Франциск I (король Франції)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Франциск I
фр. François Ier
Франциск I
портрет Франциска в 1525 році.
CoA François Ier de Valois.png
Прапор
граф Ангулему
1498 — 1515
Попередник: Карл V
Наступник: приєднано до Французької корони.
Прапор
король-консорт Бретані
1514 — 1524
Попередник: Людовик XII Батько Народу
Наступник: Катерина Медичі
Прапор
Король Франції
1515 — 1547
Попередник: Людовик XII Батько Народу
Наступник: Генріх ІІ
 
Громадянство: Франція
Віросповідання: католицтво
Народження: 12 вересня 1494(1494-09-12)
Коньяк
Смерть: 31 березня 1547(1547-03-31) (52 роки)
Рамбує
Похований: Абатство Сен-Дені
Династія: Валуа
Батько: Карл V (граф Ангулему)
Мати: Луїза Савойська
Дружина: 1 Клод Французька,
2 Елеонора Австрійська
Діти: 1 Луїза,
2 Шарлотта,
3 Франциск III,
4 Генріх,
5 Мадлен,
6 Карл,
7 Маргарита,
8 Філіп
Автограф: Автограф
Монограма: Монограма
 
Нагороди:
Ordre de Saint-Michel Chevalier ribbon.svg
Орден підв'язки
Кавалер ордена Золотого руна


Франциск I (12 вересня 1494 - 31 березня 1547) — французький король між 1515 та 1547 роками з династії Валуа, син графа Ангулемського Карла, двоюрідного брата короля Людовика XII, і Луїзи Савойської, покровитель мистецтв і наук[1].

Відомий його вислів — "Така моя (добра) воля".

До вступу на престол[ред.ред. код]

батьки Франциска I

Франциску не було й трьох років, коли помер його батько. Заздрість Анни Бретонської, дружини Карла VIII, змусила енергійну, розумну Луїзу Ангулемську поселитися з Франциском і його сестрою, знаменитою Маргаритою, в Коньяку, у власному замку. В 1498 році Луїза була запрошена в двір, но згодом віддалилась в королівський замок Амбуаз, де й виховала двох дітей.

В 1504 року Франциск вперше з'явився королівському дворі, а в 1506 році відбулись заручини з семилітньою дочкою короля Людовіка XII, Клод Французькою, спадкоємицей, по матері, Бретонського королівства.

Франсуа Ангулемський в рік вступу на престол

Самотнє життя Франциска в Амбуазі залишило шкідливий відбиток на його розвитку: матір возвеличувала його, він не знав скромності, привик жити весело и безтурботно. Заняттями його молодості були полювання і верхова їзда в оточені товаришів (Монморансі, Боніве), сред яких він бачив лише фанатичну відданість. В 1508 році Франциск переселився в Париж, в 1514 році одружився на Клод, а 1 січня 1515 року, після смерті Людовика XII, став королем Франції.

Завоювання Мілана[ред.ред. код]

Відновивши договори, заключені Людовиком XII с Генріхом VIII, Франциск також заключив союз з герцогом Карлом, воладарем Нідерландів, домовився з династією Альбре відвоювати Наварру у королівства Кастильського, а з Венецією — завоювати Міланське герцогство. Франциск здійснив нечуваний перехід в Італію через Аржантьєрський перевал. Артилерійське знаряддя було перенесене на руках.

Франциск під час перебування в Мілані

Франциск швидко оволодів герцогством Савойським і був визнаний сюзереном Генуйської республіки. У нього було 3 тис. кавалерії, 20 тис. піхоти. Перейшовши через По, Франциск зайняв позицію при Маріньяно. 14 вересня відбулася битва при Мариньяно — яка принесла Франциску блискучу перемогу. Міланське герцогство було підкорено. Франциск назначив правителем Мілана коннетабля Франції Бурбона і заключив з швейцарцями «вічний мир» (29 жовтня 1516 року), на заснувані якого французький король мав право набирати до себе на службу швейцарських солдатів, виплачуючи кантонам 700 тисяч талерів. Цей похід зробив Франциска героєм; його називали «Цезарем, переможцем швейцарців». З цього моменту у Франції розцвітає Відродження, принесене Франциском із Італії.

Угоди з Європейськими монархами[ред.ред. код]

Франциск в 1530 році

Папа Лев X вирішив помиритися з Францією і в грудні 1515 року прибув у Болонью на побачення з Франциском. Не порадившись з духовенством, інтереси якого порушувалися, Лев X і Франциск уклали Болонський Конкордат, який скасував Прагматичну санкцію Карла VII. З австрійським ерцгерцогом Карлом Франциск уклав Нойонский договір, по якому Карл зобов'язувався одружитися на французькій принцесі Луїзі, дочки Франциска (їй був усього один рік), посаг якої надавалася частина Неаполітанського королівства.

Після смерті німецького імператора Максиміліана кандидатами на імператорську корону з'явилися Карл Австрійський (обраний згодом під ім'ям Карла V), Генріх VIII та Франциск. Останній з 1517 року став посилено заводити зносини з німецькими курфюрстами, оголосивши, що витратить на своє обрання 3 мільйона флоринів; Лев X підтримував його. Перед виборами Франциск написав улесливого листа Карлу, а після його обрання вирішив зблизитися з англійським королем Генріхом VIII.

У червні 1520 року відбулося побачення Франциска і, Генріха VIII поблизу Кале. Місце побачення, внаслідок блиску і пишності, яке надав йому Франциск, було названо «Поле золотої парчі». Генріх VIII незабаром вступив в угоду з Карлом, Лев X теж перейшов на бік останнього; за договором 8 травня 1521 року Карл повинен був напасти на французів у Піренеях і Рейні. Так почалися знамениті війни, поклали початок суперництва між Габсбургами (Іспанія і Німеччина) і династіями Валуа і Бурбонів (Франція). При Франциску було 4 війни.

Війни з Габсбургами[ред.ред. код]

Перша війна[ред.ред. код]

Франциск під час битви при Мариньяно

Карл V бажав повернути завойований Франциском Мілан і відняту ще Людовіком XI Бургундію, але поступався Франциску спірне королівство Наварру. Війна велася одночасно у Фландрії, Шампані, Наваррі, на морі, в Італії. Першим відкрив військові дії Франциск. Спочатку успіх був на його боці: Роберт III де Ла Марк зайняв Люксембург, Франциск вступив у Фландрію; але 27 квітня 1522 року французи були розбиті при Бикокке, після чого Генріх VIII відкрито став на бік Карла V, і вони обидва напали на Пікардію і Гієнь.

У той же час Франциску зрадив його васал, коннетабль Бурбон. Скарбниця Франциска була виснажена; тим часом йому довелося відбивати три навали — 12 тис. ландскнехтів збиралися вторгнутися в Бургундію, англійці вступили в Пікардію, іспанці погрожували з боку Наварри. Боніве, який вступив в Італії, був розбитий Бурбоном при Биаграссо; Бурбон опанував Провансом, але Марсель зробив геройський опір, і імператорські війська були розбиті.

Франциск вступив у Ломбардію і обложив Павію; 24 лютого 1525 року сталося нещасна для французів битва при Павії. Франциск два рази був поранений, взятий у полон і відвезений спочатку в замок Піццигеттон і Мадрид. Переговори про викуп короля тяглися довго; 14 січня 1526 року Франциск підписав Мадридський договір, за яким поступався Бургундією, Артуа, Фландрією, Неаполем, зобов'язався виплачувати Англії щорічно по 100 тис. талерів і одружитися на Елеонорі, сестрі імператора. Шлюб цей відбувся в 1530 році (перша дружина Франциска померла в 1524 році). Також згідно з Мадридською угодою замість Франциска при дворі короля Карла V в якості заручників повинні знаходитися два його старші сини. Франциск і його брат Генріх пробули в Іспанії з 1526 по 1530 роки.

Друга війна (15261530)[ред.ред. код]

Мир, укладений в Мадриді, не протримався і півроку. Звільнившись з полону, Франциск відмовився виконати договір, посилаючись на відмову Бургундських штатів відокремитися від Франції. Карл зажадав, щоб Франциск повернувся в такому разі у в'язницю, а Франциск, у відповідь, проголосив священну лігу (8 липня 1526 року) для звільнення Італії. До цієї ліги приєдналися Англія, Генуя, папа Климент VII. Французька армія під начальством Лотрека, взяла Алессандрію і Павію, обложила Неаполь. Успіху походу завадило раптове вилучення Андреа Доріа з генуезьким флотом (липень 1528 року). Лотрек помер від чуми; залишки його армії були розбиті біля Ландріано (червень 1529 року). 3 серпня 1529 року було укладено «дамський мир» у Камбре, завдяки переговорам між Маргаритою Бургундською, тіткою Карла V, і Луїзою, матір'ю Франциска. З цього миру Франциск зберіг Бургундію, але втратив сюзеренні права над Фландрією, Артуа, Ліллем і Дуе, відмовився від домагань на Неаполь, Мілан, Асті і сплатив 2 млн золотих екю. Франциск не залишав, проте, думки про придбання Міланського герцогства.

Цьому сприяв новий союзник Франциска, турецький султан Сулейман Пишний. Вже в 1528 році між ними було підписано таємний договір; Сулейман обіцяв зайняти Угорщину. В лютому 1535 року з Туреччиною був укладений спочатку торговельний договір, а потім союзний — наступальний і оборонний. Союз ввів новий елемент у міжнародну політику XVI століття й послужила початком розвитку добробуту французьких портових міст по берегах Середземного моря. Франція отримала свободу плавання по морях і річках у всіх османських володіннях; інші нації могли посилати туди кораблі і вести торгівлю не інакше, як під французьким прапором.

Третя війна (15351538)[ред.ред. код]

Тіціан. Франциск I і Сулейман Пишний

П'ятирічний мир відновив добробут Франції і дав Франциску можливість організувати військові сили, головним чином загони кавалерії. У жовтні 1533 року Франциск бачився з папою Климентом VII і погодився одружити свого другого сина, герцога Орлеанського (майбутнього короля Генріха II), на племінниці папи, Катерині Медичі. На початку 1536 року 30 тисячна французька армія зайняла Савойю і П'ємонт; турецький флот загрожував Неаполю. Карл V відправив Франциску урочистий виклик на поєдинок, але виклик залишився без відповіді. Франциск став зміцнювати п'ємонтські міста, а роздрібнивши сили своєї армії, довірив начальство нездатному Салуццо, який потім зрадив йому.

Карл вступив у Прованс, але, після невдалої спроби взяти Марсель, 23 вересня перейшов назад через Вар, а Франциск переніс воєнні операції на кордон Нідерландів. Карлу довелося шукати зближення з Франциском, так як йому загрожувала серйозна небезпека з боку мусульманської держави. Завдяки посередництву папи Павла III, було укладено перемир'я на 10 років у Ніцці (18 червня 1538 року), за яким відновлено умови миру в Камбре. Було умовлено, що третій син Франциска одружується на дочці чи племінниці Карла V і отримає за нею герцогство Міланське, а син Карла V, Філіп, одружується на одній з дочок Франциска. Однак, Карл V віддав Міланське герцогство своєму синові Філіппу (в 1540 році) і відмовився виконати умови перемир'я.

Четверта війна (15411544)[ред.ред. код]

Четверта війна була викликана вбивством двох агентів Франциска, в той час як вони проїжджали через Міланське герцогство. Франциск зібрав п'ять армій і зробив завоювання Люксембургу і Руссильона; у 1543 році був підкорений Артуа; турки спустошили Угорщину, а алжирський пірат і турецький адмірал Хайр ад-Дін Барбаросса опанував Ніццою. Північні кордони Франції були оточені англійськими і німецькими військами. Зі свого боку, Карл V і Генріх VIII умовилися одночасно рушити на Париж.

У квітні 1544 року герцог Єнгієнський здобув блискучу перемогу при Черезоле, але це не завадило Генріху VIII осадити Булонь і Монтрель, а Карлу V — оволодіти Еперне і Шато-Тьєррі. Внаслідок незгоди між Генріхом і Карлом, останній уклав з Франциском в Крепі мирний договір (18 вересня 1544 рік), по якому поступався Міланське герцогство або Нідерланди сина Франциска, з тим, щоб він одружився на одній з дочок або племінниць імператора. З Генріхом VIII Франциск уклав договір в Ардре (29 січня 1546 рік), за яким Генріх зобов'язався через 8 років повернути Булонь. Таким чином, обидві сторони повертали свої завоювання. Незабаром Франциск помер (31 березня 1547 року).

Франциск і Ренесанс у Франції[ред.ред. код]

З ім'ям Франциска тісно пов'язане французьке Відродження (див. Ренесансний гуманізм). Відокремлений спосіб життя французького двору змінюється при Франциску блискучими і гучними веселощами. При королівському дворі, де велику роль стали грати дами, зосередилося все суспільне життя.

Експедиції в Італію познайомили Франциска з розкішшю дворів італійських меценатів; він захопився культурою Відродження, головним чином його естетичної стороною, оточував себе вченими і поетами, любив розмовляти з ними. Він запросив у Францію Леонардо да Вінчі, поселивши його в 1516 році в своєму замку Кло-Люсе, а також живописця Андреа дель Сарто; Рафаель написав кілька картин («Архістратиг Михайло»).

У нього в Фонтенбло була прекрасна бібліотека, відкрита для читачів. У 1517 році Франциск вирішив заснувати вищу школу стародавніх мов і хотів поставити на чолі її Еразма Роттердамського, але Еразм відмовився. У 1530 році, за порадою бібліотекаря Гійома Бюде він заснував королівський "Колегіум трьох мов", де викладали грецьку мову, латинь і іврит — предмети, відсутні в паризькому університеті Сорбонни, пізніше він був перетворений у Колеж де Франс, його існування завдало сильного удару схоластичній Сорбонні.

Франциск заснував і королівську друкарню, в якій працював гуманіст Робер Етьєн.

Особливо захоплювався Франциск архітектурою і скульптурою. Вінцем національного напрямку в архітектурі з'явився замок Шамбор, італійського — Фонтенбло, над яким працювало кілька знаменитих італійських художників, у тому числі Бенвенуто Челліні. При дворі Франциска жив поет Клеман Маро, який супроводжував Франциска в Італію і потрапив у полон при Павії. У 1532 році з'явився роман Рабле «Гаргантюа і Пантагрюель».

Релігійна політика[ред.ред. код]

Захоплюючись зовнішньою стороною гуманістичного руху, Франциск, однак, не був гуманістом. Поверхневе ставлення до гуманістичних ідеалів, егоїзм і безхарактерність Франциска відбилися в його релігійній політиці. Спочатку реформація не лякала його, так як в реформаторах він бачив вчених, гуманістів; він підтримував Лефевра д'етапля і його гурток, який проголосив принципи реформації. Коли Сорбонна угледіла єресь у вченні Лефевра, Франциск заборонив переслідувати його (1521) і захищав проповідників нової релігії від нападок ченців (1523). Після битви при Павії Франциск, зайнятий військовими планами, спочатку байдуже поставився до розпочатої реакції, а потім підкорився Сорбонні і вимогам релігійних орденів. Реформатори в Mo були розігнані; Лефевр врятувався втечею в Страсбург. З жовтня 1525 року почалися страти єретиків. У перший час після повернення з полону Франциск стримував фанатизм парламенту; так, в 1526 рік він силою звільнив Беркена з в'язниці, куди відправив його в парламент. Після страти Беркена Франциск заснував посаду «королівських читців», для боротьби з Сорбонною.

Герцогиня д'Етамп, фаворитка короля в останні роки його життя

У 15301534 роках Франциск більше піддався реакції, так як потребував сприяння Сорбонни; але коли остання наклала заборону на один твір Маргарити Ангулемской, Франциск заарештував фанатика Біду і заступився за реформаторів. У провінціях, однак, палили єретиків. У 1534 році Франциск запросив у Францію Буцера і Меланхтона, якому доручив скласти записку про введення реформації у Франції; але безхарактерність і легковажність Франциска не давали ніякої впевненості протестантів. 18 жовтня 1534 року в Парижі та інших містах з'явилися пасквілі на сутність католицького віровчення. Франциск наказав шукати винних: в'язниці переповнилися, щодня відбувалися страти протягом трьох місяців. Сам Франциск брав участь у тріумфальній процесії навколо багать.

Після справи про листівках Франциск видав едикт про знищення єретиків; іншим едиктом заборонялося книгодрукування у Франції. Через кілька місяців Франциск оприлюднив підписаний у Кусі (16 липня 1535 рік) едикт про амністію. Після 1538 року Франциск остаточно перейшов на бік католицько-іспанської партії; кусийский едикт був скасований, парламентів запропоновано було вживати рішучих заходів для придушення єресі. 1 червня 1540 року був виданий у Фонтенбло едикт про нещадне винищення єретиків, а 23 червня Франциск призначив ченця Матьє Орі інквізитором для всієї Франції. Проти вальденсів споруджені були жахливі гоніння. В останні роки свого життя Франциск підписував всі жорстокі заходи, що пропонувалися Сорбонною. У 1546 році був спалений знаменитий гуманіст Етьєн Доле, колись користувався заступництвом короля, і страчена ціла група протестантів; 7 жовтня у Парижі було поставлено 14 багать.

Характеристика[ред.ред. код]

Красень, високого зросту «король-лицар», як він сам називав себе, Франциск відрізнявся безрозсудною хоробрістью, вкрадливим красномовством, честолюбством, лицарської люб'язністю, палкою фантазією, легковажністю і запалом.

Прославився тим, що викликав на поєдинок імператора Карла V. Царювання Франциска було часом суперництва Франції з австрійським домом; воно наповнене блискучими війнами і чудово, разом з тим, як епоха французького Відродження.

Всі помисли Франциска були звернені на придбання Неаполя, Мілана та імператорської корони Священної Римської імперії.

Сім'я[ред.ред. код]

Дружини[ред.ред. код]

  1. Клавдія (14991524) герцогиня Бретані, дочка короля Франції Людовика XII і його 2-ої дружини, герцогині Бретані Анни I. Була дружиною Франциска з 1514 по 1524 роки. Народила йому десятьох дітей.
  2. Елеонора Австрійська (14981558) дочка герцога Бургундії Філіпа I і його дружини, королеви Кастилії Хуани I, вдова короля Португалії Мануеля I. Була дружиною Франциска з 1530 по 1547 роки. Дітей у цьому шлюбі не було.

Діти[ред.ред. код]

  1. Луїза (15151518) наречена Карла V.
  2. Шарлотта (15161524) наречена Карла V після смерті своєї старшої сестри Луїзи.
  3. Дитина (1517)[2] народилась мертвою в результаті передчасних пологів.
  4. Франциск III (15181536) дофін Франції, герцог Бретонський;
  5. Генріх II (15191559), король Франції Генріх II;
  6. Мадлен (15201537) вийшла заміж за короля Шотландії Якова V
  7. Дитина (1521)[3]
  8. Карл (15221545) герцог Орлеанський;
  9. Маргарита (15231574) вийшла заміж за герцога Савойського Еммануїла Філіберта.
  10. Філіп (15241525).
  1. Не було.

Бастарди[ред.ред. код]

  1. Людовик (15131589) сеньор Сен-Желе
  2. Ніколя

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Франциск I – Король, рыцарь, меценат (рос.)

Попередник
Людовик XII Батько Народу
Blason pays fr FranceAncien.svg Король Франції
1515-1547
Blason pays fr FranceAncien.svg Наступник
Генріх II Валуа
Meuble héraldique Fleur de lys.svg Королі та імператори Франції 9871870 Meuble héraldique Fleur de lys.svg
987 996 1031 1060 1108 1137 1180 1223 1226
   Гуго Капет Роберт II Генріх I Філіп I Людовик VI Людовик VII Філіп II Людовик VIII   
1226 1270 1285 1314 1316 1316 1322 1328 1350
   Людовик IX Філіп III Філіп IV Людовик X Іоанн I Філіп V Карл IV Філіп VI   
1350 1364 1380 1422 1461 1483 1498 1515 1547 1559
   Іоанн II Карл V Карл VI Карл VII Людовик XI Карл VIII Людовик XII Франциск І Генріх II   
1559 1560 1574 1589 1610 1643 1715 1774 1792
   Франциск ІІ Карл IX Генріх III Генріх IV Людовик XIII Людовик XIV Людовик XV Людовик XVI   
1792 1804 1814 1824 1830 1848 1852 1870
     -   Наполеон I Людовик XVIII Карл X Луї-Філіп I - Наполеон III   

Королі ФранціїФранціяКапетингиВалуаБурбониБонапарти