Норман Фостер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Норман Фостер
Norman Foster
англ. Norman Foster
англ. Norman Robert Foster
Norman Foster dresden 061110.jpg
Народження 1 червня 1935(1935-06-01) (84 роки)Стокпорт, Чешир, Велика Британія Велика Британія
Громадянство
(підданство)		 Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія[1][2][…]
Навчання Манчестерський університет (1961), Єльська школа архітектуриd (1962), Вища школа в Бернажd і Єльський університет
Діяльність архітектор, політик, дизайнер
Архітектурний стиль Хай-тек
Найважливіші споруди Башта Херста
Сент-Мері Екс 30
Башта Коммерцбанку та ін.
Членство Європейська академія наук і мистецтвd, Берлінська академія мистецтв, Королівська академія мистецтв, Шведська королівська академія вільних мистецтв, Американська академія мистецтв і наук, Американська академія мистецтв та літератури і Académie d'architectured[4]
Нагороди Премія Стерлінга
Прітцкерівська премія
Премія Принца Астурійського
Батько Robert Fosterd[5]
Сайт normanfosterfoundation.org
Ідентифікатори і посилання
Structurae 1000042
CMNS: Норман Фостер у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Фостер.

Норман Фостер (англ. Norman Foster; нар. 1 червня 1935) — британський архітектор, лауреат Імператорської, Прітцкерівської (1999) премій та премії «Квадрига» (2003). Разом з Ренцо П'яно і Річардом Роджерсом вважають творцями стилю хай-тек.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1 червня 1935 року в сім'ї робітників, з невеликим доходом.

У 16 років він покинув школу та пішов працювати в казначействі, після цього служив у Королівських ВПС.

У 21 рік вступив до школи архітектури в Манчестері, після її закінчення виграв стипендію на навчання в Єльському університеті, де здобув ступінь магістра та зустрівся з Річардом Роджерсом, з котрим заснував «Бюро чотирьох».

Потім їхні шляхи розійшлися і в 1967 році разом зі своєї дружиною він засновує «Foster Associates», котра згодом отримала назву «Foster and Partners» (укр. Фостер та Партнери). З 1968 року він починає співпрацювати з американським архітектором та інженером Бакмінстером Фуллером, аж до самої його смерті у 1983, надихаючись передусім розробками Фуллера у галузі легких конструкцій, зокрема геодезичних куполів, що істотно вплинули на архітектуру Нормана Фостера та формування архітектурної течії хай-теку загалом (приміром, будівля Gherkin та London City Hall).

У 1983 році Фостер отримав Золоту медаль RIBA, та аналогічну нагороду AIA в 1994. В 1990 він став баронетом, а в 1999 отримав титул барона (англ. Baron Foster of Thames Bank). В тому же році став лауреатом Прітцкерівської премії.

Галерея робіт[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ http://www.nytimes.com/1999/07/08/arts/boston-museum-s-restructuring-sows-fear-among-us-curators.html
  2. ↑ http://www.nytimes.com/2005/07/17/travel/17millau.html?n=Top%2FFeatures%2FTravel%2FDestinations%2FEurope%2FFrance
  3. ↑ http://www.nytimes.com/learning/students/pop/20021220snapfriday.html
  4. ↑ http://academie-architecture.fr/academiciens/
  5. ↑ Lundy D. R. The Peerage

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль

Філіп Джонсон (1979) • Луїс Барраґан (1980) • Джеймс Стерлінг (1981) • Кевін Роч (1982) • Бей Юймін (1983) • Річард Меєр (1984) • Ханс Холляйн (1985) • Готфрід Бем (1986) • Танге Кендзо (1987) • Гордон Баншафт та Оскар Німеєр (1988) • Френк Гері (1989) • Альдо Россі (1990) • Роберт Вентурі (1991) • Алвару Сиза Вієйра (1992) • Фуміхіко Макі (1993) • Крістіан де Портзампарк (1994) • Тадао Андо (1995) • Рафаель Монео (1996) • Сверре Фен (1997) • Ренцо Піано (1998) • Норман Фостер (1999) • Рем Колгас (2000) • Херцог і де Мерон (2001) • Ґлен Маркатт (2002) • Йорн Утзон (2003) • Заха Хадід (2004) • Том Мейн (2005) • Паулу Мендес да Роша (2006) • Річард Роджерс (2007) • Жан Нувель (2008) • Петер Цумтор (2009) • Кадзуйо Седзіма та Рюе Нісідзава/SANAA (2010) • Едуарду Соуту де Моура (2011) • Ван Шу (2012) • Тойоо Іто (2013) • Сігеру Бан (2014) • Фрай Отто (2015) • Алєхандро Аравена (2016) • Рафаель Аранда, Карме Пігем та Рамон Вілалта (2017) • Балкрішна Доши (2018) • Ісодзакі Арату (2019) • Івонн Фаррелл та Шеллі Макнамара (2020)

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Норман_Фостер&oldid=26869761