Перейти до вмісту

Хатія Буніатішвілі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Хатія Буніатішвілі
груз. ხატია ბუნიათიშვილი
Основна інформація
Повне ім'ягруз. ხატია ბუნიათიშვილი Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата народження21 червня 1987(1987-06-21) (39 років)
Місце народженняТбілісі
Роки активності2008 — тепер. час
ГромадянствоГрузія
Національністьгрузинка
Професіїкласична піаністка, музикантка, піаністка Редагувати інформацію у Вікіданих
ОсвітаТбіліська державна консерваторія імені Вано Сараджишвілі і Віденський університет музики й виконавського мистецтва Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіМішель Соньї, Tengiz Amirejibid і Майзенберг Олег Йосипович Редагувати інформацію у Вікіданих
Інструментипіаніно
Жанрикласична музика Редагувати інформацію у Вікіданих
ЛейблSony Classical Records
Нагороди
Орден Цариці Тамари
Брати, сестриGvantsa Buniatishvilid Редагувати інформацію у Вікіданих
khatiabuniatishvili.com
CMNS: Файли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Хатія Буніатішвілі (груз. ხატია ბუნიათიშვილი; *21 червня 1987(19870621), Тбілісі) — грузинська піаністка.

Біографія

[ред. | ред. код]

Хатія Буніатішвілі почала грати на піаніно під керівництвом своєї матері у віці трьох років.[1] Вона дала свій перший концерт з Камерним оркестром в Тбілісі у віці шести років. З десяти років вона почала давати концерти в Європі, Україні, Вірменії, Ізраїлі та США.[2] 2003 року отримала спеціальний приз на Міжнародному конкурсі молодих піанистів пам'яті В. Горовиця в Києві. Вона закінчила Тбіліську головну музичну школу, а в 2004 році вступила в Тбіліську державну консерваторію.[3]

Буніатішвілі, яка описує фортепіано як «символ музичної самотності»,[4] від початку зробила вибір на користь фортепіано замість скрипки, хоча має абсолютний слух. Вона та її сестра разом навчалися грі на фортепіано та разом виступали дуетом вдома.[5]

Буніатішвілі грала з багатьма оркестрами, в тому числі з Паризьким оркестром Паамо Єрві, Лос-Анджеліським симфонічним, Віденським симфонічним, Національним оркестом Франції під керівництвом Даніеля Ґатті та Лондонським філармонічним оркестром. Вона також виконувала камерну музику з такими музикантами як Ґідон Кремер та Рено Капюсон.[6]

В 2010 році вона отримала нагороду Борлетті-Буітоні,[7] а телеканал ВВС включив її до фільму про «Нове покоління музикантів».[8] На Віденській музичній виставці у Концертхаус їй вручили премію ,як відкритю сезону 2011-2012, а в 2012 році її нагородили як найкращого початківця на церемонії «Echo Klassik».[9]

В 2010 році Буніатішвілі підписала ексклюзивний контракт на запис з «Соні Классікал Рекордс».[10] В 2011 випустила свій дебютний альбом до 200-річчя Ференца Ліста, який включав Сонату Сі-мінор, Liebestraum No 3, Кампанелу, Угорську рапсодію No 2, та Мефісто-вальс. «Classic FM» у своєму відгуку про альбом зазначав що: «Буніатішвілі - молода піаністка з величезним темпераментом та технікою, що одразу ж наводить на думку про молоду Марту Аргеріх». Відгук «Грамофона» був більш стриманим. Оглядач журналу Джед Дістлер розкритикував «текстуально та ритмічно розмиту» Liebesträume No. 3 та зауважив, що Соната B Minor у виконані Буніатішвілі «її неврівноважене ритмічне почуття, динамічні прорахунки і загальна відсутність довгострокового планування чітко відстежуються після декількох прослуховувань». Ці слова відносяться до альбому 2012 року, присвяченому Шопенові, де Хатія об'єднала сольні п'єси та Концерт No. 2 фа-мінор у супроводі Паризького оркестру та Пааво Ярві. Гардіан зазначило: "Ця гра йде з самого серця однієї з найзахоплюючий та технічно обдарованих молодих піаністів сьогодення". «Грамофон», навпаки, розкритикував запис Концерту No. 2 Шопена у виконані Хаті за «відсутність рівноваги та перебільшену швидкість». В 2014 році Буніатішвілі випустила свій третій альбом з «Соні Классікал» під назвою «Батьківщина». На відміну від попередніх альбомів, які були присвячені одному окремому композиторові, «Батьківщина» складалася з особисто значимих творів для Хаті, в тому числі музику з її батьківщини - Грузії. Вона присвятила цей альбом своїй матері.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Khatia Buniatishvili Biography. Official Website. Архів оригіналу за 15 травня 2014. [Архівовано 2014-05-15 у Wayback Machine.]
  2. ↑ Borletti-Buitoni Trust: Khatia Buniatishvili Biography. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 1 травня 2015.
  3. ↑ Borletti-Buitoni Trust: Khatia Buniatishvili Biography. Borletti-Buitoni Trust. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 1 травня 2015.
  4. ↑ Khatia Buniatshvili. BBC. Архів оригіналу за 14 січня 2019.
  5. ↑ Khatia Buniatishvili. Verbier Festival. Архів оригіналу за 14 червня 2011. [Архівовано 2011-06-14 у Wayback Machine.]
  6. ↑ Khatia Buniatishvili Concert Schedule. Архів оригіналу за 20 травня 2014. [Архівовано 2014-05-20 у Wayback Machine.]
  7. ↑ Borletti-Buitoni Trust - Khatia Buniatishvili. BBT website. Архів оригіналу за 23 вересня 2015.
  8. ↑ BBC Radio 3 New Generation Artist 2009 - 2011. BBC Radio 3 website. Архів оригіналу за 28 січня 2015. Процитовано 1 травня 2015.
  9. ↑ Echo Klassik Newcomer of the Year 2012. Echo Klassik. Архів оригіналу за 3 лютого 2014. Процитовано 1 травня 2015.
  10. ↑ Cullingford, Martin. New Sony signing - Khatia Buniatishvili. Gramophone. Архів оригіналу за 7 червня 2019. Процитовано 1 травня 2015.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хатія_Буніатішвілі&oldid=44522274