Фердинанд III (великий герцог Тоскани)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фердинанд III
фр. Ferdinand III de Toscane
Joseph Dorffmeister 002.jpg
Народився 6 травня 1769(1769-05-06)[1][2][…]
Флоренція, Італія[4]
Помер 18 червня 1824(1824-06-18)[1][2][…] (55 років)
Флоренція, Італія[4]
Поховання Базиліка Сан-Лоренцо
Країна Flag of France.svg Франція
Діяльність політик
Титул Великий герцог і Ерцгерцог
Посада Курфюрст
Конфесія Римо-католицька церква
Рід Габсбурги-Лотаринзькі
Батько Леопольд II
Мати Марія Луїза Іспанська
Брати, сестри
У шлюбі з Princess Luisa of Naples and Sicilyd і Марія Фердинанда Саксонська
Діти Леопольд II (великий герцог Тоскани), Марія Тереза Тосканська, Francesco Leopoldo d'Asburgo-Lorenad[2], Archduchess Maria Luisa of Austria, Princess of Tuscany (1798-1857)d, Caroline Erzherzogin von Österreichd[2] і Maria Luisa Erzherzogin von Österreichd[2]
Нагороди
Великий Хрест ордена Почесного легіону Knight Grand Cross of the Order of Saint Ferdinand and of Merit Орден Золотого руна
Coat of arms of the Grand Duchy of Tuscany (great).png

Фердинанд III (італ. Ferdinando III di Toscana; 6 травня 1769 — 18 червня 1824) — великий герцог Тосканський в 17901801 і 18141824 роках, курфюрст-великий герцог Зальцбурзький в 1803—1805 роках, великий герцог Вюрцбурзький в 1805—1814 роках.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з династії Габсбург-Лотаринґен. Другий син Леопольда I, великого герцога Тосканського, та Марії Луїзи Бурбон. Народився 1769 року в Флоренції.

1790 року після того як його батько обійняв трон Священної Римської імперії, владу у Великому герцогстві Тосканському було передано Фердинанду, його старший брат Франц в свою чергу став спадкоємцем імперії. Того ж року оженився на представниці Сицилійських Бурбонів.

У 1792 році під час Французької революції Фердинанд III став першим монархом, який офіційно визнав Французьку республіку, з якою намагався мати мирні стосунки. Втім у 1794 році під вливом брата-імператора, Великої Британії, Російської імперії Фердинанд III приєднався до Першої антифранцузької коаліції. Але після перемог французьких військ, 1795 року великий герцог оголосив про вихід з коаліції та дотримання нейтралітету. Водночас Тоскана уклала мирний договір з Францією, де зобов'язувалась визнати Французьку республіку та сплатити їй 1 млн франків. У 1796 року французи спочатку зайняли порт Ліворно, щоб завадити створенню тут англійської бази. Згодом було зайнято усю Тоскану. Втім Фердинанд III залишився на троні.

У березні 1799 року війська, що рухалися до Риму, повалили владу Фердинанда III, який вимушений був втекти до Відня. Тоскана приєдналася до Другої антифранцузької коаліції. У липні того ж року австрійські війська знову відновили його владу у великому герцогстві. Але перемоги Наполеона Бонапарта 1800 року змусили у 1801 році Австрію укласти Люневільський договір, за яким Фердинанд III втрачав велике герцогство Тосканське (Аранхуезьким дговором утворювалося королівство Етрурія на чолі з Людовиком Пармським). Натомість Фердинанд отримав велике герцогство Зальцбурзьке (утворилося після секуляризації Зальцбурзького архієпископатства Айхштетського і Пассауського єпископств, Берхтесґаденського пробства) з гідністю курфюрста. 1802 року його введено до складу колегії курфюрстів. Того ж року втратив дружину.

У 1805 році за умовами Пресбурзького миру вимушений був віддати більшу частину великого герцогства Зальцбурзького братові Францу II (інщу частину — Айхштет і Пассау отримала Баварія), а сам отримав велике герцогство Вюрцбурзьке. 1806 року стає також курфюрстом Вюрцбурзьким. Невдовзі вступив до Рейнського союзу.

У 1814 році після поразки Наполеона I за рішенням Віденського когресу відновлений на троні великого герцогства Тосканського. У 1815 році отримав князівство Пьйомбіно й права на герцогство Луккське, область Президій, Верніо, Монте-Санта-Марія-Тіберину, Анг'ярі. Того ж року уклав з австрійською імперією угоду, за якою у разі війни тосканські війська мали перебувати у розпорядженні австрійського головнокомандувача.

Більшість законодавства, впровадженого за часів французького панування він зберіг. Лише скасував право на розлучення. Сприяв відновленню господарства, прокладанню численних шляхів, насамперед Волтеррани, акведуків. В цей час розпочалися перші значні меліоративні роботи в Валь-ді-К'яні та Мареммі, що страждали від малярії.

1821 року оженився вдруге. Помер 1824 року у Флоренції. Йому спадкував син Леопольд II.

Родина[ред. | ред. код]

1. Дружина — Луїза, донька Фердинанда I Бурбона, короля Обох Сицилій

Діти:

2. Дружина — Марія Фердинанда, донька принца Максиміліана Саксонського

дітей не було

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Encyclopædia Britannica
  2. а б в г д Lundy D. R. The Peerage
  3. Dr. Constant v. Wurzbach Toscana, Ferdinand III. Joseph Johann Baptist Großherzog // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt habenWien: 1856. — Vol. 46. — S. 172.
  4. а б Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118686763 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  5. Dr. Constant v. Wurzbach Habsburg, Ferdinand III. (Großherzog von Toscana) // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt habenWien: 1856. — Vol. 6. — S. 195.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Indro Montanelli, Storia d'Italia: L'Italia giacobina e carbonara, Milano, Rizzoli, 1971