Філіп Джонсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Філіп Джонсон
Philip Johnson.2002.FILARDO.jpg
Ім'я при народженні англ. Philip Cortelyou Johnson
Народився 8 липня 1906(1906-07-08)[1][2][3][4][5][6]
Клівленд, Огайо, США[7][8]
Помер 25 січня 2005(2005-01-25)[9][1][2][3][10][4][5][6] (98 років)
Нью-Канаан[d], Коннектикут, США[2]
Громадянство
(підданство)
Flag of the United States.svg США
Діяльність архітектор[2]
Alma mater Гарвардська вища школа дизайну[d]
Гарвардський університет
Мова творів англійська[3]
Magnum opus Кришталевий собор і Philip-Johnson-Haus[d]
Членство Американська академія мистецтв та літератури
Американська академія мистецтв і наук
Нагороди Прітцкерівська премія і Золота медаль АІА[d]
Філіп Джонсон, фото 2002
Філіп Джонсон

Філіп Джонсон (англ. Philip Johnson, 8 липня 1906 — 25 січня 2005) — архітектор США, що справив значний вплив на розвиток американської та світової архітектури[11]. Лауреат Прітцкерівської премії (1979)[12].

Життєпис[ред. | ред. код]

Вивчав історію та філософію у Гарварді, але в 1928 весь хід його життя змінила зустріч з Людвігом Міс ван дер Рое. Після повернення з поїздки по Європі Джонсон першим познайомив американців з теоретичними побудовами Міс ван дер Рое, Гропіуса і Ле Корбюзьє — архітекторів, для позначення стильової приналежності яких Джонсон при складанні каталогу Музею сучасного мистецтва в 1932 р. ввів в обіг термін «інтернаціональний стиль».

Ставши на чолі архітектурного підрозділу Музею сучасного мистецтва, Джонсон сприяв пропаганді архітектурного модернізму в Америці, написав ґрунтовну монографію про Міс ван дер Рое і переконав його переїхати в США. На території своєї садиби в штаті Коннектикут він втілив ідеї Міс ван дер Рое архітектурного мінімалізму при проектуванні «Скляного будинку» (1949). З цього часу він почав працювати архітектором-практиком, створивши разом з Місом такий яскравий зразок «інтернаціонального стилю», як хмарочос Сігрем-білдінг у Нью-Йорку (1956).

У міру падіння популярності «інтернаціонального стилю» в 1960-ті адаптувався до нових віянь. У його проектах з'являються вигнуті лінії і алюзії до історичних архітектурних стилів, властиві постмодерну. У 1968 разом з Джоном Берджи заснував власне архітектурне бюро. Спільні проекти Джонсона і Берджи численні — це і будівля корпорації SONY в Нью-Йорку (1984), і Вільямс Тауер в Х'юстоні (1983), і Ліпстік-білдінг на Манхеттені (1986), і Ворота Європи в Мадриді (1996) .

Споруди Джонсона[ред. | ред. код]

Кришталевий собор в Каліфорнії[ред. | ред. код]

Докладніше: Кришталевий собор

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118712810 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б в г Arkitekter verksamma i Sverige — 2014.
  3. а б в data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  4. а б SNAC
  5. а б Find a Grave — 1995. — ed. size: 165000000
  6. а б Discogs — 2000.
  7. Arkitekter verksamma i Sverige — 2015.
  8. Джонсон Филип // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  9. http://www.legacy.com/Obituaries.asp?Page=LifeStory&PersonID=3087991
  10. RKDartists
  11. Nation & World | Innovative, influential architect Philip Johnson dies at age 98 | Seattle Times Newspaper. seattletimes.nwsource.com. 2011 [last update]. Процитовано 8 October 2011. 
  12. Goldberger, Paul (May 23, 1979). «Philip Johnson Awarded $100.000 Pritzker Prize: He Is Called the 'Dean' Recent Work More Controversial.» New York Times, p. C26. Retrieved August 1, 2011.