Фещенко Петро Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фещенко Петро Васильович
Народився 3 липня 1922(1922-07-03)
Пришиб, Кременчуцький район, Полтавська область
Помер 10 жовтня 1992(1992-10-10) (70 років)
Харків, Україна
Поховання Міське кладовище № 2
Країна  СРСР
Діяльність військовослужбовець
Alma mater Ленінградська вища офіцерська бронетанкова школаd і Харківський національний педагогічний університет імені Григорія Сковороди
Учасник німецько-радянська війна
Військове звання капітан і генерал-майор
Партія ВКП(б)
Нагороди
Герой Радянського Союзу
орден Леніна орден Червоного Прапора орден Суворова III ступеня орден Олександра Невського (СРСР) орден Вітчизняної війни орден Вітчизняної війни I ступеня орден Червоної Зірки медаль «За трудову доблесть» медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За оборону Москви» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Петро Васильович Фещенко (3 липня 1922(19220703), село Пришиб, тепер Кременчуцького району Полтавської області — 10 жовтня 1992, місто Харків) — український радянський діяч органів державної безпеки, командир 1-го танкового батальйону 19-ї гвардійської Мінської Червонопрапорної орденів Кутузова та Суворова танкової бригади 3-го гвардійського танкового корпусу 5-ї гвардійської танкової армії 3-го Білоруського фронту, гвардії капітан, Герой Радянського Союзу (24.03.1945).

Посилання[ред. | ред. код]

Народився у селянській родині. Закінчив десять класів середньої школи, у 1940 році — Харківський учительський інститут.

У 1940 році був призваний в ряди Червоної армії. У 1941 році закінчив 2-ге Саратовське танкове училище. Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. Воював на Північно-Західному, Ленінградському, Калінінському, 3-му Білоруському фронтах у складі 8-ї танкової бригади, 19-ї гвардійської танкової бригади 5-ї танкової армії.

Член ВКП(б) з 1942 року.

У 1946 році закінчив Вищу офіцерську школу бронетанкових військ. З 1947 року — в запасі.

У 1950 році закінчив Харківський педагогічний інститут, в 1952 році — Харківську обласну партійну школу.

До 1961 року — 1-й секретар Харківського районного комітету КПУ Харківської області.

З 1961 року — в органах держбезпеки. 6 липня 1961 — 19 квітня 1974 року — начальник Управління КДБ при Раді Міністрів УРСР по Харківській області.

19 квітня 1974 — 24 листопада 1975 року — начальник Управління внутрішніх справ Харківського обласного виконавчого комітету.

З листопада 1975 року — у відставці. Жив в Харкові. Похований у Харкові на кладовищі № 2.

Звання[ред. | ред. код]

  • Полковник
  • Генерал-майор (18.12.1965)

Нагороди[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]