Урс Маєр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Маєр.
Урс Маєр
Народився22 січня 1959(1959-01-22) (65 років)
Цюрих, Швейцарія
Національні змагання
РокиЛігаРоль
1989–2004Національна ліга ААрбітр
Міжнародні змагання
РокиОрганізаціяРоль
1994–2004ФІФААрбітр
1994–2004УЄФААрбітр

Урс Маєр (нім. Urs Meier; 22 січня 1959, Цюрих[1]) — колишній швейцарський футбольний арбітр, нині футбольний коментатор.

З суддівського життя[ред. | ред. код]

Важливі матчі[ред. | ред. код]

Маєр працював арбітром з 1977 року. Свій перший матч у Національній лізі А, він відсудив у 1991 році, а арбітром ФІФА став у 1994 році. На чемпіонаті світу 1998 року він судив напружений матч попереднього раунду між США та Іраном та матч 1/8 фіналу між Данією та Нігерією. На чемпіонаті світу 2002 року він судив півфінал між Південною Кореєю та Німеччиною. У 2002 році судив фінал Ліги чемпіонів. Маєр отримував швейцарську нагороду «Арбітр року» шість разів поспіль з 1995 по 2000 роки, а в сьомий раз був відзначений цієї честі у 2004 році.[2]

«Проклятий румунськими відьмами»[ред. | ред. код]

Після відбіркового матчу Чемпіонату Європи з футболу 2004 року між Румунією та Данією Меєр потрапив у немилість румунських уболівальників — бульварна преса писала про «румунських відьом». Він дозволив грати п'ять хвилин додаткового часу, в якому данці забили вирішальний гол з положення поза грою, навіть після того, як данець торкнувся м'яча рукою. Урс Маєр визнав свою кричущу помилку і кілька разів вибачився, востаннє перед півфінальним матчем Кубка УЄФА між «Стяуа» (Бухарест) і «Мідлсбро». Але саме Маєр призначив пенальті у ворота збірної Румунії на 89-й хвилині на чемпіонаті Європи 2000 року. Румуни реалізували його, і Англія вилетіла.[3]

Англія проти Португалії у 2004 році[ред. | ред. код]

У чвертьфіналі Чемпіонату Європи з футболу 2004 року між Англією та Португалією Урс Меєр скасував гол, забитий англійцем Солом Кемпбеллом на 89-й хвилині, через те, що Джон Террі сфолив на португальському воротареві Рікардо. Англія програла гру по пенальті й завершила турнір.[4] Численні англійські вболівальники відреагували з обуренням і звинуватили Маєра у вильоті їхньої команди. Після того, як британські таблоїди опублікували адресу його електронної пошти, він отримав погрози смерті та понад 16 000 листів протесту. Репортери з The Sun навіть розгорнули величезний англійський прапор перед його тодішнім будинком у Вюренлосі, за словами Маєра, як це було у Другій світовій війні, щоб позначати бомбові цілі. Після цього Маєр отримав захист поліції на кілька тижнів.[5]

Ліга чемпіонів УЄФА та завершення кар'єри[ред. | ред. код]

Маєр також неодноразово судив матчі у Лізі чемпіонів і Кубку УЄФА. П'ять разів поспіль він судив півфінали Ліги чемпіонів. Свій останній матч він провів 11 грудня 2004 року («Базель» проти «Тун»), після чого завершив кар'єру професійного арбітра через вік.[6] До того часу він відсудив загалом 883 матчі. З кінця 2007 року і до завершення кар'єри у червні 2011 року він був головою швейцарських арбітрів.[7] Працював арбітром-спостерігачем від УЄФА.[8]

Телекоментатор[ред. | ред. код]

З 2005 по 2018 рік Маєр працював коментатором футбольних трансляцій на телеканалі ZDF. Спочатку він коментував разом з Йоганнесом Б. Кернером, Францом Бекенбауером і Юргеном Клоппом. Він також аналізував матчі для ZDF на чемпіонаті світу 2006 року і разом з Кернером і Клоппом отримав німецьку телевізійну премію за найкращу спортивну програму. На чемпіонаті Європи 2008 року знову виступав експертом разом з Юргеном Клоппом. Ця співпраця завершилася 25 червня 2008 року, але він знову був залучений на чемпіонат світу 2010 року, цього разу зі своїм власним форматом, у якому він аналізував суперечливі ситуації. Він також залучався телеканалом ZDF як експерт на Чемпіонат Європи 2012, Чемпіонат світу 2014, Чемпіонат Європи 2016 та Чемпіонат світу 2018.[9][10] Сьогодні його можна побачити як телевізійного експерта на телеканалі Blue (колишній Teleclub).[11]

У червні 2021 року, незадовго до чемпіонату Європи, Маєр разом із німецьким журналістом запустив подкаст Urs Meier. Ральф Колер, як ведучий подкасту, ставить колишньому арбітру запитання, переважно про футбольні події.[12] ZDF більше не залучав Маєра до роботи на чемпіонаті Європи, натомість призначивши Мануеля Грефе новим експертом з суддівства.

Особисте життя[ред. | ред. код]

Урс Маєр має двох дорослих дітей від першого шлюбу. З 2000 по 2007 рік він перебував у стосунках з рефері Ніколь Петінья. У нього є ще одна дитина з дружиною Андреа, сім'я живе в Андалусії (Іспанія). Він є послом швейцарської організації Kindernothilfe.[1]

Маєр був власником компанії з виробництва побутової техніки та кухонь у Веттінгені, поки не продав її у 2010 році.[13] У тому ж році він заснував Urs Meier Management AG, яка проводить презентації та навчальні курси.[11]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Unternehmer — Referent — Fussballexperte. In: Ursmeier.ch, abgerufen am 10. Mai 2021.
  2. ↑ football.ch: honors of swiss referees and assistants
  3. ↑ chattisch.de: «Rumänische Hexen verfluchen Schweizer Schiedsrichter»
  4. ↑ Robbed … by reffin' half-wit — The Sun
  5. ↑ Urs Meier: Schiedsrichter unter Polizeischutz [Архівовано 2007-09-30 у Wayback Machine.] — swissinfo.org
  6. ↑ Abschied von Urs Meier (Video)[недоступне посилання] — Schweizer Fernsehen
  7. ↑ Urs Meier hört beim Verband auf in: NZZ Online vom 25. Juni 2011
  8. ↑ Urs Meier: «Früher war es etwas lockerer». In: Goal.com, 28. Februar 2014.
  9. ↑ Kramer wird WM-Experte im ZDF - Borussia Mönchengladbach. web.archive.org. 22 червня 2018. Архів оригіналу за 22 червня 2018. Процитовано 7 грудня 2023.
  10. ↑ tz.de: Urs Meier wieder ZDF-Experte, abgerufen am 27. März 2014
  11. ↑ а б Schiedsrichter-Legende Urs Meier: «Die wollten dich mit Frauen anfüttern».
  12. ↑ https://podcastbe9493.podigee.io
  13. ↑ Der Sonntag: Die Schiedsrichter sind nur die Hampelmänner, Interview vom 4. Juli 2010

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • mit Doris Mendlewitsch: Du bist die Entscheidung: Schnell und entschlossen handeln. Scherz Verlag, Frankfurt am Main 2008, ISBN 978-3-502-15146-3.
  • mit Jürgen Pander: Urs Meier: mein Leben auf Ballhöhe. Delius Klasing Verlag, Bielefeld 2016, ISBN 978-3-667-10444-1.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Урс_Маєр&oldid=41859952