Вологодська область

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вологодська область
рос. Вологодская область
   
Країна Росія Росія
Фед. округ Північно-західний
Адмін. центр Вологда
Глава Кувшинніков Олег Олександровичd
Дата утворення 23 вересня 1937
Оф. вебсайт vologda-oblast.ru(рос.)
Географія
Координати 60°05′ пн. ш. 40°27′ сх. д. / 60.083° пн. ш. 40.450° сх. д. / 60.083; 40.450
Площа 145 700 км² (27-а)
  • внутр. вод 0 %
Часовий пояс MSK (UTC+3)
Населення
Чисельність 1 196 196 (01.01.2013)[1] (43-а) (2013)
Густота 8,21 осіб/км²
Економіка
Економ. район Північний
Коди
ISO 3166-2 RU-VLG
ЗКАТО 19
Суб'єкта РФ 35
Телефонний (+7)
Карти

Вологодська область на карті суб'єктів Російської Федерації

Мапа
CMNS: Вологодська область у Вікісховищі

Вологóдська óбласть (рос. Волого́дская о́бласть) — суб'єкт Російської Федерації, утворена 23 вересня 1937. Розташована на північному заході Європейської частини Росії.

Географічне положення, клімат, природа[ред. | ред. код]

Вологодська область розташована на північному сході Східно-Європейської рівнини, рельєф тут горбкуватий — чергуються низовини (Прионезька, Молого-Шекснинська), пасма (Андогська, Бєлозерська, Кирилівська) і височини (Андомська, Вепсовська, Вологодська, Галицька, Верхньовазька). На сході області — Північні Ували. Клімат помірно континентальний з холодною зимою (порівн. t січня −14)° і теплим літом (порівн. t липня +18°). Опадів досить багато — 500 мм на рік, випаровування набагато менше, тому область багата річками, озерами й болотами.

Тут протікають великі річки: Сухона із притоками Вологда й Двіниця, Юг з Лузою, Молога з Чагодощею, Шексна, верхів'я Унжи, Андома. На заході розташоване велике Рибінське водосховище, на заході озера: Біле, Кубенське й Воже. Онезьке озеро на півночі області з'єднує з Волгою Волго-Балтійський водний шлях. Рослинність типова для середньої й південної тайги. Ліси займають близько 2/3 території області, переважно ялинові. Ґрунти підзолисті й дереново-підзолисті, місцями болотні. Тваринний світ типовий для тайги: лось, бурий ведмідь, росомаха, заєць-біляк, лісова куниця, борсук, вовк, лисиця; птаха — сіра куріпка, тетерев, рябчик. У річках і озерах водяться лосось, нельма, лящ, судак, окунь, щука та ін. Природа охороняється в національному парку «Російська Північ» і Дарвінському заповіднику.

З природних ресурсів основними є запаси деревини, великі запаси прісних вод, частина незначного гідроенергопотенціалу реалізована на Шекснинській ГЕС. Корисними копалинами область не багата — є родовища торфу, будівельних матеріалів, кухонної солі й мінеральних вод, у річках зустрічається річкові перли, територія на межі з Архангельською й Кіровською областями перспективна до виявлення алмазних родовищ.

Історія[ред. | ред. код]

Перша згадка про найдревніше місто Бєлозерськ відноситься до 862 року. Залишки древнього городища розташовані за 18 км східніше сучасного міста Бєлозерська. За переказом, містом правив один із братів Рюрика, засновника династії руських царів Рюриковичів — князь Синеус.

У XII столітті засновуються такі міста, як Вологда (перша згадка в історичних документах відноситься до 1264 року) і Великий Устюг (уперше згадується в літописі від 1212 як Устюг).

Більша частина міст сучасної Вологодської області була утворена в період адміністративної реформи Катерини ІІ (Череповець, Грязовець, Нікольськ і інші). Деякі міста з'явилися в ХХ столітті, у роки радянської влади: Сокол, Харовськ, Красавіно й інші.

Соціальний портрет регіону[ред. | ред. код]

За даними Незалежного інституту соціальної політики Росії 20032005 років:

  • Соціальні переваги: експортна спеціалізація промисловості, що забезпечує більш високі доходи бюджету регіону й населення провідного індустріального центру області — м. Череповця, згладжені галузеві розходження в заробітках і нижчий рівень бідності, знижене безробіття в цілому по області, відносно висока забезпеченість первинними послугами охорони здоров'я, дошкільного виховання й загальної освіти.
  • Соціальні проблеми: залежність економіки області від одного підприємства; найсильніша поляризація простору — концентрація населення, економічної активності й доходів у двох найбільших містах і їхніх приміських зонах на тлі демографічної й економічної деградації великої периферії; низька доступність якісних соціальних послуг для жителів периферії; проблеми якості населення, у тому числі знижене довголіття й народжуваність.

Населення[ред. | ред. код]

Вологодська область стоїть на першому місці серед регіонів по частці російського населення в регіоні (96,56 %), випереджаючи незначно Тамбовську (96,47 %) і Брянську (96,34 %) області; і на третьому місці після Брянської й Архангельської областей по частці східнослов'янського населення (Брянська — 98,37 %, Архангельська — 98,03 %, Вологодська — 97,92 %).

Національний склад (2002):

а також 1857 татар, 987 грузин, 955 німців, 439 євреїв, 426 вепсів, 320 чеченців, 250 в'єтнамців. Вепси утворюють особливу категорію, тому що представляють корінний малочисельний народ фінно-угорської групи. Вони компактно мешкають у Бабаєвському (села Пяж'яр—П'яжозеро, Куя, Пондал—Пондала, Кленовичі, П'яжелка, Шим'яр—Шимозеро) та Витегорському районах Вологодської області, також великі громади вепсів існують у с. Борисово-Судське та Ошта.

Вологодська область займає 2 місце у Північному федеральному окрузі за чисельністю населення, і 42 по Росії. По густоті населення (8,5 ос/км²) — 56 регіон у РФ, а за рівнем урбанізації (питома вага міського населення — 68 %) — 39 (без авт. округів, Москви й C.-Петербурга) (2005).

Чисельність населення області через негативний природний приріст постійно зменшується.

Основні галузі промисловості[ред. | ред. код]

Основною галуззю спеціалізації є чорна металургія — 62,7 %, на другому місці — електроенергетика — 7,9 %. За підсумками 2004 року на її частку припадає 17 % виробленого в країні прокату, 16 % — сталі, 11 % — мінеральних добрив, 14,5 % — підшипників кочення, 7 % — ділової деревини, 11,4 % — лляних тканин, 1,5 % від загального обсягу російського експорту — продукція вологодських підприємств (офіційні дані обласного Уряду).

Вологодська область сильно інтегрована у світову економіку. Зовнішньоторговельний обіг в 2004 році склав $3,082 млрд. Експортовано продукції на $2,741 млрд. За обсягом експорту на душу населення область займає 6 місце серед регіонів Росії й 2 місце в Північно-Західному федеральному окрузі. Товарна структура обласного експорту визначається, насамперед, продукцією промислових гігантів — підприємств чорної металургії, хімії, машинобудування: ВАТ «Сєвєрсталь», ВАТ «Череповецький сталепрокатний завод», ВАТ «Аммофос», ВАТ «Азот», ЗАТ «Вологодський підшипниковий завод». Коефіцієнт душового виробництва по прокату чорних металів — 20, по випускові аміаку синтетичного — 8,3, по вивозу деревини — 7,6.

Економічний ріст в області досягається в основному за рахунок чорної металургії, що ставить економіку області, її соціальну сферу, в пряму залежність від фінансово-економічного положення підприємств холдингу «Сєвєрсталь-Груп», розташованих на території області. Проте, область експортує значні обсяги продуктових товарів: молоко, птиця, м'ясо, відоме вологодське масло.

Збереглися дотепер деякі традиційні художні промисли: вологодське мереживо, найбільший центр мереживоплетіння в Росії — вологодське підприємство «Сніжинка»; унікальні промисли Великого Устюга — шемогодський різьблений берест і чорніння по сріблу.

Транспорт[ред. | ред. код]

Відстань від Вологди до Москви — 497 км.

Автомобільний[ред. | ред. код]

Головні регіональні шляхи:

Залізничний[ред. | ред. код]

Станція «Вологда» — великий залізничний вузол. Напрямки: південне (Ярославль — Москва), західне (Череповець — Санкт-Петербург), північне (Архангельськ, Мурманськ, Сєверодвінськ, Котлас, Сиктивкар, Воркута, Сосногорськ), східне (Кіров — Єкатеринбург (Свердловськ) — Астана)

Авіаційний[ред. | ред. код]

Водний[ред. | ред. код]

Порт у м. Череповці — один з найбільших на Волго-Балтійському водному шляху. У причальної стінки довжиною більше 900 метрів можуть оброблятися річкові й змішаного плавання, «річка-море», судна. У складі порту самохідний і несамохідний вантажний флот загальним тоннажем понад 61 тисячу тонн, буксирні теплоходи, плавмеханізація й портальні крани вантажопідйомністю від 5 до 40 тонн, пасажирський флот, відкриті й закриті складські майданчики.

Зв'язок[ред. | ред. код]

  • Дротовий зв'язок: монополіст — Вологодська філія Відкритого Акціонерного Товариства «Північно-Західний Телеком»
  • Мобільний зв'язок: на території області працює три загальноросійські оператори. У порядку убування строку роботи й числа абонентів: «Мегафон», «МТС», «Білайн» Послуги мобільного зв'язку є на території практично всіх районів, але охоплення території нерівномірне — в основному промислово розвинений південь, а також центр і захід області; у східних районах мобільний зв'язок у ключових населених пунктах. Загальна кількість абонентів становить понад 600 тис. осіб.
  • Поштовий зв'язок: Управління федерального поштового зв'язку Вологодської області.

ЗМІ[ред. | ред. код]

Обласні ЗМІ нечисленні.

  • Найбільша обласна газета — «Красный Север» (з 1917 г). Інші обласні газети: «Российский Север», «Наш регион», «Премьер», «Хронометр»
  • Обласне телебачення представлене філією ВДТРК «Вологодське телебачення»
  • Радіо: «Трансмит», «Премьер», «Вологодское радио»
  • Інформаційні агентства: Вологодський інформаційний центр, Новини Вологодської області

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

З 1 січня 2006 року відповідно до Федерального закону № 131 «Про загальні принципи організації місцевого самоврядування в Російській Федерації» на території Вологодської області було утворено 372 муніципальних утворення:

  • 2 міських округи
  • 26 муніципальних районів
    • 22 міських поселення
    • 322 сільських поселення

п/п
Район, округ, міський округ Площа,
км²
Населення,
осіб (2002)
Населення,
осіб (2010)
Населення,
осіб (2019)
Адміністративний центр Поселення Населені
пункти
1 Бабаєвський район 9233,30 24930 21944 19173 Бабаєво 7 271
2 Бабушкінський район 7760,50 14994 13251 11469 імені Бабушкіна 6 128
3 Білозерський район 5398,04 21648 17271 14506 Білозерськ 6 275
4 Вашкінський район 2883,92 10002 8089 6615 Липин Бор 3 197
5 Великоустюзький район 7732,88 65291[2] 57886 53694 Великий Устюг 15 412
6 Верховазький район 4255,47 16346 13898 12744 Верховаж'є 9 230
7 Вожегодський район 5751,59 18976 16790 14414 Вожега 8 301
8 Вологодський район 4540,00 50956 50438 52160 Вологда 10 901
9 Витегорський район 13088,47 31757 27139 23923 Витегра 8 206
10 Грязовецький район 5025,70 41644 35778 32152 Грязовець 7 485
11 Кадуйський район 3262,62 18653 17109 16667 Кадуй 4 202
12 Кириловський район 5394,19 18627 15877 14686 Кириллов 7 474
13 Кічменгсько-Городецький район 7061,19 22187 18485 15379 Кічменгський Городок 3 341
14 Міжріченський район 3624,10 7641 6112 5334 Шуйське 4 149
15 Нікольський район 7476,71 26461 22414 19583 Нікольськ 7 215
16 Нюксенський район 5167,42 11714 9777 8357 Нюксениця 4 128
17 Сокольський район 4139,06 57993[3] 51399 48133 Сокол 9 397
18 Сямженський район 3949,98 10384 8929 7992 Сямжа 4 162
19 Тарногський район 5175,74 15363 12838 11237 Тарногський Городок 6 261
20 Тотемський район 8195,98 26392 23885 22243 Тотьма 7 222
21 Усть-Кубинський район 2443,94 9350 8094 7502 Устьє 4 236
22 Устюженський район 3558,60 21679 18738 16590 Устюжна 8 218
23 Харовський район 3563,67 20576 16438 13739 Харовськ 6 380
24 Чагодощенський район 2410,19 15624 13865 11766 Чагода 4 91
25 Череповецький район 7636,74 40871 41025 38570 Бабаєво 13 555
26 Шекснинський район 2528,07 36007 33375 33482 Шексна 9 375
1 Вологодський міський округ 116,57 301633 309290 319074 Вологда - 2
2 Череповецький міський округ 116,57 311869 312310 316529 Череповець - 1

Найбільші населені пункти[ред. | ред. код]

Населені пункти з населенням понад 10 тисяч осіб:

Населений пункт Населення,
осіб (2002)
Населення,
осіб (2010)
Населення,
осіб (2019)
1 Череповець 311869 312310 316529
2 Вологда 293046 301755 311846
3 Сокол 43042 38452 36668
4 Великий Устюг 33419 31665 31189
5 Шексна 21615 20953 18760
6 Грязовець 16172 15528 14809
7 Бабаєво 12604 12073 11328
8 Кадуй 11798 11284 11097
9 Витегра 11400 10488 10273

Культура, туризм[ред. | ред. код]

Ряд міст і населених пунктів області: Бєлозерськ, Великий Устюг, Вологда, Устюжна, Тотьма й інші, — мають статус історичних і є музеями просто неба. Великий Устюг з 1999 року вважається батьківщиною російського Діда Мороза.

Провідні музеї: історико-архітектурні й художні музеї-заповідники Вологодський, Кирило-Бєлозерський, Велико-Устюгський; Тотемське й Череповецьке музейні об'єднання. Під Вологдою розташований архітектурно-етнографічний музей Вологодської області — Семенково.

Особливий інтерес представляють пам'ятники культової архітектури, у тому числі ансамблі Спасо-Прилуцького, Кирило-Бєлозерського та інших монастирів. Найзнаменитіший Ферапонтів монастир, завдяки фресковому ансамблю, виконаному в 1502 р. давньоруським художником Діонісієм, включений у Список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Вологодщина знаменита великою кількістю збережених пам'ятників дерев'яного зодчества. Однак, з різних причин, число й збереженість об'єктів дерев'яної архітектури неухильно знижується. Так, в 1963 р. згоріла церква Покрова Пресвятої Богородиці під Витегрою, безпосередній попередник знаменитого Преображенського храму Кізького цвинтаря.

В області добре налагоджений мисливсько-рибальський туризм, непогана база для розвитку т. зв. сільського туризму.

Вологодський край як частина Російської Півночі зумів зберегти значне число пам'ятників етнічної спадщини російського народу (пісні, сказання, билини, літописи). В XIX—XX століттях тут були «відкриті» найкращі зразки фольклору, церковної й світської літератури. У побуті і культурному житті сучасного населення сіл і хуторів Вологодської області й сьогодні знаходять своє продовження традиції й промисли селянського укладу.

Область цікава своїми природними пам'ятниками. Так, за 70 км від Великого Устюга проти села Порог знаходиться знаменитий геологічний розлам — Опоки: високі, 60 метрові береги на крутому закруті річки Сухони оголюють породи верхній пермі.

В області працює 3 театри: Вологодський державний драматичний театр, Вологодський обласний театр ляльок "Теремок", Вологодський обласний театр юного глядача.

Спорт[ред. | ред. код]

Область відома своїми спортсменами, що здобули славу російському спорту на міжнародних змаганнях.

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Росстат — оцінка чисельності населення станом на 01.01.2013. Архів оригіналу за 25 грудня 2018. Процитовано 12 липня 2013. 
  2. З них 22210 у Великоустюзькому районі та 43081 у Великоустюзькій міській раді.
  3. З них у Сокольському районі 14951 та у Сокольській міській раді 43042

Література[ред. | ред. код]

  • (рос.) Деревянные часовни Русского Севера (Республика Карелия, Республика Коми, Архангельская область, Вологодская область). Иллюстрированный перечень. — М. : Институт Наследия, 2005. — 224 с.
  • (рос.) Материалы Свода памятников истории и культуры РСФСР. Вологодская область. — М. : Научно-исследовательский институт культуры, 1979. — 192 с.
  • (рос.) Особо охраняемые природные территории, растения и животные Вологодской области. — Вологда : Комитет экологии и природных ресурсов, 1993. — 256 с.

Посилання[ред. | ред. код]

 Республіка Карелія  Архангельська область
 Ленінградська область  Кіровська область
 Новгородська область
 Тверська область
 Ярославська область  Костромська область