Фащівка (Антрацитівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
смт Фащівка
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район/міськрада Антрацитівський район
Рада Фащівська селищна рада
Код КОАТУУ: 4420357200
Основні дані
Засноване 1773
Площа  км²
Населення 2368 (01.01.2013)[1]
Поштовий індекс 94652
Телефонний код +380 6431
Географічні координати 48°13′10″ пн. ш. 38°40′07″ сх. д. / 48.21944° пн. ш. 38.66861° сх. д. / 48.21944; 38.66861Координати: 48°13′10″ пн. ш. 38°40′07″ сх. д. / 48.21944° пн. ш. 38.66861° сх. д. / 48.21944; 38.66861
Висота над рівнем моря 319 м
Водойма р. Дженджерка
Відстань
Найближча залізнична станція:
Селищна влада
Адреса 94650, Луганська обл., Антрацитівський р-н, смт Фащівка, вул. Октябрська, 3
Карта
Фащівка. Карта розташування: Україна
Фащівка
Фащівка
Фащівка. Карта розташування: Луганська область
Фащівка
Фащівка

Фа́щівкаселище міського типу Антрацитівського району Луганської області.

Географічне положення[ред. | ред. код]

Селище розташоване на південному заході області на Донецькому кряжі, за 15 км від районного центру та за 86 км від обласного центру. Через село протікає річка Дженджерка, яка впадає в річку Міус.

Історія[ред. | ред. код]

Селище засноване у 1773 році вихідцями з села Фащівки Білгородської губернії. Першими поселенцями були 60 сімей, висланих із Білгородської губернії царською владою.

До села Фащівка у 1818-1819 роках зі Слобідської України (Харківської губернії) були вислані царем Олександром I учасники повстання. У 18281829 роках сюди прибули переселенці з Молдови.

Радянська влада встановлена на початку 1918 року.

На території села організували три колгоспи: «Нове село», «Гострий курган» і колгосп ім. Ворошилова.

У період німецько-радянської війни все доросле населення було на фронті. У боях брало участь 962 жителі Фащівки. З них загинуло 614 чоловік, нагороджені орденами та медалями 463 особи. За героїчну працю у роки війни понад 200 жителів нагороджені медалями.

Після визволення села у трьох колгоспах залишилося 8 пар волів, 17 коней. До осені 1943 року зі старих та розбитих тракторів зібрали 4 робочі трактори. Навесні 1944 року цими тракторами, волами, кіньми, коровами засіяно 50% усієї посівної площі.

У селищі споруджені 3 пам'ятники радянським воїнам, що віддали життя за визволення Фащівки від німецької навали.

У 1952 році три колгоспи об'єднані в один ім. Пархоменка, а в лютому 1962 року він перетворений на радгосп «Супутник».

У 1971 році до споруди середньої школи прибудована двоповерхова будівля. У 1978 році зведені новий будинок культури та церква.

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року населення селища становило 3119 осіб, з них 2,28% зазначили рідною українську мову, 97,44% — російську, а 0,28% — іншу[2].

Сучасний стан[ред. | ред. код]

Міусинський заказник біля Фащівки: типовий краєвид місцевості

Фащівка має сполучення з м. Антрацит. У наш час радгосп «Супутник» реорганізований у колективне господарство. У селищі діє дві бібліотеки: шкільна та сільська. На території селища розташована лікарня з амбулаторним лікуванням.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Міста і села України. Луганщина: історико-краєзнавчі нариси/ упор. В.В. Болгов. — К: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2012. — 472 с. — ISBN 978-966-8153-83-9 (стор. 127, матеріали Олени Ковальової).

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]