Ташлик Гайсинського повіту на Поділлі, новознайдених стародавніх печер з похованнями у Києві та розкопок на території Десятинної церкви тощо. Своїми оригінальними працями з регіональної історії та краєзнавства він збагачував українську історичну літературу, готував ґрунт для подальшого поглиблення вітчизняної історичної науки, тому й вважався провідним істориком-краєзнавцем. 

Значний інтерес для сучасних фольклористів має поданий К.Широцьким у праці „Подольскія „колядки” и „щедрівки” аналіз історичного змісту, записаних ним подільських колядок та щедрівок. Окреме місце присвячене детальній характеристиці етнологічних наукових досліджень ученого щодо народних повір’їв про усі дні тижня у його праці „Народныя поверія о буднихъ дняхъ недели и празднованіе этихъ дней простымъ народомъ”. 

У своїх народознавчих дослідженнях Кость Широцький намагався узагальнити традиційно-побутову культуру українського народу, як систему духовної і матеріальної культури, одночасно формуючись як учений етнограф. Він здійснив систематизацію й класифікацію самобутніх орнаментальних мотивів писанок, вишивок, пасік і кахлів, колядок та щедрівок, народних звичаїв та повір’їв. Джерельна цінність його праць дозволяє вважати К.Широцького непересічним українським істориком-краєзнавцем і етнографом.

Праці[ред.ред. код]

Серед великого числа мистецтвознавчих студій кілька присвячених Тарасові Шевченку:

  • «Деякі портрети, роблені Т. Шевченком» (1911),
  • «К. Брюлов і Т. Шевченко» (1913),
  • «Гравюри Т. Шевченка», «Карикатури Т. Шевченка», «Портретні твори Т. Шевченка», «Шевченко художник», «Т. Шевченко як ілюстратор» (усі 1914).

Крім того, статті «Український художник Тропінін» і «Дещо з української творчості артиста-маляра Тропініна», «Життя і діяльність Григорія Кириловича Левицького» (1914); студія «Очерки по истории декоративного искусства Украины. 1. Художественное убранство дома в прошлом и настоящем» (К. 1914) тощо.

Фольклористичні та етнографічні праці:

  • „Минуле Подільської землі”;
  • „Кіевъ”;
  • „Буковина („Зелена Русь”) и ея прошлое. Историко-географический очеркъ”;
  • „Иллюстрированная история Галичины въ краткихъ очеркахъ”;
  • „Мистецтво у Східній Галіції”;
  • „Краткая история Галицкого княжества”;
  • „Прошлое Буковини”;
  • „Прошлое Угорской Руси”

Література[ред.ред. код]

  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
  • Кость Широцький (у працях істориків і дослідників-мистецтвознавців України Євфимія Сіцінського та Володимира Січинського) / Передмова Л.А. Іваневич. Післямова та упоряд. А.М. Трембіцький. – Хмельницький, 2004. – 32 с.
  • Шевченківський словник. Том 2 / Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1977. — С.389.
  • Мистецтво України: Біографічний довідник / Упор.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський. За ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — ISBN 5-88500-071-9. — С.653.
  • Завальнюк О. М. Історія Кам'янець-Подільського державного українського університету в іменах (1918—1921 рр.). — Кам'янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2006. — С.333—336.
  • Лукомський Г. Венок на могилу пяти деятелей искусства. — Берлін 1921.
  • Середа А. Некролог у зб. Секції Мистецтв УНТ. К. 1921.
  • Стаття Сергія Єфремова у журналі «Україна», 3, 1924.
  • Січинський В. Кость Широцький: (Спомини з нагоди шостих роковин смерті) // Стара Україна. – 1925. – № 7/10. – С. 157–159.
  • Вінюкова В. Етнограф з Поділля К. В. Широцький // Проблеми етнографії, фольклору і соціальної географії Поділля. — Кам'янець-Подільський, 1992. — С.12—13.
  • Мошак М. Подільський історик мистецтва // Кам'янець-Подільський вісник. — 1992. — 6 червня. — С.3.
  • Мошак М. Штрихи до портрету Костя Широцького // Подільське братство: Інформаційний вісник. — № 2. — Кам'янець-Подільський, 1992. — С.12—13.
  • Удріс І. Концепція української мистецької класики Костянтина Широцького // Київська старовина. – 1994. – No 4. – С. 82-86.
  • Геровська О., Чорнобиль О. Кам'янець-Подільський державний університет. Історико-філологічний факультет // Кам'янець-Подільський вісник. — 1995. — 10 червня. — С.5.
  • Невідомий і відомий Костянтин Широцький // Український історичний календар'96. — К., 1996. — С.179—180; фото.
  • Ковпаненко Н.Г. К. В. Широцький (сторінки життя) // Історія України. Маловідомі імена, події, факти (Збірник статей). - К., 1999. - Вип. 6. - С.335-340.
  • Ковпаненко Н.Г. Широцький Костянтин Віталійович // Видатні діячі науки і культури Києва в історико-краєзнавчому русі України: біографічний довідник. - К.: Інститут історії України, 2005. - Ч. 2. - С.294-299.
  • Ковпаненко Н.Г. Архітектурно-мистецька спадщина України в працях визначних учених другої половини ХІХ – початку ХХ ст. // Український історичний журнал. – 2005. – № 6. – С. 122-123.
  • Ковпаненко Н.Г. Архітектурно-мистецька спадщина Наддніпрянської України у вітчизняних історичних дослідженнях (кінець ХІХ - початок ХХ ст.). - К.: Інститут історії України НАН України, 2013. - С.9, 10, 12, 16, 38, 64, 142-146, 148, 155, 176.
  • Завальнюк О. К. В. Широцький і університетське будівництво в Україні (1917 — 1919 рр.) // Поділля у контексті української історії: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції, 29—30 листопада 2001 р. — Вінниця, 2001. — С.161—165.
  • Завальнюк О. М. Вихідці з Поділля — викладачі Кам'янець-Подільського державного українського університету (1918—1921 рр.) // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного педагогічного університету. — Історичні науки. — Т. 6(8). — Кам'янець-Подільський, 2001. — С.311—314.
  • Іваневич Л.А. Кость Широцький - науковець, громадсько-просвітницький та педагогічний діяч. Автореф. дис. ... канд. іст. наук. - Чернівці, 2006. - 20 с.
  • Рибак І., Іваневич Л. Історичне минуле українського народу у поглядах Костя Широцького // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія. / За заг. ред. проф. М.М. Алексієвця. – Тернопіль: Редакційно-видавничий відділ історичного факультету „Літопис” Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, 2004. – Вип. 2. – С. 199-203.

Посилання[ред.ред. код]


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.