Навальний Олексій Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олексій Навальний
Алексей Анатольевич Навальный
Alexey Navalny 2017 (cropped).jpg
Народився 4 червня 1976(1976-06-04) (44 роки)
Бутинь, Московська область, РРФСР
Громадянство СРСР СРСРРосія Росія
Національність росіянин українського походження
Місце проживання Москва, Росія
Діяльність адвокат, політичний активіст, блогер, письменник, правозахисник, політик, відеоблогер, генеральний директор, бізнесмен, кінорежисер
Галузь політик
Відомий завдяки керівник проєкту «РосПил»
Alma mater Російський університет дружби народів
Знання мов російська і англійська
Заклад Фонд боротьби з корупцією (Росія)
Членство Координаційна рада російської опозиціїd
Партія Росія майбутньогоd[1]
Конфесія православна церква і православ'я
Брати, сестри  • Навальний Олег Анатолійовичd[2][3]
У шлюбі з Юлія
Діти (2[4]) дочка Дар'я (2001), син Захар (2008)
Автограф Signature of Alexey Navalny.jpg
Нагороди
IMDb nm6281092
Сторінка в Інтернеті Navalny.ru (рос.)

Олексі́й Нава́льний (рос. Алексей Анатольевич Навальный; 4 червня 1976(19760604), Бутинь, Московська область, РРФСР) — російський політичний і громадський діяч (за його твердженням, здебільшого українського походження[5]), що здобув слави поміж російських блогерів і медіа внаслідок своєї громадської діяльності. Він використовує популярний жж-блог для організації, відповідно до закону, масових заяв російських громадян у справах пов'язаних з корупцією в російській владі, що їх російські високопосадовці та наближені до влади великі підприємці, зазвичай, ігнорують. Він також регулярно пише колонки щодо питань, якими він опікується в російських медіа, зокрема в російський Forbes. За політичними переконаннями — російський націоналіст. Виступає за об'єднання Росії, України та Білорусі під очільництвом Росії[6].

Газета Ведомости назвала Навального переможцем у номінації Персона року — 2009[7]. Навальний став World Fellow в Єльському університеті, де він півроку навчався за програмою «Yale World Fellows[en]»[8].

За підсумками 2011 року компанія «Медіалогія» назвала Навального найцитованішим російським блогером з більш як дворазовим відривом від другого і десятиразовим відривом від третього місць у відповідному рейтингу[9].

19 грудня 2014 прокуратура зажадала 10 років позбавлення волі для Навального по так званій «справі Ів Роше», за якою політик і його брат Олег звинувачуються в розкраданні та подальшій легалізації грошових коштів французької фірми «Ів Роше Схід». В останньому слові на суді Олексій відкинув висунуті йому обвинувачення[10][11]. 30 грудня 2014 суд засудив Олексія Навального до 3 років і 6 місяців умовно. Одночасно його брат Олег по тій же справі отримав такий самий, але вже реальний термін, вийшовши на волю лише в червні 2018 року[12][13].

20 серпня 2020 року був отруєний в літаку, коли повертався з Томська до Москви, впав у кому. 24 серпня був перевезений у берлінську клініку «Шаріте» на лікування. Стан його хоч і важкий, але не критичний[14]. 7 вересня його було виведено із коми, а 14 вересня відключено від апарату ШВЛ.[15] 23 вересня його виписали із лікарні.[16]

Життєпис

Олексій Навальний народився 4 червня 1976 року у військовому містечку Бутинь Одинцовського району Московської області Російської РФСР[17][18].

Хронологічна таблиця
1993 — 2000 1993 Закінчив школу
1993 — 1998 Студент юридичного факультету Російського університету дружби народів; робота в банку «Аерофлот»
1998 — 1999 Юрист в девелоперській компанії ST Group
1999 — 2001 Студент факультету «Фінанси і кредит» Фінансової академії при уряді РФ
2000 — 2010 2000 — 2007 Член партії «Яблуко» [⇨]
2003 Керівник московської виборчої кампанії Яблука на виборах в Держдуму
2004 Виконавчий секретар створеного при «Яблуці» Комітету захисту москвичів, що виступав проти ущільнювальної забудови
2004 — 2007 Заступник голови, керівник апарату московського відділення «Яблука»
2005 Кандидат в депутати Мосміськдуми за списком «Яблуко — Об'єднані демократи»
2005 Один з організаторів молодіжного громадського руху «ТАК! — Демократична Альтернатива», координатор проєктів «ТАК! за свободу ЗМІ!» і «Міліція з народом»
2006 Один з творців проєкту «Політичні дебати»
2006 — 2007 Член федеральної ради «Яблука»
2007 Організатор програми «Бійцівський клуб» на каналі ТВЦ
2007 Один з організаторів руху «Народ» [⇨]
2007 Виключений з партії «Яблуко»
2008 Почав займатися інвест-активізмом [⇨]
2009 Організатор (разом з російською версією журналу Forbes) проєкту по захисту прав міноритарних акціонерів — Центру захисту акціонерів
2009 «Приватна особа року» («Відомості»), «людина року» (біржове огляд «Stock In Focus») [⇨]
2009 — 2010 Позаштатний радник губернатора Кіровської області Микити Бєлих
2009 Отримав статус адвоката
2009 Зареєстрував юридичну фірму «Навальний і партнери»
2010 — 2012 2010 Переміг на «віртуальних виборах мера Москви» (45 % голосів)
2010 Запустив проєкт «РосПил» [⇨]
2011 «Найкорисніший для суспільства ресурс» (РосПил, Deutsche Welle); кращий російськомовний блог (LiveJournal, голосування читачів); «Людина року» в номінації «Головний редактор» (GQ)
2011 Назвав «Єдину Росію» «партією шахраїв і злодіїв» [⇨]
2011 Організував збір коштів для «РосПилу» через платіжну систему «Яндекс-гроші»
2011 Порушено справу «Кировлеса» [⇨]
2011 Учасник мітингу на проспекті Сахарова проти фальсифікацій на виборах
2012 Член списку ста найвпливовіших людей світу (Time)
2012 Створив Фонд боротьби з корупцією [⇨]
2012 — 2013 Член ради директорів «Аерофлоту»
2012 Справа «Кировлеса» закрито за відсутністю складу злочину і знову порушено
2012 Один з лідерів «маршу мільйонів», в'язень совісті (Transparency International)
2012 Отримав найбільшу кількість голосів на виборах Координаційної ради опозиції (більше 43 тисяч)
2012 Порушено справу «Ів Роше» [⇨]
2013 — сьогодення 2013 Винесено перший вирок у справі «Кировлеса»; народна схід проти вироку; заміна реального строку умовним
2013 Друге місце на виборах мера Москви (27 % голосів) [⇨]
2013 — сьогодення Голова партії «Народний альянс» (згодом — «Партія прогресу») [⇨]
2014 Винесено вирок у справі «Ів Роше»; Олег Навальний засуджений до 3,5 років колонії загального режиму
2015 Випущено фільм «Чайка» [⇨]
2016 ЄСПЛ визнав перший вирок у справі «Кировлеса» таким, що порушує право Навального на справедливий судовий розгляд; Верховний Суд РФ скасував вирок і відправив справу на новий розгляд; захист Навального подав скаргу на невиконання рішення ЄСПЛ до комітету міністрів Ради Європи
2016 Оголосив про бажання брати участь у президентських виборах — 2018 і почав передвиборну кампанію [⇨]
2017 Винесено другий вирок у справі «Кировлеса»
2017 Випущено фільм «Він вам не Дімон» [⇨]
2017 Організував масові протести проти корупції [⇨]
2017 Один з 25 найвпливовіших людей в Інтернеті (Time)
2017 ЄСПЛ визнав вирок у справі «Ів Роше» довільним і необґрунтованим
2020 20 серпня екстрена госпіталізація в Омську, а згодом у Німеччині, впав у кому через отруєння[19]

Родина

Олексій з дружиною Юлією

Батьки Навального володіють «Кобяковською фабрикою з лозоплетіння» в Одинцовському районі[20]. Батько — Анатолій Іванович Навальний (нар. 28 січня 1947), народився і закінчив школу в Заліссі (раніше Чорнобильський район, зараз Іванківський район, Київська область) Української РСР, після закінчення Київського військового училища зв'язку отримав призначення під Москвою[21]. Дід — Іван Тарасович — був теслею і майже все життя, як і його дружина Тетяна Данилівна, пропрацював у місцевому колгоспі[22].

Мати — Людмила Іванівна (нар. 4 квітня 1954), походить зі сільської місцевості з-під Зеленограда Московської області, навчалася в Московському інституті управління імені Серго Орджонікідзе, працювала лаборанткою в Зеленоградському НДІ мікроприладів, 1975 року вийшла заміж за Анатолія Івановича Навального, після закінчення інституту працювала економістом, з 1987 року — заступником директора з економіки[23].

Брат — Олег Анатолійович Навальний (нар. 9 квітня 1983), до травня 2013 року — заступник директора компанії «Автоматизовані сортувальні центри», філія «Пошти Росії», перший заступник директора компанії експрес-доставки EMS Russian Post[24].

Дружина — Юлія Борисівна Навальний (дівоче прізвище Абросимова; нар. 24 липня 1976) — економістка. Двоє дітей[18]: дочка Дарина (нар. 2001; з 2019 року — студентка Стенфордського університету[25]) і син Захар (нар. 2008).

2013 року в етері українського телеканалу «Інтер» Навальний сказав, що є наполовину росіянином, наполовину — українцем, зазначивши, що, «напевно, більше українець за своїми якимсь коріннями і генетикою». Тоді ж політик повідомив, що більшість його родичів живуть в Україні. До 1986 року всі вони проживали в Київській області, де щоліта проводив і сам Навальний, але після аварії на Чорнобильській АЕС частина рідні переїхала в інші райони України[26]. За словами його дядька, більше половини родичів Навального проживає в Заліссі і Переяславі-Хмельницькому.

Станом на 2015 рік Навальний проживав в московському районі Мар'їно[27].

Освіта

1993 року, у віці 17 років, Навальний закінчив Алабінську середню школу у військовому селищі Калинінець в околицях підмосковного села Тарасково[28].

1998 року, у віці 22 років, закінчив юридичний факультет Російського університету дружби народів[17][18]. Наступного року заочно вступив на факультет фінансів і кредиту Фінансової академії при Уряді РФ (спеціальність «Цінні папери і біржова справа»), який закінчив 2001 року[18].

2010 року за рекомендацією Гаррі Каспарова, Євгенії Альбац, Сергія Гуриева і Олега Цивінського проходив піврічне навчання в Єльському університеті за програмою «Yale World Fellows»[29][30].

Робота і бізнес

Володів 25 % сімейного підприємства ТОВ «Кобяковська фабрика з лозоплетіння»[31][32]Одинцовському районі Московської області) в рівних частках разом з батьком, матір'ю і братом. Пізніше від частки у фірмі позбувся[33]. Деякий час працював у банку «Аерофлот»[34].

1997 року (у віці 21 рік, ще будучи студентом РУДН) заснував ТОВ «Несна», основним видом діяльності фірми були заявлені перукарські послуги. Деякий час «Несна» здавала «нульові» баланси, а потім була продана[32].

Тоді ж, 1997 року, зареєстрував ще одну фірму, ТОВ «Аллект». У 1998—2005 роках обіймав посаду заступника директора з юридичних питань в цій компанії. На думських виборах 2007 року фірма «Аллект» була агентом партії Союз правих сил з розміщення реклами. Усього СПС закупив через «Аллект» реклами на 99 млн рублів, Навальний з цього отримав комісію в 5 %, тобто 5 млн рублів. Станом на 2011 рік ТОВ «Аллект» знаходилося у стадії ліквідації[34][35][36][37].

У 1998—1999 роках працював в девелоперській компанії «СТ-груп» Шалви Чигиринського[38]. Поміж іншого займався валютним контролем і антимонопольним законодавством[34] й одночасно почав вчитися у Фінансовій Академії біржової справи і цінних паперів.

2000 року, разом з друзями з юридичного факультету РУДН, відкрив фірму «Н. Н. Секьюритиз». Навальний був власником 35 % акцій цієї компанії і займав у ній пост головного бухгалтера. «Н. Н. Секьюритиз» торгувала цінними паперами на біржі, упідсумку ця компанія збанкрутувала. За словами Навального, граючи на біржі, він програв «ті деякі гроші», що у нього були[34][37][39].

2001 року Навальний виступив співзасновником ТОВ «Євроазійські транспортні системи». Фірма займалася логістикою, заробляючи на автомобільних вантажоперевезеннях[34][37].

2006 року був ведучим програми «Містобудівні хроніки» на радіостанції «Ехо Москви»[40].

2009 року Навальний здав кваліфікаційний іспит в адвокатській палаті Кіровської області. 2010 року Навальний перевівся у Московську міську адвокатську палату[35][36]. Згідно Банку рішень арбітражних судів у свою юридичну практику брав участь в 11 справах в арбітражних судах, причому тільки в двох з них особисто, а в інших випадках від його імені виступали його представники Д. В. Волов, А. В. Глушенков і В. Д. Кобзєв[35][38].

2009 ркуі Навальний заснував ТОВ «Навальний і партнери», 2010 року цю компанію було ліквідовано[37].

Одним з перших клієнтів стала його сімейна Кобяковська фабрика (власники брат і батьки Навального), за роботу з якої він за відомостями газети «Відомості» отримав 750 000 рублів 2010 року[34].

У листопаді 2011 року виконавчий директор «Американського інституту сучасної Росії» і колишній адвокат ЮКОСу Павло Івлєв найняв Навального для надання юридичних послуг, виплачуючи тому гонорар в розмірі 10 тис. доларів у місяць[34].

У лютому 2012 року Національний резервний банк (НРБ) Олександра Лебедєва (володіє 15 % компанії «Аерофлот») висунув Навального кандидатом в раду директорів «Аерофлоту». Навальний погодився стати директором, заявивши, що, якщо його оберуть, він зосереджиться на корпоративному управлінні та антикорупційній діяльності[41][42]. 25 червня 2012 року Навальний увійшов до ради директорів «Аерофлоту» згідно з рішенням річних зборів акціонерів. За Навального було віддано 787 млн голосів, що при загальній кількості голосів в 12,1 млрд штук становить 6,5 % (голоси НРБ і ряду інших міноритаріїв)[42][43]. Навальний увійшов до складу Комітету з кадрів і винагород Ради директорів «Аерофлоту»[44]. У лютому 2013 року було повідомлено, що Навальний не був висунутий кандидатом у новий склад ради директорів «Аерофлоту»[45].

Після вступу до законної сили вироку зі справи «Кировлеса» 16 листопада 2013 року Адвокатська палата Москви позбавила Навального статусу адвоката[46].

17 липня 2013 офіційно зареєстрований кандидатом на виборах мера Москви[47].

Діяльність

Навальний є міноритарним акціонером у низці провідних (і одночасно близьких до влади) російських компаній і його діяльність була, зокрема, спрямована на те, щоби зробити функціонування цих компаній якомога прозорішим. Така прозорість є вимогою закону, проте підозрювані у шахрайстві топ-менеджери цих компаній усіляко уникали прозорості у своїй діяльності[48]. Інші напрями його діяльності стосувалися порушень російської правоохоронної системи, таких як справа Сергія Магнітського, нецільове використання бюджетних коштів, якість державних послуг тощо.

Активну громадську діяльність розпочав 2004 року, коли заснував і був одним з керівників «Комітету захисту москвичів» — загальноміського руху противників корупції та порушення прав громадян при здійсненні будівництва в Москві[17][18]. 2005 року спільно з Марією Гайдар, Наталією Морарь та іншими встав біля витоків Молодіжного руху «ТАК!»[17][18]. Координував проєкт «Міліція з народом»[17]. З 2006 року — координатор проєкту «Політичні дебати», шеф-редактор його телеверсії «Бійцівський клуб» (ТВЦ, 2007)[17]. Як ведучий «Політичних дебатів», взяв безпосередню участь в інцидентах під час дебатів Марії Гайдар та Едуарда Багірова, а також Максима Кононенка та Юлії Латиніної, що широко висвітлювалось у пресі[49][50].

23 червня 2007 став одним із співзасновників руху «Народ»[17]. 2008 року заснував громадську організацію «Союз міноритарних акціонерів», яка займається захистом прав приватних інвесторів[17][51]. Активно працює над проблемою підвищення прозорості витрат природних монополій[52]. 2009 року був позаштатним радником губернатора Кіровської області, колишнього лідера «Союзу правих сил», Микити Білих[17][53]. 2009 року виступив співзасновником Фонду підтримки ініціатив губернатора Кіровської області[37].

У жовтні 2010 Навальний переконливо переміг на віртуальних виборах мера Москви, проведених в інтернеті виданнями Коммерсантъ і Газета.Ru. Він здобув близько 30 000 голосів, або близько 45 % при тому, що другим був кандидат «Проти всіх» з 9 000 голосів (14 %), а третім Борис Нємцов з 8 000 голосів (12 %)[54].

У листопаді 2010 Навальний оприлюднив[55] закриті документи щодо аудиту компанії Транснефть. Він стверджував, що оприлюднив скан оригіналу документу. Згідно з блогом Навального близько 4 мільярдів доларів США було вкрадено при спорудженні нафтогону «Східний Сибір — Тихий океан» і що ця шахрайська діяльність була координована Володимиром Путіним[56][57].

У лютому 2011 в інтерв'ю радіостанції finam.fm Навальний назвав правлячу в Росії партію Єдина Росія, «партією шахраїв і крадіїв» (рос. партия жуликов и воров)[58]. У травні 2011-го російська влада відкрила карну справу проти Навального, що її західні медіа широко висвітлили як «помсту», а сам Навальний назвав її «сфабрикованою спецслужбами»[59][60][61].

Вибори до Державної Думи (2011), позбавлення волі

Навальний в суді після арешту, 6 грудня 2011 року
Олексій Навальний на трибуні мітингу в Москві, проспект Сахарова, 24 грудня 2011 року

Олексій Навальний неодноразово заявляв, що найприйнятнішим, на його думку, на виборах до Державної Думи 2011-го є голосування «за будь-яку партію, проти Єдиної Росії»[62].

5 грудня 2011 року, наступного дня після виборів, Навальний виступив на санкціонованому владою заході, що проводився рухом «Солідарність» у Москві. Метою мітингу було висловлення незгоди з результатами проведених виборів і звинувачення влади в масштабних фальсифікаціях. Виступаючи перед багатотисячним натовпом, Навальний, зокрема, назвав «Єдину Росію» «партією шахраїв, злодіїв і вбивць». По закінченню заходу він із ще кількома сотнями учасників взяв участь у несанкціонованій ході до будівлі Центральної виборчої комісії Російської Федерації на Луб'янці. Його затримала поліція. Наступного дня відбулося судове засідання, де Навального було визнано винним у чиненні опору співробітникам правопорядку і призначено мірою покарання 15 діб адміністративного арешту. Дане рішення викликало невдоволення як серед опозиції, так і серед низки відомих адвокатів. Зокрема, зверталася увага, що суд не взяв до уваги пом'якшувальні обставини — наявність двох неповнолітніх дітей на утриманні і відсутність кримінальної історії у Навального[63]. «Міжнародна амністія» визнала Навального в'язнем сумління[64]. Був звільнений з-під варти 21 грудня 2011-го о 02:35; незважаючи на пізній час, на виході його зустрічали численні журналісти та прихильники[65].

Участь у виборах мера Москви (2013)

2013 року на дострокових виборах мера Москви був висунутий кандидатом від партії «РПР — Парнас». Серед передвиборчих гасел — розширити повноваження місцевого самоврядування, вирішувати конфліктні ситуації навколо будь-якого нового будівництва шляхом референдуму місцевих жителів, заборонити виконання лезгинки в публічних місцях вихідцями з Кавказу, натомість дозволити проведення гей-парадів[66].

За результатами голосування отримав 27,24 % голосів активних виборців (632 697 голосів), набравши більше голосів, ніж Мельников (КПРФ), Мітрохін (Яблуко), Дегтярьов (ЛДПР) та Левич (Справедлива Росія) разом узяті, але поступившись чинному виконувачу обов'язків мера Москви Сергію Собяніну з його 51,37 %.

Євромайдан

У січні 2014 року партія «Народний Альянс» на чолі з О. Навальним висловила підтримку учасникам Майдану та засудила силовий сценарій придушення акції протесту з боку влади. Також у заяві йшлося, що членство України в Євросоюзі не суперечить інтересам Росії, яка також має рухатися до європейських цінностей[67].

Реакція на анексію Криму

Навальний не підтримував захоплення Росією Криму, нагадуючи про зобов'язання Росії гарантувати територіальну цілісність України в обмін на відмову останньої від ядерної зброї, а також про те, що у 2005 році президент Росії Володимир Путін виступав проти перегляду кордонів, сформованих після розпаду СРСР[68]. 20 березня 2014 Газета The New York Times опублікувала статтю Навального, в якій він просив ввести додаткові санкції проти «внутрішнього кола Путіна»[69], зокрема Навальний закликав західні країни заморозити фінансові активи та конфіскувати власність великих російських бізнесменів[70]. Фонд боротьби з корупцією Навального підготував розширений список осіб для санкцій з боку Євросоюзу. Цей документ був опублікований на сайті Альянсу лібералів та демократів за Європу[71]. У той ж час у жовтні 2014 року під час інтерв'ю для радіостанції «Ехо Москви» Навальний, як і М. Ходорковський заявив, що хоча Крим було анексовано з грубими порушеннями міжнародного права, але на даний момент він є частиною Росії і в найближчому майбутньому до складу України не повернеться[72].

Арешт у 2014 році

30 грудня 2014 року Навального було засуджено на 3,5 року в'язниці умовно та штраф 4,4 мільйона рублів. За версією слідства, Навальні начебто викрали шахрайським шляхом 26,7 мільйона рублів у ТОВ «Ів Роше Схід» і 4,4 мільйона рублів у ТОВ «Багатопрофільна процесингова компанія», а потім легалізували ці кошти, переказавши їх на рахунки Кобяковської фабрики з лозоплетіння, підконтрольної їхнім родичам. Але всупереч домашньому арешту опозиціонер поїхав на Манежну площу, де проходив мітинг на його підтримку. У соцмережах акцію назвали «Революцією олів'є», але вже на мітингу Навальний був заарештований поліцією[73]. Державний департамент США засудив вирок братам Навальним, назвавши його «спрямованим на придушення і покарання політичного активізму», а в Євросоюзі назвали вирок політично мотивованим. 5 січня стало відомо, що Навальний відмовився дотримуватися режиму домашнього арешту та розрізав електронний браслет, вважаючи свій арешт незаконним[74].

8 жовтня 2015 року Олексію Навальному знову обмежили право виїжджати за кордон через те, що він відмовився добровільно погасити борг у розмірі 4,5 мільйона рублів. Представник УФССП Росії по Москві Тимур Коробіцин повідомив, що "в Управлінні Федеральної служби судових приставів по Москві ведеться виконавче провадження про стягнення солідарної заборгованості з Олексія та Олега Навальних у розмірі більше 4 млн 490 тис. рублів на користь ТОВ «Багатопрофільна Процесингова Компанія»[75].

Антикорупційні розслідування

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Он вам не Димон. на сайті YouTube // Алексей Навальный. 2 березня 2017 року.

2 березня 2017 року на сайті Фонду боротьби з корупцією О. Навального було опубліковано фільм-розслідування про резиденції прем'єр-міністра Росії Дмитра Медведєва під назвою «Він вам не Дімон». У розслідуванні розповідалося, що на пов'язані з Медведєвим фонди були переведені як мінімум 70 мільярдів рублів грошима та майном. У фільмі Навального розповідалося про те, що прем'єр-міністр Росії пов'язаний із рядом об'єктів нерухомості: маєток у Петербурзі, дві ділянки біля моря в Краснодарському краї, резиденція в Курській області, ділянка біля села Маслово на Рубльово-Успенському шосе, садиба Міловка у Плесі, садиба у селищі Знам'янське на Рубльовці. Також в розслідуванні зазначалося, що пов'язаний з Медвєдевим офшор володіє двома яхтами. Лише вартість рубльовської резиденції Медведєва оцінюється в 5 мільярдів рублів[76]. У фільмі стверджується, що все майно було придбано на хабарі від олігархів і кредити від держбанків[77].

19 квітня, виступаючи зі звітом у Держдумі РФ, Медведєв, відповідаючи на запитання депутата Комуністичної партії РФ М. Коломейцева про обвинувачення в корупції з боку Навального, відповів, що не коментуватиме «брехливих продуктів політичних пройдисвітів»[78].

В кінці березня та на початку квітня в Росії відбулись акції протесту проти корупції. 27 березня, за даними Навального, по всій Росії на протести вийшло понад 80 тис. осіб. Мітинги відбулись у 82 містах. Станом на 23:30 того ж дня кількість затриманих активістів у Москві становила приблизно 1200 чоловік[79]. Під час акцій Навального теж було затримано, засуджено до 15 діб за непокору співробітникам правоохоронних органів та оштрафовано на 20 тисяч рублів за «організацію незаконної акції»[80].

Окрім розслідування про майно Дмитра Медведєва, він також здійснив розслідування про майно та корупційні діяння інших російських урядовців та бізнесменів: генерального прокурора Юрія Чайки[81], бізнесмена Алішера Усманова[82], бізнесмена Євгена Пригожина[83], голови державного підприємства «Роснафта» Ігоря Сечіна[84], Першого заступника Прем'єр-міністра Ігоря Шувалова[85], мера Нижнього Новгорода Івана Корніліна[86], тощо.

Напад 27 квітня 2017 року

27 квітня 2017 року молодий чоловік облив О. Навального зеленою фарбою після його виступу на форумі в Москві. Це був другий напад на Навального із зеленкою. Перший стався 20 березня того ж року в Барнаулі. 30 квітня заявив, що його око, на яке потрапила зеленка, може повністю перестати бачити, і висловив думку, що до зеленки було підмішано іншу їдку речовину. В організації нападу звинуватив адміністрацію президента Росії[87][88].

2 травня повідомив, що після нападу на нього око внаслідок «хімічного опіку середньої тяжкості» втратило 80 % зору, але висловив сподівання, що його вилікують[89].

3 травня у ЦВК Росії заявили, що Навальний не зможе балотуватися на президентських виборах в 2018 році через непогашену судимість.

Розслідування щодо зв'язку заступника прем'єр-міністра РФ Приходька з Дерипаскою

На початку лютого 2018 року Навальний опублікував розслідування про заступника прем'єр-міністра РФ Сергія Приходька, який 2016-го відпочивав на яхті з олігархом Олегом Дерипаскою та жінками з експорт-сервісу. Викрити керівника апарату Медведєва щодо зв'язку з олігархом вдалося завдяки дівчині з експорту, яка раніше навідалась до його офісу разом зі знімальною групою пропагандистів з «Life News». Тоді дівчина на ім'я «Настя Рибка» оголосила «секс-полювання» на опозиціонера та пообіцяла зайнятись з ним сексом, а також зняти це на відео.

Вивчивши її сторінку в Instagram, команда Навального виявила відео, де знято її з Дерипаскою, Приходьком та дівчатами на дорогій яхті. Приходька у РФ називають «сірим кардиналом» — він був радником Єльцина, Путіна, а потім очолив Апарат уряду і став заступником Медведєва. Крім постів у соцмережах Рибка написала книгу про зваблення мільярдера, в якому описала спільний вояж з Дерипаскою та Приходьком, змінивши їхні прізвища. Вона писала, що подорож відбулася до Гренландії у серпні 2016-го. Аналіз фото довів, що для вояжу Дерипаска та Приходько обрали Норвегію. Норвезькі ЗМІ теж писали про відпочинок мільярдера.

Навальний зазначив, що Дерипаска катав на своїй яхті чиновника найвищого рангу, оплатив його розваги і переліт до Норвегії, що можна вважати хабарем Приходьку. На одному з відеозаписів Рибки чути, що олігарх і чиновник обговорюють російсько-американські відносини. Це було у самий розпал президентської кампанії в США. Приблизно в цей же час американські журналісти почали підозрювати штаб Трампа у зв'язках з Росією. За даними американських журналістів голова штабу Трампа Пол Манафорт винен гроші російському олігарху, але замість них запропонував співпрацю. Цим олігархом виявився Дерипаска, прізвище якого фігурувало у розслідуванні Associated Press. Втім, довести, що Дерипаска є посередником між штабом Трампа і Кремлем журналісти не змогли. Ця історія стала сенсацією не лише в Росії, але й у США[90][91]. 9 лютого Настя пригрозила написати заяву про групове зґвалтування в правоохоронні органи, якщо олігарх Дерипаска на ній не одружиться[92].

12 лютого Дерипаска подав в суд на Рибку та Олександра Кирилова (Алекса Леслі), які у своїх соцмережах розмістили приватні фотографії, на яких зображений Дерипаска, а також аудіозаписи його розмов, «зроблені таємно, розкривши деталі його приватного життя». Приходько через розслідування Навального до суду не подав, сказавши, що «досить того, що це зроблять інші люди»[93].

«Розумне голосування»

«Розумне голосування» спочатку виникло від розуміння, що ніякого об'єднання опозиції ніколи не трапиться. У системної опозиції є різні люди, але діяти колективно з іншими учасниками виборів їм не дозволять. Значить, треба примусово об'єднати їх знизу, ґрунтуючись на максимально чесному підході.[94]»
—Навальний

У вересні 2019 року напередодні виборів до Московської міської думи[en], від «Фонду боротьби з корупцією» командно опублікував серію викриттів схем злочинного збагачення депутатів від «Єдиної Росії» та членів їх родин на своєму YouTube каналі. Джерелом розслідувань стали відкриті дані декларацій, реєстри об'єктів нерухомості та майнових прав, реєстраційні дані фірм[95]. У численних агітаційних роликах за власною участю а також участю Яшина Іллі, Соболь Любові, Кіри Ярмиш, Володимира Мілова майже кожен день виходив випуск-розкриття чергового компромату на представника «Єдиної Росії». Робочий концепт агітації — мінімізувати зайняття місць для депутатів Єдиної Росії у Московській міській думі, куди вони переобирались багато каденцій підряд, не дивлячись на схеми злочинного збагачення. Концепт брав до уваги, що багаторічні перевибори кандидатів від «Єдинної Росії» форсувались з медійного простору — виборці попросту не знали інших кандидатів. Як наслідок, було проведено серію соціологічних досліджень щодо популярності сторонніх кандидатів від різних партій та імена цих кандидатів були запропоновані виборцям у день голосування як кандидатів від «системи розумного голосування». Не дивлячись на численні порушення 8 вересня та перереєстрацію-приховування депутатів від ЄР як самовисуванців, недопущення та зняття багатьох опозиційних кандидатів, приховування екзитполів, «система розумного голосування» привела до 24 міських муніципалітетів численних депутатів інших партій і визнана успішною опозиціонерами.

Отруєння і розслідування

20 серпня 2020 року Навального було госпіталізовано до лікарні швидкої медичної допомоги № 1 Омська після того, як йому стало зле у літаку з Томська до Москви. Він перебував без свідомості в реанімації й був підключеним до апарату штучної вентиляції легень[96].

21 серпня, за даними УМВС Омської області, в організмі Навального виявили промислову хімічну речовину, однак її концентрацію встановити не змогли (2-етилгексил дифенил фосфат)[97].

22 серпня Навального літаком було перевезено з Омська до Німеччини, де в клініці «Шаріте» в Берліні йому буде проведено широку діагностику. Олексій Навальний отримав офіційний статус «гостя канцлера» Ангели Меркель[98].

24 серпня німецькі лікарі зробили висновок, що Навального ймовірно отруїли речовиною групи «холінестерази»[99][100]. Станом на цей день, він досі лишався у штучній комі без загроз для життя, але лікарі припускали довгострокові наслідки для здоров'я[101].

2 вересня лабораторія ЗС Німеччини (Бундесверу) знайшла в організмі Навального сліди отрути з групи «Новичок»[102]. МЗ України засудило отруєння Навального[103][104]. Сліди бойової речовини знайшли не тільки в організмі, але й речах Навального, включно з пляшкою води[105].

6 вересня глава британського МЗС Домінік Рааб заявив про причетність Кремля до отруєння Навального[106].

7 вересня Олексія було виведено зі стану штучної коми, його стан покращився, його почали поступово відключати від апарату штучної вентиляції легенів[107].

14 вересня ще дві лабораторії (з Франції та Швеції) підтвердили отруєння Навального саме «Новичком»[108].

14 вересня Олексія відключили від апарату ШВЛ, він може вставати із ліжка.[109]

15 вересня Олексій опублікував перше фото в Інстаграм із повідомленням, що він нарешті може дихати сам, без апарату штучного дихання.[110][15]

23 вересня Навального виписали із лікарні.[16][111] Під час лікування Навального таємно відвідувала Ангела Меркель.[112]

Судові переслідування

З початку 2010-их років проходить обвинуваченим, свідком і підслідним по ряду кримінальних, адміністративних і арбітражних справ. По ряду справ винесені і вступили у чинність обвинувальні вироки.

18 липня 2013 року визнано Ленінським районним судом міста Кірова винним в розкраданні майна в особливо великих розмірах державної компанії «Кировлес»[113] і засуджений до п'яти років колонії загального режиму[114][115][116]. Його звинуватили у тому, що в 2009, перебуваючи на посаді радника губернатора Кіровської області, він вступив у змову з директором «Вятської лісової компанії» Петром Офіцеровим та організував розкрадання лісу на суму понад 16 млн рублів (понад 3,8 млн грн.)[47]. Олексія взято під варту в залі суду і поміщений в СІЗО, однак вже на наступний день Кіровський обласний суд змінив запобіжний захід на підписку про невиїзд, внаслідок чого Навальний був звільнений[117]. Прихильники Навального, а також найбільші правозахисні організації, ряд експертів і іноземних держав засудили вирок, назвавши його політично мотивованим[118][119][120][121][122]. Згідно з даними Левада-Центру, 46 % опитаних росіян пов'язують переслідування опозиціонера з його антикорупційною діяльністю, а 32 % респондентів вважають, що його судили «у зв'язку з його незаконними діями на посаді радника губернатора Кіровської області»[123]. Своє ставлення до вироку на зустрічі з учасниками форуму «Селігер» висловив президент РФ Володимир Путін, назвавши його «дивним»[124]. 16 жовтня Кіровський обласний суд змінив звинувачувальний вирок Навальному, призначивши умовний строк[125][126][127].

2013 року почалася також активна частина процесу зі справи «Ів Роше»[⇨], за яким 30 грудня 2014 року суд засудив Олексія Навального до 3 років і 6 місяців умовно, а його брата Олега за такою же справою, але вже до реального строку. 28 лютого 2014 року Басманний суд змінив запобіжний захід Навальному з підписки про невиїзд на домашній арешт строком до 28 квітня: йому заборонили залишати межі своєї квартири без дозволу слідчого, користуватися телефоном, поштою та інтернетом, спілкуватися Навальний може тільки зі своїми родичами[128][129][130]. Згодом домашній арешт регулярно продовжували, до 15 лютого 2015 року[131].

20 лютого 2015 року Навальний був підданий адміністративному арешту на 15 діб за несанкціоновану агітацію в метро[132].

Логотип «РосПилу»

Докладніше: РосПил#Логотип

Зображення двоголового орла з двома пилами в лапах на логотипі проєкту «РосПил» стало причиною заяв в правоохоронні органи про передбачувану наругу над гербом Росії. 2010-го заяву в міліцію було направлено жителем Пензи, в порушенні кримінальної справи було відмовлено за відсутністю події злочину. 2011 року тотожню заяву в Генпрокуратуру РФ було направлено депутатом Держдуми РФ від «Єдиної Росії»[133].

Позов від Владлена Степанова

18 квітня 2011 року Олексій Навальний у своєму блозі оприлюднив повідомлення, в якому цитувалися висліди розслідування фонду Hermitage Capital Management про причетність підприємця Владлена Степанова до розкрадання грошових коштів, а також було вбудовано відео, створене на основі цього розслідування[134]. 29 липня Степанов подав на Навального до суду позов про захист честі, гідності та ділової репутації[135] і зажадав компенсації моральної шкоди в розмірі одного мільйона рублів[136]. 17 жовтня 2011 суд прийняв рішення задовольнити позов частково і стягнути з Навального 100 тисяч рублів, зажадавши від нього опублікування спростування інформації[137].

Зв'язок з Україною

Батько Навального українець родом з села Залісся на Київщині[138]. Сам Навальний заявляв про себе, що він є наполовину українцем і наполовину росіянином, а більша частина родичів живе в Україні[5]. Виступає за геополітичний союз Росії, України та Білорусі, в якому Росія має грати провідну роль[6].

9 червня 2017 року Навальний визнав, що на Донбасі воюють російські війська і пообіцяв вивести їх, якщо стане президентом Росії. Також він пообіцяв у випадку перемоги на президентських виборах виконати російську частину Мінських угод і передати Україні контроль над кордоном та зазначив, що через дії Путіна Росія отримала в особі України державу, де 40 мільйонів осіб будуть довго вороже ставитися до Росії. Водночас Навальний зазначив, що після виведення російських військ більшій частині жителів Донбасу необхідно надати амністію та гарантії, що вони не піддаватимуться незаконним репресіям[139].

31 травня 2018 року опублікував звернення до російської влади із закликом звільнити ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова, наголосивши, що він не є терористом, а його справа повністю сфальсифікована[140].

Критика

За даними російських ЗМІ, у 2013 році Олексій Навальний став об'єктом масової критики так званих тролів із Ольгіного, створених для здійснення російської владної пропаганди. На думку російського блогера Олександра Сотника, «Навальний — людина Чемезова»[141], хоча сам ФБК провів проти Чемезова окреме розслідування, назвавши його «жуліком»[142].

Література

  • Константин Воронков. Алексей Навальный. Гроза жуликов и воров. — М.: Эксмо, 2011. — 224 с. — (Журналистское расследование). — 4000 экз. — ISBN 978-5-699-53227-8. (рос.)

Примітки

  1. https://www.vedomosti.ru/politics/articles/2018/05/19/770041-partiya-navalnogo
  2. Freiheit sieht anders aus: Putin-Kritiker Nawalny verurteilt // Süddeutsche ZeitungM: Süddeutscher Verlag, 2014. — ISSN 0174-4917
  3. https://www.sueddeutsche.de/politik/putin-kritiker-nawalny-verurteilt-freiheit-sieht-anders-aus-1.2285842
  4. https://navalny.com/about/
  5. а б Олексій Навальний як дзеркало російської революції. Архів оригіналу за 2013-01-14.  День
  6. а б ВІДЕО Навальний на передачі Велика політика з Євгенієм Кисельовим 10 лютого 2012
  7. Персоны года — 2009: Частное лицо года. Vedomosti (Russian). 30 December 2009. Архів оригіналу за 2012-09-15. Процитовано 9 February 2011. 
  8. The World Fellows: Alexey Navalny. Yale University. Архів оригіналу за 2012-08-05. Процитовано 9 February 2011. 
  9. Самые цитируемые блогеры - 2011. Архів оригіналу за 2012-09-04. Процитовано 2011-12-27. 
  10. Навальный: «Взятием заложников меня не остановить»
  11. Прокуратура потребовала приговорить Навального к 10 годам колонии
  12. Брат Навального вийшов на свободу після 3,5 років ув'язнення. pravda.com.ua. 29.06.2018. 
  13. "Відсидів 3,5 року від дзвінка до дзвінка". Навальний повідомив, що 29 червня його брат виходить на волю. gordonua.com. 
  14. [Отруєння Навального: у німецькій клініці розповіли про стан російського опозиціонера https://www.unian.ua/world/navalniy-yakiy-stan-zdorov-ya-rosiyskogo-opozicionera-novini-svitu-11127800.html], УНІАН, 28 серпня 2020
  15. а б Навальний опублікував фото з лікарні й повідомив, що дихає самостійно, www.dw.com, 15 вересня 2020
  16. а б Навального виписали з лікарні, УП, 23 вересня 2020
  17. а б в г д е ж и к НАВАЛЬНЫЙ Алексей Анатольевич. Kommersant.ru. Издательский дом «Коммерсантъ». Архів оригіналу за 2012-08-29. Процитовано 2011-12-12. 
  18. а б в г д е О Навальном. Официальный сайт Алексея Навального. Архів оригіналу за 2012-08-29. Процитовано 2011-12-12. 
  19. (рос.) РБК, 20 августа 2020. Находящийся в омской больнице оппозиционер Алексей Навальный впал в кому
  20. Что плетут против Навального // Московский комсомолец, 29 августа 2012.
  21. (рос.)Алексей Навальный. Правила жизни.
  22. (рос.) Чернобыльское детство Алексея Навального. Оппозиционер привозит близким в Украину конфеты и доллары, и посещает могилу деда. Репортаж «Вестей» из Залесья | Страна | Вести
  23. (рос.) Враг № 1. Интервью с матерью Алексея Навального, «New Times», № 14-15 (283), 22.04.2013.
  24. (рос.) Олег Навальный ушёл из «Почты России». 
  25. (рос.) «Я в центре урагана»: Алексей Навальный — в проекте «Русские норм!». thebell.io. 2019-12-11. Процитовано 2020-08-23. 
  26. (рос.) Навальный: я больше украинец по своим корням и генетике // LB.ua
  27. (рос.) Эхо Москвы. Последнее интервью Бориса Немцова, 27 февраля 2015
  28. Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою lenta не вказано текст
  29. Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою mk100611 не вказано текст
  30. Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою yale не вказано текст
  31. (рос.) Выписка из ЕГРЮЛ на 2012 год
  32. а б (рос.) Бизнес Навального: как борец с корпорациями занимается художественными промыслами и мелкой торговлей — Деловая газета «Маркер». Архів оригіналу за 2013-03-13. Процитовано 2010-11-10. 
  33. (рос.) Кобяковская Фабрика по Лозоплетению, ООО Кобяково, реквизиты, e-mail, юридический адрес, телефон, схема проезда. sbis.ru. Процитовано 2017-03-28. 
  34. а б в г д е ж (рос.) Мокроусова И., Резник И. Расследование: Песня о блогере. Ведомости. Архів оригіналу за 2014-12-31. Процитовано 2013-02-23. 
  35. а б в (рос.) ДНИ.РУ ИНТЕРНЕТ-ГАЗЕТА ВЕРСИЯ 5.0 / Скелеты адвоката Навального. Процитовано 2013-02-23. 
  36. а б (рос.) СКР хочет лишить Алексея Навального статуса адвоката — Известия. Архів оригіналу за 2013-03-13. Процитовано 2013-02-23. 
  37. а б в г д (рос.) ВЗГЛЯД / Максим Кононенко: Тайна адвоката Навального. Процитовано 2013-02-23.  Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «autogenerated20130224-1» визначена кілька разів з різним вмістом Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «autogenerated20130224-1» визначена кілька разів з різним вмістом
  38. а б (рос.) Максим Кононенко: Тайна адвоката Навального // Взгляд.ру, 28.11.2011
  39. (рос.) Н. Н. Секьюритиз, ЗАО — Отчёт об итогах выпуска — Раскрытие информации. Процитовано 2013-02-23. 
  40. (рос.) Градостроительные хроники
  41. (рос.) Блогера в директора. Архів оригіналу за 2012-09-10. Процитовано 2012-05-14. 
  42. а б (рос.) Навальный вошёл в совет директоров «Аэрофлота». Архів оригіналу за 2013-01-31. Процитовано 2012-06-25. 
  43. (рос.) Ъ-Деньги - Официальный Навальный. Процитовано 2013-02-27. 
  44. (рос.) Новости | Аэрофлот. Архів оригіналу за 2013-03-13. Процитовано 2013-02-23. 
  45. (рос.) Алексей Навальный покинет совет директоров Аэрофлота. Архів оригіналу за 2013-04-06. Процитовано 2013-03-29. 
  46. (рос.) Адвокатская палата Москвы лишила Навального статуса адвоката из-за приговора по делу «Кировлеса» Право.ru, 4 декабря 2013 года
  47. а б Навальний отримав 5 років колонії. BBC Україна. 2013-07-18. Процитовано 2013-07-18. 
  48. Activist presses Russian corporations for openness. Forbes. Архів оригіналу за 2012-07-07. Процитовано 9 February 2011. 
  49. Калашникова, Елена (5 марта 2007). Либералы устроили шоу с фашистами. Дни.ру. Newmedia Stars. Архів оригіналу за 2012-08-29. Процитовано 2011-12-12. 
  50. Усачев, Алексей (30 октября 2007). Дебаты со стрельбой. Lenta.ru. Rambler Media Group. Архів оригіналу за 2012-08-29. Процитовано 2011-12-12. 
  51. Алексей Анатольевич Навальный. Биографическая справка. РИА Новости. 18 марта 2011. Архів оригіналу за 2012-08-29. Процитовано 2011-12-12. 
  52. Послезавтра: Как снизить коррупцию в крупных компаниях с государственным участием. Эхо Москвы. 4 мая 2010. Архів оригіналу за 2012-08-29. Процитовано 2011-12-12. 
  53. ВЕДОМОСТИ — Расследование: Песня о блогере. Архів оригіналу за 2013-03-13. Процитовано 2014-12-30. 
  54. Выборы мэра Москвы. Gazeta.ru (Russian). Архів оригіналу за 2012-08-04. Процитовано 9 February 2011. 
  55. Как пилят в Транснефти (Russian). LiveJournal. Архів оригіналу за 2012-07-14. Процитовано 9 February 2011. 
  56. Russia checks claims of $4bn oil pipeline scam. BBC News. 17 November 2010. Архів оригіналу за 2012-07-19. Процитовано 9 February 2011. 
  57. Soldatkin, Vladimir (2011-01-14). Russia's Transneft denies $4 bln theft. Reuters. Архів оригіналу за 2012-12-08. Процитовано 2011-07-06. 
  58. Пил, РосПил, освоение. Государство, криминал, бизнес. Каким будет финал? (Russian). finam.fm. Архів оригіналу за 2012-07-09. Процитовано 19 February 2011. 
  59. «Russian blogger Alexei Navalny faces criminal investigation». Архів оригіналу за 2012-08-01. , The Guardian, May 10, 2011
  60. Catherine Belton, «Russia targets anti-graft blogger». Архів оригіналу за 2012-07-30. , Financial Times, May 10, 2011
  61. Alexander Bratersky, «Navalny Targeted in Fraud Inquiry». Архів оригіналу за 2013-01-05. , The Moscow Times, May 11, 2011
  62. Навальный, Алексей Анатольевич (6 июля 2011). За любую партию, против «Единой России». LiveJournal. Архів оригіналу за 2012-12-08. Процитовано 2011-12-12. 
  63. Блогер А. Навальный получил 15 суток ареста. РосБизнесКонсалтинг. 6 грудня 2011. Архів оригіналу за 2012-07-17. Процитовано 2011-12-12. 
  64. Горбачев, Алексей (7 декабря 2011). Египетский сценарий для России. Независимая газета. Архів оригіналу за 2013-04-17. Процитовано 2011-12-12. 
  65. Навальный и Яшин вышли на свободу. Интерфакс. 21 декабря 2011. Архів оригіналу за 2013-04-17. Процитовано 2011-12-22. 
  66. Навальный поддержал Майдан и осудил силовой сценарий подавления протестов
  67. Навальний прогнозує Росії проблеми з економікою і НАТО в разі анексії Криму
  68. Навальний закликав Захід направити санкції на «внутрішнє коло Путіна»:: Суспільство:: Top.rbc.ru. Архів оригіналу за 11 січень 2015. Процитовано 30 грудень 2014. 
  69. How to Punish Putin
  70. Архівована копія. Архів оригіналу за 14 лютий 2015. Процитовано 30 грудень 2014. 
  71. Навальный и Ходорковский заявили, что не вернут Крым Украине, если сядут в президентское кресло
  72. Навальный арестован на митинге против Путина
  73. Навальний знехтував домашнім арештом та зняв електронний браслет
  74. Навальному знову заборонили виїжджати з Росії. ukranews.com. Українські новини. 2015-10-08. 
  75. Вілли за мільярди рублів, яхти і виноградники. Навальний показав таємне майно Медведєва
  76. Навальний опублікував фільм про резиденції Медведєва
  77. Медведєв про розслідування Навального: Абсолютно брехливий продукт політичних пройдисвітів
  78. Мітинги в Росії: близько 1200 затриманих у Москві, пограбування офісу Навального
  79. Брати по нещастю: як народ в Росії і Білорусі вийшов зі сплячки
  80. «Чайка». Фильм Фонда борьбы с коррупцией.
  81. Отвечаем олигарху Усманову и показываем его дом
  82. Повар Путина, король дизлайков: история успеха
  83. Видео, нарушающее судебные запреты
  84. Собаки вице-премьера Шувалова летают на частном самолете
  85. Мэр и его тайные квартиры в Майами
  86. Навальний каже, що може осліпнути
  87. Навальний: Хімічний опік ока після зеленки може виявитися невиліковним
  88. Навальний повідомив про страшні наслідки нападу з зеленкою
  89. НОРВЕЗЬКИЙ ВОЯЖ ІЗ ПОВІЯМИ НА ЯХТІ ОЛІГАРХА. НАВАЛЬНИЙ ОПУБЛІКУВАВ РОЗСЛІДУВАННЯ ПРО ЗАСТУПНИКА МЕДВЕДЄВА
  90. Жахливий секрет Кремля. Що викрила Настя Рибка
  91. Учасниця секс-скандалу з віце-прем'єром Росії звернулася до Путіна
  92. Російський олігарх Дерипаска подав до суду на ескортницю через фото з яхти. Вона назвала це ревнощами
  93. Победа!. navalny.com (ru). 09.09.2019. 
  94. Серія розслідувань ФБК. navalny.com. 
  95. Навальний у комі — європейські лідери пропонують допомогу, політики у США покладають відповідальність на Кремль. 20.08.2020, 23:40
  96. В організмі Навального знайшли хімречовину, що використовується для виробництва пластикових стаканчиків — МВС. 21.08.2020, 16:21
  97. Навального привезли в лікарню в Берліні: стан стабільний. 22.08.2020, 13:16
    Навальний отримав в Німеччині статус «гостя канцлера» — ЗМІ. 23.08.2020, 16:00
    Polizeischutz für Nawalny — Signal an Moskau. 23.08.2020, 00:50 Uhr
  98. Німецькі лікарі заявили про отруєння Навального. РБК-Украина (ru). Процитовано 2020-08-24. 
  99. Charite: Результати обстеження Навального вказують на отруєння. 24.08.2020
  100. Навальний не приходив до тями і досі перебуває в комі. РБК-Украина (ru). Процитовано 2020-08-24. 
  101. Німецькі експерти знайшли в крові Навального сліди отрути «Новичок». 02.09.2020, 17:35
    Alexei Navalny: Russia opposition leader poisoned with Novichok — Germany. 21:30, 02.09.2020
  102. Заява МЗС України щодо оприлюднення Урядом ФРН результатів токсикологічного аналізу проб, взятих в Алєксєя Навального. 02.09.2020, 20:19
  103. Отруєння Навального: в МЗС жорстко засудили черговий злочин Росії. 02.09.2020, 22:27
  104. Сліди "Новічка" знайшли в організмі та на речах Навального, - Spiegel. РБК-Украина (ru). Процитовано 2020-09-04. 
  105. Лондон заявив про причетність Кремля до отруєння Навального. РБК-Украина (ru). Процитовано 2020-09-06. 
  106. Навального вивели з коми. РБК-Украина (ru). Процитовано 2020-09-07. 
  107. Ще дві лабораторії підтвердили отруєння Навального "Новічком". РБК-Украина (ru). Процитовано 2020-09-14. 
  108. Навальний вже встає з ліжка, УП, 14 вересня 2020
  109. Навальний показав перше фото після отруєння: уже дихає сам, УП, 15 вересня 2020
  110. Siebtes Statement der Charité: Stationäre Behandlung von Alexei Nawalny abgeschlossen, Клініка Charité, 23.09.2020
  111. Меркель таємно відвідала Навального у клініці «Шаріте» — ЗМІ, УП, 28 вересня 2020
  112. (рос.) Навальный приговорен к пяти годам лишения свободы. Лента.ру. 2013-07-18. 
  113. (рос.) Суд приговорил Навального к пяти годам колонии. РИА Новости. 2013-07-18. 
  114. (рос.) Суд приговорил Навального к пяти годам в колонии общего режима. Аргументы и факты. 2013-07-18. 
  115. (рос.) Алексей Навальный приговорен к 5 годам лишения свободы — видео оглашения приговора. YouTube. 2013-07-18. 
  116. (рос.) Навальный и Офицеров освобождены из-под стражи. Gazeta.ru. 2013-07-20. 
  117. (рос.) Amnesty International назвала процесс по делу Навального «пародией на суд». Lenta.ru. 2013-07-18. 
  118. (рос.) Human Rights Watch: приговор Навальному - это кульминация уголовного преследования по политическим мотивам с заранее предопределённым исходом. Swissinfo.ch. 2013-07-18. 
  119. (рос.) Ищем выход...; Дело Навального. Эхо Москвы. 2013-07-18. 
  120. Белый дом осудил приговор Навальному. Lenta.ru. 2013-07-18. 
  121. Туомиоя – HS: есть все основания подозревать, что приговор Навальному – политически мотивированный // Сайт телерадіокомпанії Yleisradio Oy. Служба новин Yle. — 19 липня 2013.п
  122. (рос.) Народ против приговора Навальному. Левада-Центр. 2013-07-16. 
  123. (рос.) Путин назвал приговор Навальному странным. // news.tut.by. Процитовано 2013-08-02.  Проігноровано невідомий параметр |datepublished= (можливо, |publication-date=?) (довідка)
  124. (рос.) Навальному и Офицерову дали условный срок. Lenta.ru. 2013-10-16. 
  125. (рос.) Андреев, Андрей (2013-10-16). Навальному заменили реальный срок на условный. Российская газета. 
  126. (рос.) Суд изменил Навальному наказание с реального на условное. РИА Новости. 2013-10-16. 
  127. (рос.) Навального отправили под домашний арест. Lenta.ru. 2014-02-28. 
  128. (рос.) Егоров, Иван (2014-02-28). Навального отправили под домашний арест и запретили общаться со СМИ. Российская газета. 
  129. (рос.) Навальный из СИЗО отправился под домашний арест. NEWSru.com. 2014-03-03. 
  130. (рос.) Навальному продлили домашний арест // Лента.ру, 10.101.2014
  131. (рос.) Навального арестовали перед маршем/ Оппозиционер Алексей Навальный арестован на 15 суток. Gazeta.ru. 2015-02-20. 
  132. Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою newsru180511 не вказано текст
  133. Алексей Навальный (2011-04-18). Вы обязаны потратить на этот ролик свои 14 минут. Архів оригіналу за 2012-08-29. Процитовано 2012-06-02. 
  134. Дело № 2-7051/2011 ~ М-6212/2011. Люблинский районный суд города Москвы. 2011-06-29. Процитовано 2012-06-02. 
  135. Трифонов, В., Козенко, А. (2011-07-18). Алексею Навальному предъявили на миллион. Коммерсантъ. Процитовано 2012-06-02. 
  136. Бизнесмен отсудил у Навального 100 тысяч рублей. Lenta.ru. 2011-10-17. Процитовано 2012-06-02. 
  137. http://esquire.ru/wil/alexey-navalny. Архів оригіналу за 2012-07-20. 
  138. Навальний оприлюднив свій рецепт миру на Донбасі
  139. О голодовке Олега Сенцова // navalny.com, 31.05.2018
  140. РУССКАЯ СМУТА. АКТ ПЕРВЫЙ, 04.08.2018
  141. Как живут главы госкорпораций. navalny.com (ru). 11.10.2018. 

Посилання