Харакірі (фільм, 1962)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Харакірі Picto infobox cinema.png
яп. 切腹 (сеппуку)
Harakiri 1962 poster.jpg
Жанр драма
Режисер Масакі Кобаясі
Продюсер Тацуо Хосоя
Сценаристи
  • Шінобу Хасімото
  • Ясухіко Такіґуті
На основі роману Ясухіко Такіґуті
У головних
ролях
Оператор Йосіо Міядзіма
Композитор Тору Такеміцу
Кінокомпанія Shochiku[1]
Тривалість 133 хв.
Мова японська
Країна Японія Японія
Рік 1962
Дата виходу 16 вересня 1962 (Японія)
IMDb ID 0056058
Рейтинг IMDb: 8.7/10 stars

«Харакірі» (яп. 切腹 сеппуку, англ. Harakiri) — японська історична драма (дзідайґекі) 1962 року, поставлена режисером Масакі Кобаясі за романом Ясухіко Такіґуті. Фільм отримав Приз журі 16-го Каннського міжнародного кінофестивалю 1963 року, розділивши його зі стрічкою чехословацького режисера Войтеха Ясни «Ось прийде кіт»[2] . У 2011 році було знято ремейк цього фільму з використанням 3D-технології.

Сюжет[ред. | ред. код]

Період Едо, епоха правління сьоґуната Токуґава (1603—1868). Ронін, що називає себе Ханшіро Цуґумо, будучи не в силах переносити ганьбу убогого існування, з'являється в Едо, в резиденцію свого пана Хіконе, і наполягає на дозволі вчинити ритуальне розпорювання живота (сеппуку) у його дворі. У ті дні подібна вимога була поширеним засобом вимагання грошей, оскільки від роніна відкуповувалися, щоб уникнути пліток. Але васали Хіконе бачать у цій ситуації прекрасну можливість покарати тих, хто негідний звання самурая, і погоджуються. Радник клану, Каґею Сайто, розповідає Ханшіро застережливуу історію: деякий час назад інший ронін, Мотоме Тідзіїва — з того ж клану, що і Ханшіро, — прийшов у маєток з таким же проханням, і його змусили довести справу до кінця, навіть коли з'ясувалося, що меч Мотоме — бамбукова імітація, оскільки свої справжні мечі він продав. Мотоме помер у страшних муках, намагаючись розпороти живіт бамбуковим мечем. Але Хансіро, незважаючи на застереження, повторює прохання про харакірі.

Поки йдуть приготування до церемонії, на яких присутні васали Хіконе, Цуґумо просить одного з воїнів бути присутнім на церемонії, щоб відсікти йому голову, коли він, зробивши горизонтальний розріз, почне хворобливий вертикальний. Негайно посилають за воїном, але він чомусь не може з'явитися. Цуґумо називає двох інших васалів, за якими також посилають, але і вони не приходять. Поки усі чекають, Цуґумо розповідає історію своєї сім'ї. Колись він був старшим радником пана, але через утиски сьоґунату його хазяїн розорився. Один з самураїв хазяїна оголосив себе винним у розоренні і вчинив харакірі. Цуґумо взяв на себе турботи про його сина і пізніше віддав йому за дружину свою доньку. Доведений до відчаю фінансовими утрудненнями, цей молодий чоловік приходить одного разу в резиденцію Хіконе і просить дозволу вчинити там харакірі — можливо, в надії отримати гроші. Але васали Хіконе вирішують дозволити йому зробити це, оскільки їм подобаються істинні прояви бусідо. Коли юнак чує їхню відповідь, він блідне, тому що він вже заклав свою зброю і при ньому лише бамбукові мечі. Васали глухі до його прохань дозволити йому піти за мечами. Врешті-решт його змушують вчинити ритуальне розпорювання живота коротким бамбуковим мечем, і він вбиває себе, відкусивши власний язик. Юнак, що наклав на себе руки в страшних муках, був прийомним сином Ханшіро.

Цуґумо закінчує свою розповідь поясненням істинної причини відсутності воїнів. Обурений нелюдяним поводженням зі своїм зятем, він таємно кинув виклик кожному з трьох людей, безпосередньо повинних у стражданнях юнака, і відсік пучки волосся — символ статусу самурая — на їхніх потилицях. Потім Цуґумо кидає три пучки волосся на білий пісок двору. Радник клану Сайто в гніві наказує васалам убити Хансіро. У битві Цуґумо вбиває чотирьох і ранить вісьмох, повільно гинучи від ран. Коли прибуває нова група васалів з рушницями, Цуґумо намагається вчинити харакірі, але його розстрілюють.

У ролях[ред. | ред. код]

Знімальна група[ред. | ред. код]

Визнання[ред. | ред. код]

Нагороди та номінації фільму «Харакірі»[3]
Рік Кінофестиваль/кінопремія Категорія/нагорода Номінант Результат
1963 16-й Каннський міжнародний кінофестиваль Palme-d-or.png Золота пальмова гілка Харакірі Номінація
1963 Спеціальний приз журі Нагорода
1963 Премія «Блакитна стрічка» Найкращий сценарій Сінобу Хасімото Нагорода
1963 Найкращий актор Тацуя Накадай Нагорода
1963 Премія «Майніті» Найкращий фільм Харакірі Нагорода
1900 Найкраща музика до фільму Тору Такеміцу Нагорода
1900 Найкращий арт-директор Джюнпей Оосумі та Шіґемаса Тода Нагорода
1900 Найкращий звукозапис Хідео Нішідзакі Нагорода
1963 Премія Kinema Junpo Найкращий актор Тацуя Накадай Нагорода
1963 Італійський національний синдикат кіножурналістів Срібна стрічка найкращому іноземному режисерові Масакі Кобаясі Номінація

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Seppuku (Harakiri), Japan, 1962. Monthly Film Bulletin 32 (372) (London: British Film Institute). 1965: 71–72. 
  2. Festival de Cannes: Harakiri. festival-cannes.com. Архів оригіналу за 04.12.2013. Процитовано 30.11.2016. 
  3. Нагороди та номінації фільму «Харакірі» на сайті IMDb

Джерела[ред. | ред. код]

  • Сато Тадао. Кино Японии: Пер. с англ./ Послесл. И. Ю. Генc. — М. : Радуга, 1988. — 223 с. — 25000 прим. — ISBN 5–05–002303–3.(рос.)

Посилання[ред. | ред. код]