Асаф Джах VII

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Асаф Джах VII
آصف جاہ
Асаф Джах VII
Прапор
10-й Нізам Хайдарабаду
29 серпня 1911 — 17 вересня 1948 року
Попередник: Асаф Джах VI
Спадкоємець: Проголошення незалежності Індії
 
Народження: 6 квітня 1886(1886-04-06)
Хайдерабад
Смерть: 24 лютого 1967(1967-02-24) (80 років)
Хайдерабад, Індія
Віросповідання: Іслам
Династія: Асаф Джахи
Батько: Асаф Джах VI
Мати: Амат-уз Захр-ан-ніса Бегум
Нагороди:
Order BritEmp (civil) rib.PNG Королівський Вікторіанський орден
Кавалер Королівського Вікторіанського ланцюга

Медіафайли у Вікісховищі?

Осман Алі-хан Асаф Джах VII (6 квітня 1886 — 24 лютого 1967; урду آصف جاہ) — останній нізам Хайдарабаду від 1911 до 1948 року, коли князівство було включено до складу Індійського Союзу.

Життєпис[ред. | ред. код]

Був другим сином нізама Асаф Джаха VI. Його старший брат помер 1887 року, й Осман Алі став спадкоємцем престолу. Його батько приділяв значну увагу освіті сина, запросивши вчителів англійської, урду й фарсі. Майбутній нізам писав вірші мовами урду й фарсі.

Був прогресивним правителем, опікувався мистецтвом, наукою й освітою. За 37-річний період його правління у Хайдарабаді з'явилось авіаційне сполучення, розвинулись електричні та залізничні мережі. На річці Манджира за 144 км від міста Хайдерабад було збудовано водосховище, а на річці Тунґабгадра — облаштовано іригаційну систему.

Практично всі публічні будівлі у місті Хайдерабад, включаючи шпиталь, суд, бібліотеку, музей та мерію, були збудовані за часів правління Асаф Джаха VII. Він реалізував освітню реформу. У той же період був заснований Османський університет. Початкова освіта стала обов'язковою, а для дітей з бідних родин — безкоштовною.

Коли 1947 року Британська Індія здобула незалежність, країну було розділено на Індію та Пакистан. Тубільні держави отримали змогу обирати, до якої з двох новостворених держав вони хочуть увійти. Хайдарабад був найбільшим з тубільних князівств, тому нізам відмовився приєднуватись до новостворених держав, сподіваючись зберегти незалежність Хайдарабаду у складі Британської співдружності. Утім, британський уряд категорично відкинув ідею незалежності, після чого нізам почав перемовини з Індією про автономію, а ближче до їх завершення, намагався й тиснути на Індію, а також розпочав перемовини з Пакистаном.

При цьому у Хайдарабаді спалахнуло селянське повстання проти самого ні зама, яке останньому вдалось придушити. У вересні 1948 року Індія окупувала й анексувала Хайдарабад. 1950 року колишній нізам отримав церемоніальний пост раджпрамукха. 1956 року, коли в Індії була проведена реформа адміністративно-територіального поділу, і штати були сформовані за мовами народів, що їх населяли.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Mir Osman Ali Khan Asaf Jah VII — Nizam VII
  • The Splendour of Hyderabad: The Last Phase of an Oriental Culture (1591—1948 A.D.) By M.A. Nayeem ISBN 81-85492-20-4
  • The Nocturnal Court: The Life of a Prince of Hyderabad By Sidq Jaisi
  • Developments in Administration Under H.E.H. the Nizam VII By Shamim Aleem, M. A. Aleem [1]
  • Fabulous Mogul: Nizam VII of Hyderabad By Dosoo Framjee Karaka Published 1955 D. Verschoyle, Original from the University of Michigan [2]
  • The Seventh Nizam: The Fallen Empire By Zubaida Yazdani, Mary Chrystal ISBN 0-9510819-0-X
  • The Last Nizam: The Life and Times of Mir Osman Ali Khan By V.K. Bawa, Basant K. Bawa ISBN 0-670-83997-3
  • The Seventh Nizam of Hyderabad: An Archival Appraisal By Sayyid Dā'ūd Ashraf [3]
  • Misrule of the Nizam By Raghavendra Rao [4]