Очікує на перевірку

Хитров Євген Ігорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Хитров Євген)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Євген Хитров
Загальна інформація
Повне ім'яЄвген Ігорович Хитров
ПрізвиськоУкраїнський лев
ГромадянствоУкраїна Україна
Народження18 серпня 1988(1988-08-18) (36 років)
Україна Кривий Ріг, Дніпропетровська область
ПроживанняУкраїна Кривий Ріг, Дніпропетровська область
Alma materЛьвівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського
Вагова категоріясередня (до 75 кг)
Стійкаортодокс
Зріст180 см
Розмах рук165 см
Нагороди 
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Професіональна кар'єра
Перший бій18 грудня 2013
Останній бій23 листопада 2019
Боїв22
Перемог20
Перемог нокаутом17
Поразок2
Нічиїх0
Спортивні медалі
Представник Україна Україна
Бокс
Чемпіонат світу з боксу
Золото 2011 Баку Середня вага
Чемпіонат Європи з боксу
Бронза 2013 Мінськ Середня вага
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Хитров.

Євген Ігорович Хитро́в (нар. 18 серпня 1988(19880818), Кривий Ріг, Дніпропетровська область) — український професійний боксер. Чемпіон світу (2011), бронзовий призер чемпіонату Європи (2013), переможець Кубка Європи (2010), чемпіон та призер чемпіонатів України (2011, 2010, 2009). Заслужений майстер спорту України.

Любительська кар'єра

[ред. | ред. код]

Чемпіонат світу 2011

[ред. | ред. код]

Головний успіх на любительському рингу прийшов до Євгена 2011 року, коли він переміг на чемпіонаті світу. На шляху до перемоги здолав угорця Золтана Харча, у фіналі був сильнішим за японця Рета Мурата.

Олімпійські ігри 2012

[ред. | ред. код]

Учасник Олімпійських ігор 2012, де вибув зі змагань на етапі 1/8 фіналу після скандального та несподівано несправедливого суддівського рішення[1].

Чемпіонат Європи 2013

[ред. | ред. код]
  • 1/8 фіналу. Переміг Віктора Коробчевського (Молдова) — 3-0
  • 1/4 фіналу. Переміг Максима Газізова (Росія) — 3-0
  • 1/2 фіналу. Програв Джейсону Квіглі (Ірландія) — 0-3

Професійна кар'єра

[ред. | ред. код]

Підписав контракт з американською компанією Fight Promotions, 18 грудня 2013 року провів свій перший професіональний бій у Нью-Йорку[2].

14 січня 2017 року, в бою за титул чемпіона WBC Silver проти американця Іммануеля Аліма, зазнав першої поразки на професійному ринзі[3].

Таблиця боїв

[ред. | ред. код]
20 Перемог (17 нокаутом, 3 за рішення суддів), 2 Поразки (1 нокаутом, 1 за рішення суддів)
Результат Рекорд Суперник П-П-Н[4] Останні 6 боїв[5] Спосіб Раунд Час Дата Місце проведення Примітки Відео
Перемога 20-2 Гана Ернест Амузу TKO 3 (8) 23 листопада 2019 США Bryan Glazer Family JCC Auditorium, Тампа, Флорида, США
Перемога 19-2 США Габріел Фам TKO 6 (8) 1 серпня 2019 США Convention Center, Монровіль, Алабама, США Завоював вакантний титул чемпіона WBC United States (USNBC) в другій середній вазі.
Перемога 18-2 США Малкольм Макалістер KO 4 (6) 9 листопада 2018 США Forum, Інглвуд, Каліфорнія, США
Поразка 17-2 США Брендон Адамс UD 5 16 травня 2018 США LADC Studios, Лос-Анджелес, Каліфорнія, США
Перемога 17-1 США Морган Фітч KO 3 (5) 10 травня 2018 США LADC Studios, Лос-Анджелес, Каліфорнія, США
Перемога 16-1 Домініканська Республіка Джонатан Батіста KO 1 (8) 9 грудня 2017 США Masonic Temple, Норфолк, Вірджинія, США
Перемога 15-1 США Деррік Фіндлі UD 8 15 вересня 2017 США Foxwoods Resort Casino, Ледьярд, Коннектикут, США
Поразка 14-1 США Іммануель Алім 16-0-1                               TKO 6 (10) 1:20 14 січня 2017 США Барклайс-центр, Бруклін, Нью-Йорк Бій за вакантний титул чемпіона WBC Silver в середній вазі.
Перемога 14-0 США Пол Мендез 19-2-2                               TKO 9 (10) 1:20 21 липня 2016 США Foxwoods Resort, Mashantucket, Коннектикут, США
Перемога 13-0 США Кеннет Макніл 9-1-0                               UD 10 (10) — 5 березня 2016 США Sands Bethlehem Event Center, Бетлехем, Пенсільванія, США
Перемога 12-0 США Джош Лютеран 14-2-0                               KO 2 (10) 1:55 31 жовтня 2015 Україна Цирк, Кривий Ріг
Перемога 11-0 США Нік Брінсон 17-3-2                               TKO 8 (8) 2:31 7 серпня 2015 США Bally's Atlantic City, Атлантик-Сіті, Нью-Джерсі
Перемога 10-0 США Арон Колі 9-0-1                               UD 8 (8) — 10 квітня 2015 США Aviator Sports Complex, Бруклін, Нью-Йорк
Перемога 9-0 Пуерто-Рико Хорхе Мелендес 28-4-1                               TKO 8 (10) 0:42 6 березня 2015 США MGM Grand, Лас-Вегас, Невада
Перемога 8-0 США Моріс Луїзхоум 8-0-1                               TKO 3 (8) 0:24 9 січня 2015 США Morongo Casino Resort & Spa, Кабазон, Каліфорнія
Перемога 7-0 США Луїс Роуз 11-1-1                               KO 1 (8) 2:35 21 листопада 2014 США Hard Rock Hotel & Casino, Талса, Оклахома
Перемога 6-0 США Віллі Форчун 17-1-0                               TKO 1 (8) 0:30 8 серпня 2014 США CONSOL Energy Center, Піттсбург, Пенсільванія
Перемога 5-0 США Кріс Четмен 12-3-1                               TKO 3 (6) 2:18 6 червня 2014 США Turning Stone Resort & Casino, Верона, Нью-Йорк
Перемога 4-0 США Джес Фіппс 4-2-0                               TKO 2 (6) 2:07 10 квітня 2014 США BB King Blues Club & Grill, Нью-Йорк
Перемога 3-0 США Джуліус Кеннеді 7-7-1                               TKO 5 (6) 2:29 21 лютого 2014 США Shipley Arena, Честер, Пенсільванія
Перемога 2-0 США Ромон Барбер 4-6-0                               TKO 3 (6) 0:43 31 січня 2014 США Harrah's, Честер, Пенсільванія
Перемога 1-0 США Крістіан Наву 2-5-1                               TKO 1 (8) 2:57 18 грудня 2013 США Webster Hall, Нью-Йорк Дебютний бій Хитрова

Спортивні досягнення

[ред. | ред. код]

Професійні регіональні

[ред. | ред. код]
  • 2015—2016 — чемпіон у середній вазі (72,5 кг) за версією Північноамериканської боксерської федерації (NABF)
  • 2019 — чемпіон США у другій середній вазі (76,2 кг) за версією WBC (WBC USA)

Міжнародні аматорські

[ред. | ред. код]

Регіональні аматорські

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Державні

[ред. | ред. код]
  • Орден «За заслуги» III ступеня (12 жовтня 2011) — за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняного спорту, досягнення високих результатів, зміцнення міжнародного авторитету України.[6]

Регіональні

[ред. | ред. код]
  • Знак «За заслуги перед містом» (Кривий Ріг) І ступеня (23 жовтня 2015) — за сумлінну плідну працю, визначні спортивні досягнення на міжнародній арені, високий професіоналізм, вагомий особистий внесок у розвиток боксу в місті.[7][8]

По завершенню спортивної кар'єри

[ред. | ред. код]

По завершенню спортивної кар'єри став президентом Криворізької міської федерації боксу.[9]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Євген Хитров не вийшов до чвертьфіналу за скандальним рішенням суддів[недоступне посилання з липня 2019]
  2. ↑ Евгений Хитров переходит в профессиональный бокс (рос.)
  3. ↑ Українець Хитров сенсаційно програв нокаутом. Архів оригіналу за 16 січня 2017. Процитовано 15 січня 2017.
  4. ↑ Перемог-Поразок-Нічиїх
  5. ↑ Зліва-направо від найдавнішого, згідно з Ievhen Khytrov [Архівовано 17 червня 2015 у Wayback Machine.], BoxRec.
  6. ↑ Указ Президента України № 978/2011 «Про відзначення державними нагородами України», Верховна Рада України.
  7. ↑ Рішення виконкому Криворізької міської ради № 418 від 23.10.2015 «Про нагородження відзнаками виконкому міської ради» [Архівовано 2016-09-17 у Wayback Machine.], Виконком Криворізької міської ради.
  8. ↑ Кавалери відзнаки виконкому Криворізької міської ради – нагрудного знаку «За заслуги перед містом», Виконком Криворізької міської ради.
  9. ↑ У Кривому Розі – свято великого боксу (фото)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хитров_Євген_Ігорович&oldid=43443719