Координати: 48°18′15″ пн. ш. 29°56′40″ сх. д. / 48.30417° пн. ш. 29.94444° сх. д. / 48.30417; 29.94444

Хащувате

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Хащувате
Країна Україна Україна
Область Кіровоградська область
Район Голованівський район
Тер. громада Гайворонська міська громада
Код КАТОТТГ UA35020050160038745
Основні дані
Засноване перша згадка 1362
Колишня назва Качучинка,
Качуринка
Населення ▼1898
Поштовий індекс 26331
Телефонний код +380 5254
Географічні дані
Географічні координати 48°18′15″ пн. ш. 29°56′40″ сх. д. / 48.30417° пн. ш. 29.94444° сх. д. / 48.30417; 29.94444
Середня висота
над рівнем моря 		148 м
Водойми р. Південний Буг
Найближча залізнична станція Хащувате (вузька колія),
Гайворон
Місцева влада
Адреса ради с. Хащувате, вул. Небесної Сотні, 54
Сільський голова Засядьвовк Роман Павлович
Карта
Хащувате. Карта розташування: Україна
Хащувате
Хащувате
Хащувате. Карта розташування: Кіровоградська область
Хащувате
Хащувате
Мапа
Мапа

CMNS: Хащувате у Вікісховищі

Хащувате — село в Україні, у Гайворонській міській громаді Голованівського району Кіровоградської області. Населення становить 1898 осіб.[1]

Історія

[ред. | ред. код]
Водонапірна башта, 1913 рік

Село Хащувате вважається відомим з 1362 року[2], хоча вочевидь воно набагато давніше.

На той час входило до Великого князівства Литовського і називалось Качучинка. Тут була фортеця та підземні ходи. На початку XV століття перейменоване у Хащувате.

В елекції короля РП за 1754 рік назване Качуринкою.[3]

З кінця XVIII до першої половини XX століття мало статус містечка.

У 1785 році було центром ключа, який належав Потоцькому. В містечку була винокурня, яка належала графу.[4]

У 1847 році маєток з землями викупив поміщик Лопушанський. У селі налічувалося 290 душ чоловічої статі, було 143 двора.

В 1867 році у Хащуватому відкрито парафіяльну школу, в якій навчалося 35 хлопчиків і 18 дівчаток.

З 70-х років XIX ст. Хащувате стало волосним центром (Хащуватська волость). Розбудова села пов'язана з будівництвом мережі вузькоколійних залізниць та станції, яка існує досі, найголовнішим залізничним вузлом є Гайворон.

У 1903 році в книзі Крилова приведена назва - Хащовата, містечко Гайсинського повіту Подільської губернії[5], власність Н. та А. Карелів (Карель був лікарем царя Олексанадра ІІ)[2]. У цей час в містечку налічувалося вже 720 дворів та 4335 душ, знаходились православна церква, 3 хедера, однокласне сільське училище, церковно-парфіяльна школа, аптека, 3 аптечні склади, сільський банк, міщанська управа, пошта, водяний млин, готель, 4 заїзжі будинки, раз на 2 тижні - ярмарок.

1 травня 1907 року місцеві селяни підпалили поміщицький маєток.

У 1913 році почалося будівництво сільської лікарні.

Період УНР, СРСР

[ред. | ред. код]

16 січня 1920 року у Хащуватому під час Першого Зимового походу зупинявся на ночівлю Кінний полк Чорних Запорожців Армії УНР. 18 січня чорношличники переправилися в Хащуватому на правий берег Південного Буга. 4 березня 1920 року полк знову вступив до Хащуватого і погромив у ньому прихильників окупаційної московської влади. Втрати ворога сягали 40 осіб. Після цього полк зупинився в Хащуватому на ночівлю, а 5 березня вирушив далі у похід[6].

В лютому 1923 року в селі створено с/г артіль «Хлібороб», потім артіль «Серп», колгосп «Колонія», лимарська артіль «Власна праця», артіль «Кравець», ковальська артіль "Возовик", цегельна артіль. Запрацювала початкова та дві 7-річні школи.

Проводились показові комуністичні шоу, як наприклад, збір коштів для голодуючих робітників Рурського басейну в Німеччині[4].

З 1923 року село стало районним центром.

У 1930 році почалася примусова колективізація, було створено 5 колгоспів після чого у 1932 році, якраз перед Голодомором, район приєднали до Грушківського району.

Справжньою трагедією стали три Голодомори, найстрашніший — другий. Про Голодомор у цих краях найчастіше згадували вихідці з Хащуватського району, які від вірної смерті тікали без паспортів, пішки, повзком, щоб не застрелили, до Голованівська та Умані. Ті, хто був ближчим до керівництва, змогли дійти до залізничної станції і вчепитися за теплушку, якою колихалися всю ніч до Вінниці. До речі, сучасні пенсіонери і досі їздять на базар цією ж антикварною теплушкою.

Меморіал в пам'ять про Хащуватську трагедію

29 липня 1941 року містечко було захоплене німецькими військами.

Під час німецької окупації 16 лютого 1942 року в селі було розстріляно більш ніж 1000 євреїв, з них 376 дітей.[7] Деяких з виживших прихистили у себе місцеві селяни.

13 березня 1944 року у Хащувате зайшли радянські війська.

З 1950 року в селі діяв об'єднаний колгосп «Україна», голові колгоспу Д. Т. Войтишину було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.

Тільки з 1965 року в колгоспі впроваджено грошову оплату праці.

В 60-80-х роках у селі працювали хлібоприймальний пункт, районна контора «Заготскотвідгодівля», овоче-фруктова база, ветеринарний пункт, райоб’єднання «Сільгосптехніки», лікарня на 150 ліжок і 5 відділень, школа, ясла, дитсадок, бібліотеки, будинок культури з гуртками та двома оркестрами, їдальні, 9 магазинів.

Наш час

[ред. | ред. код]

У час незалежності в селі працює декілька с/г підприємств по вирощуванню зернових, бобових, олійних культур, оптової торгівлі тваринами, виробництва олії, ремонту транспортних засобів.[8] Діє КЗ Хащуватський ліцей, дитсадок, пошта, магазини.

Відкрито меморіал на честь загиблих у Хащуватській трагедії.

Працює церква св. Миколая УПЦ (МП).

Населення

[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2522 особи, з яких 1154 чоловіки та 1368 жінок[9].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 2289 осіб[10].

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[11]:

Мова Відсоток
Українська 97,70 %
Російська 2,12 %
Молдовська 0,09 %
Білоруська 0,04 %
Болгарська 0,04 %

Пам'ятки

[ред. | ред. код]

До цікавих пам'яток села відноситься комплекс споруд волосної лікарні з водонапірною баштою у неоготичному стилі.

Є братська могила воїнів часів ІІ Світової війни з пам'ятником.

У 2013 році на території єврейського кладовища почали спорудження великого меморіалу в пам'ять жертв Хащуватської трагедії. Цей комплекс є одним з найбільших у Європі меморіалів в пам'ять про Холокост.[7]

В літературі

[ред. | ред. код]

У 1984 році уродженець містечка письменник Хаїм Меламуд написав збірку оповідань «Хащеватские рассказы»[12].

Відомі особи

[ред. | ред. код]

Галерея

[ред. | ред. код]
  • Комплекс волосної лікарні, 1913
    Комплекс волосної лікарні, 1913
  • Комплекс споруд волосної лікарні, 1913
    Комплекс споруд волосної лікарні, 1913
  • Меморіал на честь загиблих у ІІ Світовій війні воїнів
    Меморіал на честь загиблих у ІІ Світовій війні воїнів
  • Меморіал в пам'ять жертв Хащуватської трагедії
    Меморіал в пам'ять жертв Хащуватської трагедії
  • Меморіал в пам'ять про євреїв, розстріляних під час німецької окупації.
    Меморіал в пам'ять про євреїв, розстріляних під час німецької окупації.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://rada.info/upload/users_files/04055297/c0e9cb3d66e9ff5539dfc3329c6ba90e.pdf
  2. ↑ а б Легенди Прибужжя - Гайворон ЦРБ. sites.google.com. Архів оригіналу за 6 травня 2023. Процитовано 6 травня 2023.
  3. ↑ Хащувате с. www.pslava.info. Процитовано 3 травня 2023.
  4. ↑ а б Хащувате, Гайворонський район, Кіровоградська область » Історія міст і сіл Української РСР (ru-RU) . Процитовано 3 травня 2023.
  5. ↑ Крылов А (1903). Населенные места Подольской губернии (рос) . Каменец-Подольский: Типография губернского правления. с. 300.
  6. ↑ Коваленко Сергій. Чорні Запорожці: історія полку. — К.: Видавництво «Стікс», 2012
  7. ↑ а б Хащуватська трагедія. day.kyiv.ua (укр.). Процитовано 3 травня 2023.
  8. ↑ Безкоштовний пошуковик компаній та ФОП в Хащувате Кіровоградська область. leadscanner.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 3 травня 2023. Процитовано 3 травня 2023.
  9. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  10. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  11. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Кіровоградська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  12. ↑ Меламуд, Хаим Гершкович (1984). Хащеватские рассказы: рассказы, повести (рос.). Радянський письменник.
  13. ↑ Ривкіна, Г. А. (2018). Меламуд Хаїм Гершкович (Ukrainian) . Т. 20. Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. ISBN 978-966-02-2074-4.

Посилання

[ред. | ред. код]
Це незавершена стаття з географії Кіровоградської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хащувате&oldid=43507232