Фатєєва Наталя Миколаївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Наталя Миколаївна Фатєєва
Ім'я при народженні Фатєєва Наталя Миколаївна
Народилася 23 грудня 1934(1934-12-23) (83 роки)
Харків, УРСР
Громадянство СРСР СРСРРосія Росія
Рід діяльності актриса театру і кіно
Alma mater Всеросійський державний інститут кінематографії і Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського
У шлюбі з Тарабаринов Леонід Семенович, Басов Володимир Павлович і Єгоров Борис Борисович
Діти Володимир Басов-мл.
Нагороди
Орден Пошани
Медаль «Захиснику вільної Росії»
IMDb ID 0268838

Наталя Миколаївна Фатєєва (* 23 грудня 1934, Харків, Українська РСР) — радянська, російська актриса театру і кіно. Заслужена артистка РРФСР (1965). Народна артистка РРФСР (1980). Кавалер Ордену Пошани (1999). Нагороджена медалями. Лауреат Національної кінематографічної премії «Ніка» (2013).

Життєпис[ред.ред. код]

В 1952-1954 роках навчалася в Харківському театральному інституті.

"Наталя Фатєєва народилася в Харкові в 1934 році, в 1952 році поступила на театральне відділення Харківського інституту мистецтв. У 1953 році в Харкові відкрилося аматорське телебачення, куди запросили на пробу в якості диктора Наташу. А в 1955 році в Харкові почало мовлення державне телебачення, і ми обидві працювали там дикторами. Правда, незабаром Наташу запросили до Києва на зйомки, і вона поїхала", - згадує ветеран телерадіомовлення, піонер телеефіру Зоя Каткова.

В 1956 році Наталя Фатєєва дебютувала на кіностудії імені Олександра Довженка в ролі Тані Оленіної у фільмі «Є такий хлопець». Закінчила Всесоюзний державний інститут кінематографії (1958, майстерня С. Герасимова, Т. Макарової).

У 19591961 роки — актриса Московського драматичного театру імені М. М Єрмолової. З 1961 р. — актриса Театру-студії кіноактора.

Дебютувала у кіно в 1956 році. Велику популярність здобула, знявшись у головній ролі в романтичній комедії Г. Оганесяна «Три плюс два» (1963) в акторському ансамблі з Андрієм Мироновим, Наталією Кустинською і Євгеном Жариковим.

Одна з найкрасивіших і популярних радянських актрис 60—80-х років.

Зіграла близько вісімдесяти різнопланових кіноролей.

Працювала в радіовиставах, на дубляжі іноземних картин.

У 20032004 роки працювала в Незалежному театральному проекті на сцені Театрального центру на Страсному.

Член Спілки кінематографістів Росії.

Активний громадський діяч.

Фільмографія[ред.ред. код]

Грала в українських кінокартинах:

Фестивалі та премії[ред.ред. код]

Політика[ред.ред. код]

Була в лавах партії «Демократичний вибір Росії», в 1999 році агітувала за СПС. На виборах президента Росії в 1996 і 2000 роках була, відповідно, довіреною особою Бориса Єльцина і Володимира Путіна [3].

Перебувала в партії СПС[4].

В даний час входить до федерального політрада руху «Солідарність» [5].

У березні 2010 р. підписала звернення російської опозиції «Путін має піти».

25 червня 2011, на мітингу Партії народної свободи, заявила про вступ в цю партію[6].

Висловила свою точку зору на негативне висловлювання депутатів з приводу застереження, допущеної Володимиром Познером на федеральному каналі (назвав держдуму госдурою, за що згодом вибачився). [7] В її відповіді було сказано:

«Дума не просто дура. Вы — негодяи, отрабатывающие свой харч. А вы, парнишка-кагэбэшник — мерзавец. Вам от расплаты всё равно не уйти. А на ваш зомби-ящик я просто не хожу. Народная артистка РФ Наталья Фатеева. P.S. Гражданство у меня одно. К сожалению»[8].

У середині серпня 2013 вивісила на балконі власної квартири банер на підтримку кандидата в мери Москви Олексія Навального. Однак, представницька делегація у складі дільничного, представників Деза, понятих, вимагала зняти банер «Навальний! Зміни Росію! Почни з Москви!» з балкона її будинку на набережній Фрунзе. Актриса відповіла відмовою, і через кілька годин банер був знятий[9].

Громадянська позиція[ред.ред. код]

У березні 2014 підписала звернення російських діячів культури проти окупації Криму[10].

Категорично виступає проти реміфологізації Йосипа Сталіна[11].

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Актеры советского кино. Вип. 3-й. М., 1967. — С. 212—223;
  • Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С. 443;
  • Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С. 785;
  • Раззаков Ф. Досьє на звезд. 1934—1961. М., 1998. — С. 640—651;
  • Кинословарь. Т. З. СПб., 2001. — С.277-278.