Хайдарабад (держава)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Хайдарабад
Імперія Великих Моголів Flag
1724 – 1948 Республіка Індія Flag

Герб of Хайдарабад

Coat of arms

Розташування Хайдарабад
держава Хайдарабад у 1903 році
Столиця Ауранґабад
(17241763)

Хайдарабад
(17631948)
Мови Урду
Перська
Телугу
Релігії Іслам
Індуїзм
Форма правління Монархія
Історія
 - Заснування 1724
 - Битва при Шакаркхеді 1724 рік
 - Операція Поло 1948 рік
 - Приєднання 1948
Валюта рупія Хайдарабаду

Хайдарабад — індійська держава, що виникла у Декані із занепадом Великих Моголів напочатку XVIII ст. Вона керувалася нізамами (на кшталт набоба) з династії Асаф Джахів, першим з яких був Асаф Джах I. У 1948 році внаслідок Операції Поло було приєднано до незалежної Індії.

Історія[ред.ред. код]

Заснування[ред.ред. код]

Засновником держави був Мір Камар-уд-дін Чин Калич-хан, який розпочав службу за падишаха Ауранґзеба. Виявив старанність у виконанні наказів. За Бахадур-шаха I стає субадаром Ауда. Втім піднесення кар'єри починається після падіння впливовик могольських сановників Сейїдів. Тоді ж отримує поаду нізама-уль-мулька. Це ім'я дало назву подальшому титулу правителів Хайдарабаду — нізамів. Він поступово посилив свій вплив у Декані. У 1724 році при Шакаркхеді завдав поразки Мубариз-хану, тимчасовому субадару Декана. З цього моменту Нізам-уль-мульк стає фактично незалежним правителем. Він намагався встановити контроль над центральною та південною Індією. Головним суперником стали маратхи, з якими велася тривала боротьба. До 1745 року влада нізамів Хайдарабаду охоплювала колишні землі султанату Голконда та більшу частину південно-східного Індостану.

Після смерті цього правителя у 1748 році розпочався занепад держави. Він бу викликаний тривалою боротьбою нащадків Нізам-уль-мулька за трон. Протягом декількох років змінилося троє нізамів. В цю боротьбу втрутилися англійці та французи. У 1751–1758 році тут фактично хазяйнували французькі війська на чолі із Бюссі. У 1760 році нізам зазнав поразки від маратхів на чолі із Садашива Рао Бхау. У 1761 році після Третьої битви при Паніпаті Хайдарабад на деякий час повернув свій вплив у Декані.

Зміцнення[ред.ред. код]

В цей час за правління Асаф Джаха II відбуваєтсья стабілізація влади. Хайдарабад намагався втрутитися у справи Карнатаки, проет без особливо успіху. В цей же час починається посилюватися вплив англійців. Разом з тим у 1795 році війська нізама знову були розбиті маратхами при Харді. З цього моменту починається остаточний занепад держави.

У 1798 році було укладено з Британською Ост-Індською компанію субсидіарний договір, згідно якого на службу до нізама поступали англійці, а французи звільнялися. Нізам погодився щорічно сплачувати англійським військовим біля 2,4 млн рупій та проводити зовнішню політику, керуючись порадами Ост-Індської компанії. У 1799 хайдарабадська армія брала участь у Четвертій англо-майсурській війні. За це нізам отримав частину володінь Тіпу Султана.

Визнання залежності[ред.ред. код]

У 1801 році було укладено новий договір з британцями, згідно якого в обмін за сплату послуг англійських військових нізам віддавав Ост-Індській компанії землі на південь від рік Тунгабхадра та Крішна. В результаті Хайдарабад опинився відрізаним від моря й повністю залежним від англійців. після цього нізами зосередили увагу на внутрішніх справах своєї держави. Починаєтсья розбудова міст, освіти, культури, економіки. Водночас під час повстання сипаїв у 1857 році Хайдарабад надав військову допомогу для його придушення.

Рупія Хайдарабаду

За час колоніального періоду нізами Хайдарабаду сприяли розвитку промисловості, прокладаню автомобільних та залізних шляхів. Хайдарабад став єдиним з князівств Британської Індії, який мав власний банк. При цьому вони небрали жодної участь у рухах за незалежність Індії. Під час Першої та Другої світових війн нізами зробили значний внесок в озброєння англійських військ.

Останній нізам — Асаф Джах VII — заснував у м.Хайдарабад Університет Османі (отримав назву на честь власного ім'я нізама — Мір Осман Алі-хана), який став одним з провідних вищих учбових закладів Індії.

Приєднання та реформа[ред.ред. код]

Після проголошення Індії та Пакистану незалежними Хайдарабаду надана була можливість обрати суб'єктність. Проте правитель Хайдарабаду коливався: правителі й знать були мусульманами, а переважна більшість населення — індусами. Зрештою було оголошено незалежність Хайдарабаду. Проте це не влаштовувало уряд Д.Неру. У вересні 1948 року було проведено Операцію Поло. Індійські війська стрімко увішли на територію держави хайдарабад. Нізаму довелося поставити підпис під наказом щодо приєднання до Індії.

Деякий час Хайдарабад існував в якості окремого штату. Лише у 1956 році територія розділена між штатами Махараштра, Андхра-Прадеш, Карнатака.

Нізами[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Prasad Rajendra: The Asif Jahs of Hyderabad: Their Rise and Decline. New Delhi 1984
  • Margrit Pernau-Reifeld: Verfassung und politische Kultur im Wandel: der indische Fürstenstaat Hyderabad 1911-48. Stuttgart 1992, ISBN 3-515-06231-9