Хельма Сандерс-Брамс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хельма Сандерс-Брамс
нім. Helma Sanders-Brahms
Helma Sanders-Brahms.jpg
Дата народження 20 листопада 1940(1940-11-20)
Місце народження Емден, Нижня Саксонія, ФРН
Дата смерті 27 травня 2014(2014-05-27) (73 роки)
Місце смерті Берлін, Німеччина
Поховання Берлін
Громадянство Німеччина Німеччина
Професія кінорежисер, кінопродюсер, сценарист
Кар'єра 1971—2014
Член у Берлінська академія мистецтв
Magnum opus Heinrich[d], Laputa[d], No Mercy, No Future[d] і Tausendundeine Nacht[d]
Нагороди
IMDb ID 0761762
Хельма Сандерс-Брамс у Вікісховищі?

Хельма Сандерс-Брамс (20 листопада 1940 року - 27 травня 2014 року) була німецьким режисером, сценаристом і продюсером.

Біографія[ред. | ред. код]

Сандерс-Брамс навчалася акторській майстерності в Ганновері в 1960-62 роках, також вивчала німецьку, англійську педагогіку в Кельні з 1962 по 1965 рік. Її рання кар'єра включала роботу в якості телевізійного диктора і моделі. Під час поїздки в Італію в 1967 році вона була інтерном в таких режисерів: П'єр Паоло Пазоліні і Серджо Корбуччі, цей досвід став вирішальним в її виборі займатись кіновиробництвом. Починаючи з 1969 року, вона знімала власні фільми, записувала власні сценарії і продюсувала багато своїх фільмів. Її кіновиробництво складалося з художніх та документальних фільмів, і багато з її фільмів містять сильний автобіографічний компонент.[1]

Її ранні фільми критично зачіпають теми праці, міграції та становища жінок в Західній Німеччині. Under the Pavement Lies the Strand був центральним фільмом для німецького жіночого руху та студентського руху, а також для свого прояву, як режисера і феміністського кінематографіста. Суперечливий фільм для телебачення Shirin’s Wedding зобразив трагічну загибель турецького мігранта в Німеччині і розгялядав питання примусового шлюбу. Вона проявляла особливу симпатію до робіт Генріха фон Клейста. Принаймні, три її фільми або засновані, або явно посилаються на цього автора.

Сандерс-Брамс здобула міжнародне визнання з фільмом Germany, Pale Mother, який зачіпає досвід німецьких жінок під час і після нацистського періоду. Як режисер руху «Нове німецьке кіно», її сценарії зосереджені на проблемах лівих політичних партій.[2]

Її останній театральний фільм Geliebte Clara ( «Кохана Клара») стосувався любовного трикутника між Робертом Шуманом, Кларою Шуман і Йоханнесом Брамсом, який був її далеким родичем. Пізніше вона зняла свою останню роботу, телевізійний документальний фільм So wie ein Wunder, про музиканта Вернера Хеймана. Фільм був показаний на німецькому телебаченні у 2012 році.

Її фільми відносяться до числа найвизначніших з нового німецького кіно, і були нагороджені багатьма нагородами на фестивалях по всьому світу.У 1982 році вона була членом журі на 32-му Берлінському міжнародному кінофестивалі.[3]

Вона була нагороджена офіцером французького ордена мистецтв і літератури та членство Академії мистецтв в Берліні.

Смерть[ред. | ред. код]

Сандерс-Брамс померла в Берліні 27 травня 2014 року від раку, у віці 73-х років.[4][5]


Спадщина[ред. | ред. код]

За кордоном Сандерс-Брамс була високо оціненою кінокритиками з таких країн, як США, Франція, Японія та Сполучене Королівство. Однак в Німеччині її роботи розглядали під іншим кутом. Німецькі критики розглядали її фільми, як «важкі» і «заплутані». Незадовго до її смерті вона сказала: “Перш ніж я помру, я просто хочу зробити останню спробу врятувати мої фільми від забуття в моїй країні і сказати: принаймні, погляньте на них.”

Вибрана фільмографія[ред. | ред. код]

  • Under the Pavement Lies the Strand(Unter dem Pflaster ist der Strand) (1975)
  • Das Erdbeben in Chili (1975, TV film)
  • Heinrich (1977)
  • Німечинна, бліда мати (1980)
  • No Mercy, No Future(Die Berührte) (1981)
  • The Future of Emily(Flügel und Fesseln) (1984)
  • Laputa (1986)
  • Felix (Segment: "Er am Ende") (1988)
  • Apple Trees (1992)
  • Mein Herz – niemandem! (1997)
  • Geliebte Clara (2008)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Kosta, Barbara (1994). Recasting Autobiography: Women's Counterfictions in Contemporary German Literature and Film. Ithaca, NY: Cornell UP. 
  2. Kupferberg, Audrey. Helma Sanders-BRAHMS profile Director. FilmReference.com. Advameg, Inc. Процитовано 12 December 2016. 
  3. Berlinale 1982: Juries. berlinale.de. Процитовано 2 September 2010. 
  4. Helma Sanders-Brahms. 
  5. Filmemacherin Helma Sanders-Brahms gestorben Архівовано 27 May 2014 у Wayback Machine., stern.de; accessed 25 December 2016.(нім.)

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]