Ферапонтів монастир

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ферапонтів монастир
Ferapontov 001.jpg
Панорама Ферапонтіва монастиря

59°57′24″ пн. ш. 38°34′02″ сх. д. / 59.95667° пн. ш. 38.56722° сх. д. / 59.95667; 38.56722Координати: 59°57′24″ пн. ш. 38°34′02″ сх. д. / 59.95667° пн. ш. 38.56722° сх. д. / 59.95667; 38.56722
Тип монастир
Статус спадщини Світова спадщина ЮНЕСКО
Країна

Росія Росія

Розташування Ферапонтово, Кирилівський район, Вологодська область
Конфесія МП
Єпархія Московська
Засновник прп. Ферапонт Білозерський
Засновано 1398
Реліквії рака прп. Мартиниана, 9 древніх антимінсів XV-XVII ст. з собору Різдва Богородиці
Ферапонтів монастир (Росія)
Ферапонтів монастир

CMNS: Ферапонтів монастир на Вікісховищі
Прапор ЮНЕСКО Світова спадщина ЮНЕСКО, об'єкт №982
(англ.)рос.

Ансамбль колишнього Ферапонтіва монастиря — пам'ятка історії та культури федерального значення на території Кирилівського району Вологодської області (Росія). Являє собою унікальний пам'ятник історії, архітектури та стінопису XIV-XX ст., що дійшов до наших днів в архітектурному комплексі XV — XVII ст. Розташований в монастирі Музей фресок Діонісія є філією Кирило-Білозерського музею-заповідника. На підставі Указу Президента Російської Федерації від 2 квітня 1997 року монастир був внесений до Державного реєстру особливо цінних об'єктів культурної спадщини народів Російської Федерації. Сесія ЮНЕСКО внесла в 2000 році Ферапонтів монастир до списку Всесвітньої спадщини.[1]

Історія Ферапонтіва монастиря[ред.ред. код]

Ферапонтів-Білозерський монастир був заснований святим Ферапонтом в 1398 році у вотчині князя Андрія Дмитровича Можайського, сина Димитрія Донського. Через 10 років Ферапонт залишив монастир своєму учневі Мартініану, тому монастир називався Ферапонтів-Білозерський Богородице-Різдвяний Мартініанов монастир. Ферапонтів монастир розташований за 20 км від м. Кирилова. Протягом 400 років був чоловічим монастирем. Спочатку монастир був невеликим і нечисленним, віддаленим від селищ і доріг. Число братії на початок XV сторіччя становило 10-15 ченців. Пізніше вздовж його стін проліг великий тракт на Архангельськ через Каргополь, по якій проходив торговий шлях на Північ, а також йшли прочани в Соловецький монастир. Розквіт духовної культури розпочався при ігумені Мартініані і його учні Іоасафі, архієпископі Ростовськом. Тут створювалася житійна і філософська література. З насельників обителі у лику святих були прославлені: преподобні Ферапонт, Мартініан, Касіян Грек (в миру Костянтин, князь Мангупський, засновник Углицької Учемскої пустелі). Розквіт господарської діяльності монастиря припав на час царювання Василя II Темного, Василя III. У монастир приїжджав цар Василій III зі своєю дружиною Оленою Глинської, щоб помолитися про дарування їм спадкоємця.[2] А пізніше їх син, Іван Грозний, вносив чималі суми грошей на розвиток обителі. У XVII і XVIII ст. для монастиря наступили важкі часи: траплялися пожежі і розграбування. Монастир постраждав від нападів польських загонів в 1614 році. За царським указом 1764 року були відібрані монастирські володіння. У XVII сторіччі монастирю судилося стати місцем ув'язнення опального патріарха Нікона, який відбував тут 10-річне заслання, починаючи з 1666 року. Засланцями монастиря в різні періоди були митрополит Литовський і Київський Спиридон, а також святитель Арсеній Мацеєвич, митрополит Ростовський, розправа над яким відбулася з волі імператриці Катерини II. В 1798 році монастир був закритий, після чого в XIX сторіччі він став приходом Ферапонтівської волості. У 1904 році був відкритий жіночий монастир, який проіснував до 1925 року. Після вигнання насельниць богослужіння ще відбувалися до 1935 року, потім монастир увійшов до складу Кирилівського краєзнавчого музею. У 1974 році в монастирі був відкритий Музей фресок Діонісія. З 1989 року відновилися богослужіння Ферапонтівського приходу.

Архітектура і живопис[ред.ред. код]

Архітектура монастиря унікальна за своєю давниною. Це єдиний в Росії комплекс стародавніх споруд дониконівського часу. Собор Різдва Богородиці (1490 рік) — це найдавніший кам'яний храм Російської Півночі, вся внутрішня поверхня якого має настільки ж древні фрески Діонісія (1502 рік). Архітектурний ансамбль складається з 4 церков (6 престолів): собор Різдва Богородиці; церква Благовіщення (1531 рік); церква преподобного Мартініан (1641 рік); надбрамна церква Богоявлення з боковим вівтарем преподобного Ферапонта (1650 рік); дзвіниці, Казенної і Трапезної палат.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]