Хатки (Тернопільський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Хатки
Автошлях С201508 «Хатки — Мишковичі» - Поворот до Хаток - 14056204.jpg
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Тернопільський район
Громада Великолуцька сільська рада
Код КОАТУУ 6125282202
Основні дані
Засноване 1848
Населення 39
Територія 0.378 км²
Густота населення 134.92 осіб/км²
Поштовий індекс 47732
Телефонний код +380 352
Географічні дані
Географічні координати 49°27′26″ пн. ш. 25°32′13″ сх. д. / 49.45722° пн. ш. 25.53694° сх. д. / 49.45722; 25.53694Координати: 49°27′26″ пн. ш. 25°32′13″ сх. д. / 49.45722° пн. ш. 25.53694° сх. д. / 49.45722; 25.53694
Відстань до
районного центру
16 км
Місцева влада
Адреса ради 47731, с. Велика Лука
Карта
Хатки. Карта розташування: Україна
Хатки
Хатки
Хатки. Карта розташування: Тернопільська область
Хатки
Хатки

CMNS: Хатки у Вікісховищі

Хатки́ — село Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на півдні району. Підпорядковане Великолуцькій сільраді.

Населення — 39 осіб (2014).

Географія[ред. | ред. код]

Хатки розташовані за 13 кілометрів на південь від міста Тернополя та 6 кілометрів від найближчої залізничної станції Ходачків Великий (Козівський район). Площа села становить 0,4 квадратних кілометрів. Кількість дворів становить 48.

У селі є одна єдина вулиця - Радянська[1].

Історія[ред. | ред. код]

Село Хатки засноване як присілок Великої Луки у 1848 році.

Хатками (халупками) найменували поселення найманих робітників на території поміщицьких маєтків.

У 1880 році на хуторі було 7 будинків. У кінці 19–середині 20 століття населений пункт часто називали Хатки Лучанські.

Діяли товариство «Просвіта» та кооператива "Надія".

У 19341939 роках разом із селом Велика Лука належало до ґміни Микулинці (нині смт Микулинці Теребовлянського району) Тернопільського повіту Тернопільського воєводства Другої Речі Посполитої.

Під час німецько-радянської війни в Червоній армії загинули Андрій Беца, Петро Мендюк, Михайло Слив’яний, Олексій Чеканда. Пропав безвісти Григорій Брикайло.

Симпатики ОУН, репресовані уродженці села – Іван Жукевич і Микола Залипський; підрайоновий провідник ОУН Ольга Гайсон (Канцер; 1921 р. н.).

У січні 1945 р. більшовики пограбували місцеве населення. 26 вересня 1948 р. в селі створили станицю (12 осіб) “істрєбітєльного батальону” (“стрибків”).

Населення[ред. | ред. код]

Зміни населення
Рік Населення Зміна
2001 51
2007 42 −17.6%
2014 39 −7.1%

У 2014 році населення села становило 39 осіб (51 осіб у 2001). Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 76 осіб, з яких 35 чоловіків та 41 жінка[2].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 48 осіб[3]. 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову[4].

Релігія[ред. | ред. код]

Є капличка.

Культура[ред. | ред. код]

У селі працює клуб.

Економіка[ред. | ред. код]

У селі працює ПМП “Песа”.

Місцеві земельні паї орендують ТОВ “Стимул” і ПАП “Агропрод-сервіс”.

Охорона здоров'я[ред. | ред. код]

У селі працює фельдшерсько-акушерський пункт.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

У селі є каплиця святої Трійці, що походить з першої половини 20 століття. Реконструйована 1989 року.

Є “фіґура” при в’їзді у село, споруджена на початку 20 століття.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]