Улар прикаспійський
| Улар прикаспійський | |
|---|---|
_in_Tbilisi_01.JPG)
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Куроподібні (Galliformes) |
| Родина: | Фазанові (Phasianidae) |
| Рід: | Улар (Tetraogallus) |
| Вид: | T. caspius
|
| Біноміальна назва | |
| Tetraogallus caspius (Gmelin, 1784)
| |
| Підвиди | |
|
(Див. текст) | |
Ула́р прикаспійський[2] (Tetraogallus caspius) — вид куроподібних птахів родини фазанових (Phasianidae).
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха від 56 до 63 см, розмах крил від 95 до 105 см і вага від 1,8 до 2,9 кг. Оперення утворене сірим, коричневим, білим і чорним кольором, але з будь-якої відстані цей птах виглядає блідо-сірим. Груди блідо-сірі, горло і пляма збоку на шиї білі, потилиця темно-сіра. У польоті цей обережний птах демонструє біле махове пір'я та підхвістя. Оперення самців і самок схоже, але молодь трохи менша і тьмяніша на вигляд. Представники підвидів відрізняються насиченістю оперення, яке у східних популяцій блідіше.
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють три підвиди:[3]
- T. c. tauricus Dresser, 1876 — південна і східна Туреччина, західна Вірменія;
- T. c. caspius (Gmelin, SG, 1784) — від центральної Вірменії до Туркменістану;
- T. c. semenowtianschanskii Zarudny, 1908 — гори Загрос (південний захід Ірану).
Поширення[ред. | ред. код]
Прикаспійські улари зустрічаються в Туреччині, Вірменії, Азербайджані, Грузії, Іраці та Ірані. Ареал фрагментований, обмежений окремими високогірними масивів від гір Тавра і східної Туреччини до Малого Кавказу та гір Загрос і Ельбрус та до Копетдагу. Вид використовує луки в субальпійському та альпійському поясах на висотах від 2400 до 4000 м і іноді до 1800 метрів. Птахи трапляються на крутих схилах без снігового покриву, ущелинах і скелях з ділянками снігу та деякою кількістю трав і трав. Влітку птахи віддають перевагу південним схилам, а взимку — північним. Взимку вони уникають ділянок зі сніговим покривом і замість них використовують відкритий ґрунт із степовою рослинністю[1].
Розмноження[ред. | ред. код]
Токування зазвичай починаються в квітні, гніздування — наприкінці квітня і на початку травні. В кладці від п'яти до дев'яти яєць. Прикаспійські улари гніздяться на крутих схилах на відкритій місцевості, під навислими скелями, серед каменів або в пучках трави. Птахи харчуються виключно рослинним матеріалом, зокрема бобами, цибулинами, квітами, плодами й насінням. Вид переважно осілий і в деяких районах навіть не спускається на менші висоти під час сильного снігопаду[1].
Загрози й охорона[ред. | ред. код]
Загрозами є надмірний випас худоби. В Азербайджані пташка постраждала від інтенсивних військових дій[1].
Вид внесений у CITES I. Вважається вразливим у Туреччині, а також у Грузії[1].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д BirdLife International (2016). Tetraogallus caspius. The IUCN. Процитовано 07.02.2022. (англ.)
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Pheasants, partridges, francolins. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 07 лютого 2022.
| ||||||||