Хай-тек

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
вежа Кришталевого собору вм. Гарден Гроув, арх. Ф. Джонсон, 1980 р., Лос Анжелес.

Хай-тек (Гай-тек) (скорочення від англ. high technology — високі технології) — стилістичний напрямок у сучасній архітектурі та дизайні, орієнтований на функціональність, науковість, елітне обслуговування архітектурою з застосуванням високих технологій.

Виникнення хай-теку[ред.ред. код]

Як стилістичний напрямок хай-тек ще вивчається (2010 р.). Вважають, що він виник в надрах постмодернізмової архітектури 1970-х рр. Головними теоретиками та практиками хай-теку були архітектори Британії, Японії, США. Серед них — японець Кендзо Танге, італієць Ренцо Піано, англійці Норман Форстер, Ніколас Грімшоу, Річард Роджерс, в США — Ф. Джонсон.

Історик архітектури і сам архітектор з США Чарльз Дженкс (Charles Alexander Jencks, 1939 p., Балтімор) розробив класифікацію, за якою хай-тек — це пізній модернізм, пік його розвитку.

Ранішній хай-тек[ред.ред. код]

Одним з перших прикладів хай-теку вважають культурний центр Жоржа Помпіду в столиці Франції, що побудований на місті старого ринку, відомого як «Черево Парижу». Його будували англієць Річард Роджерс і італієць Ренцо Піано у 1977 р. Фасад будівлі агресивно створюють індустріальні конструкці, більш притаманні металургійному заводу чи фабриці хімічних добрив.

До будівлі звикали майже 20 років. Але головні відвідувачі центру — туристи і молодь — сприйняли модернову споруду схвально і обурення почало вщухати. Адже центр приносив гроші і набув престижу. Орієнтація на престиж взагалі притаманна хай-теку, бо це унікальні об'єкти і дуже коштовні.

Зразки хай-теку в Лондоні з'явились пізніше за Париж, бо мав місце спротив принца Чарльза, спадкоємця англійського престолу. Той вважав, що будівлі хай-теку плюндрують обиччя Лондона. Англійських архітекторів спротив не зупинив.

Головні ознаки хай-теку[ред.ред. код]

  • Використання простих геометричних фігур при збереженні виразного силуету.
  • Широке використання скла, пластмас, блискучих поверхонь металу.
  • Використання сіро-металевих фарб.
  • Децентралізація джерел освітлення.
  • Багато трубчастих конструкцій та сходинки, що винесені на зовні.
  • Високий прагматизм в плануванні і використанні простору (виконується не завжди).
  • Глобалізація — італієць будує у Франції, а японець в арабській країні (деяке ігнорування національних особливостей культури).

Хай-тек Кендзо Танге (1913—2005)[ред.ред. код]

Шкільні роки пройшли в сумно відомій Хіросімі. Мав диплом Токійського універсітету. Через учня Ле Корбюзьє японця Маекава познайомився з ідеями відомого архітектора 20 століття. Деякий час займався «паперовою архітектурою», бо не мав змоги будувати.

Перемога в конкурсі на створення меморіального комплексу миру в Хіросімі відкрила широкі перспективи. Після них будуть і споруди Йойогі для Олімпійських ігор в Токіо, і забудова Скопьє після землетрусу, і бізнес-центри в Неаполі і Болоньї.

Навернення Танге до хай-теку логічне, бо в японській будівельній традиції висока функціональність, де використовують кожний квадратний дециметр площі. Танге автор штаб-квартири Fujs Television у 1996 р., що зовні нагадує будинок з дитячого конструктора. Висока образність і поетичність споруд Йойогі залишилась далеко позаду.

Хай-тек і природа[ред.ред. код]

Серед перших вимог до архітектури — зручність і міцність. Навернення до природи, екології, до проблем зберження навколишнього середовища перероджують і хай-тек. З'явилися особливі форми хай-теку — біо-тек і еко-тек, що співіснують з середовищем, щукають шляхів діалогу і порозуміння. Цікаво, що навернулись до форм біо-теку навіть апологети, початківці стилю — Ренцо Піано, низка англійських архітекторів.

Джерела[ред.ред. код]

  • Сборник «Архитектура Запада», статья «Необрутализм и теория метаболизма», М., 1972(рос.)
  • Иконников А. В. «Зарубежная архитектура: от „новой архитектуры“ до постмодернизма», М., 1982(рос.)
  • Рябушин А. В., Шукурова А. Н. «Творческие противоречия в новейшей архитектуре Запада», М., 1986(рос.)