Хуан Гельман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хуан Гельман
Juan Gelman
Juan Gelman -presidenciagovar- 31JUL07.jpg
Псевдо John Wendell[1], Ando Yamanokuchi[1], Sidney West[1], José Galván[1], Julio Greco[1] і Dom Pero[1]
Народився 3 травня 1930(1930-05-03)
Буенос-Айрес
Помер 14 січня 2014(2014-01-14) (83 роки)
Мехіко
·серцева недостатність
Громадянство Аргентина Аргентина
Діяльність поезія, переклад, проза
Alma mater Colegio Nacional de Buenos Airesd
Мова творів іспанська[2]
Жанр поезія
Діти Marcelo Ariel Gelman Schuberoffd
Нагороди
Сайт: juangelman.net

CMNS: Хуан Гельман у Вікісховищі

Хуа́н Ге́льман (ісп. Juan Gelman, 3 травня 1930року, Буенос-Айрес — 14 січня 2014 року, Мехіко) — аргентинський поет .

Біографія[ред. | ред. код]

Хуан Гельман Буріхсон народився 3 травня 1930 року в мікрорайоні Вілла Креспо в Буенос-Айресі в родині єврейського іммігранта з України. Його батько Хосе Гельман був революціонером, який брав участь у революції 1905 року в Російській імперії. Він іммігрував до Аргентини, повернувся незабаром після жовтневого перевороту, а потім повернувся до Аргентини назавжди.

Гельман навчився читати, коли йому було три роки, і більшу частину дитинства проводив за читанням та грою у футбол. Інтерес до поезії розвинувся під впливом його брата Бориса.

Він був членом кількох літературних колективів, а згодом став журналістом. Він працював перекладачем в ООН, завжди був політичним активістом. У 1975 році Гельман став учасником «Монтонерос», а згодом відсторонився від групи. Після аргентинського перевороту 1976 року він змушений був залишити Аргентину. У 1976 році його сина Марсело та вагітну невістку Марію Клавдію, віком 20 та 19 років, викрали з дому. Вони стали двома з 30 000 десапаресідо, людей, які насильно «зникли» безслідно під час правління військової хунти. У 1990 році Гельмана привели до останків сина (його стратили і поховали в бочці, наповненій піском і цементом), а через роки, у 2000 році, він зміг відстежити свою онучку, народжену у притулку та передану провладній родині в Уругваї .

Під час свого тривалого заслання Гельман жив у Європі до 1988 року, потім у США, а пізніше в Мексиці зі своєю дружиною, аргентинським психологом Марою Ла Мадрид.

Гельман помер у 83 роки від ускладнень з прелейкемією в Мехіко.[3] Президент Аргентини Крістіна Фернандес де Кіршнер оголосив три дні національного трауру.

Досягнення[ред. | ред. код]

У 1997 році Гельман отримав аргентинську національну премію, як визнання за його працю. У 2007 році письменник отримав премію Сервантеса. Він також мав блискучу кар'єру журналіста, до своєї смерті писав для аргентинської газети Pagina / 12 .

Творчість[ред. | ред. код]

Він опублікував понад двадцять книг поезії.

Хуан Гельман залишив архів, до якого входять чернетки творів та колекцію файлів, які він зберігав. Архів доступний для дослідження у відділі рукописів у відділі рідкісних книг та спеціальних колекціях Принстонського університету.[4]

Твори[ред. | ред. код]

  • Немислима ніжність: вибрані вірші, переклад .: Джоан Ліндгрен, Університет Каліфорнії Прес, 1997
  • Вірші Сідні Вест, переклад .: Кетрін М. Гедін та Віктор Родрігес Нуньєс, Солоне видавництво, 2009 р.
  • Між словами : Публічний лист Хуана Гельмана, переклад .: Ліза Роуз Бредфорд, CIAL, 2010
  • Коментарі та цитати, переклад .: Ліза Роуз Бредфорд, Коїмбраційні видання, Поезія у перекладі, 2011 р.
  • Солов'ї знову, переклад .: JS Tennant, в MPT Review, серія 3 вип. 11 кордон, 2011 рік
  • Com / позиції, переклад .: Ліза Роуз Бредфорд, видання Coimbra, Поезія в перекладі, 2013

Поезія[ред. | ред. код]

  • Violín y otras cuestiones, Буенос-Айрес, Глейзер, 1956.
  • El juego en que andamos, Буенос-Айрес, Nueva Expressionón, 1959.
  • Велоріо дель соло, Буенос-Айрес, Нуева Експресіон, 1961.
  • Готан (1956—1962), Буенос-Айрес, La Rosa Blindada, 1962. (Neuauflage 1996)
  • Cólera Buey, La Habana, La Tertulia, 1965. (Neuauflage 1994)
  • Los poemas de Sidney West, Буенос-Айрес, Галерна, 1969 рік. (Neuauflage 1995)
  • Фабулас, Буенос-Айрес, Ла-Роза Бліндада, 1971 рік.
  • Relaciones, Буенос-Айрес, La Rosa Blindada, 1973 рік.
  • Hechos y Relaciones, Барселона, Люмен, 1980.
  • Si dulcemente, Барселона, Люмен, 1980.
  • Citas y Comentarios, Visor Madrid, 1982.
  • Hacia el Sur, México, Marcha, 1982.
  • Com / posiciones (1983—1984), Барселона, Ediciones del Mall, 1986.
  • Interrupciones I, Буенос-Айрес, Libros de Tierra Firme, 1986 рік.
  • Interrupciones II, Буенос-Айрес, Libros de Tierra Firme, 1988.
  • Anunciaciones, Madrid, Visor, 1988.
  • Carta a mi madre, Буенос-Айрес, Libros de Tierra Firme, 1989.
  • Dibaxu, Буенос-Айрес, Seix Barral, 1994.
  • Salarios del impío, Буенос-Айрес, Ліброс-де-Тірра Фірме, 1993 рік.
  • Комплектант, Буенос-Айрес, Сейкс Барал, 1997.
  • Tantear la noche, Лансароте, Fundación César Manrique, 2000.
  • Valer la pena, Буенос-Айрес, Seix Barral, 2001.
  • País que fue será, Буенос-Айрес, Seix Barral, 2004.
  • Mundar, Буенос-Айрес, Seix Barral, 2007.
  • De atrásalante en su porfía, Мадрид, Козирок та Буенос-Айрес, Seix Barral, 2009
  • Ель-Емперрадо-Корасон-Амора, Барселона, Тускетс і Буенос-Айрес, Шекс-Барраль, 2011

Антології[ред. | ред. код]

  • Поеми, Каса-де-лас-америкас, Ла-Хабана, 1960 рік.
  • Obra poética, Corregidor, Буенос-Айрес, 1975.
  • Poesía, Casa de las Américas, La Habana, 1985.
  • Antología poética, Vintén, Montevideo, (1993).
  • Antología personal, Desde la Gente, Instituto Movilizador de Fondos Cooperativos, Буенос-Айрес, 1993 рік.
  • En abierta oscuridad, Siglo XXI, México, 1993.
  • Antología poética, Espasa Calpe, Буенос-Айрес, 1994.
  • Де Палабра (1971—1987). Prefazione di Julio Cortázar, Visor, Мадрид, 1994 рік.
  • Oficio Ardiente (2005), Patrimonio Nacional y la Universidad de Salamanca.
  • Fulgor del aire (2007), LOM Ediciones, Сантьяго дель Чилі
  • De palabra: Poesía III (1973—1989) (2008), Visor Libros, Мадрид
  • Bajo la luvia ajena (2009), Seix Barral, Барселона

Проза[ред. | ред. код]

  • Prosa de prensa, Ediciones B, España, 1997
  • Ni el flaco perdón de Dios / Hijos de desaparecidos (coautore con Mara La Madrid), Планета, Буенос-Айрес, 1997
  • Nueva prosa de prensa, Ediciones B Аргентина, Буенос-Айрес, 1999 рік
  • Афганістан / Ірак: el imperio empantanado, Буенос-Айрес, 2001р
  • Мірадас, Сейкс Барал, Буенос-Айрес, 2005
  • Escritos urgentes, Capital Intelektual, Буенос-Айрес, 2009
  • Escritos urgentes II, Капітальний інтелектуал, Буенос-Айрес, 2010
  • El ciempiés y la araña, ilustraciones de Eleonora Arroyo, столичний інтелектуал, México, 2011

Критика[ред. | ред. код]

  • Розум, що стоїть під дією страйку витраченого матчу / Ернан Фонтане, 2019.
  • Juan Gelman y su tiempo: Historias, poemas y reflexiones / Hernán Fontanet, 2015.
  • Гельман. Un poeta y su vida / Ернан Фонтане, 2015.
  • Хуан Гельман: esperanza, utopía y resistencia / Пабло Монтанаро, 2006
  • La escritura del duelo en la poesía de Juan Gelman / Geneviève Fabry, 2005
  • El llamado de los desaparecidos: sobre la poesía de Juan Gelman / Edmundo Gómez Mango, 2004
  • Хуан Гельман y la nueva poesía hispanoamericana / Мігель Корреа Мужика, 2001
  • Хуан Гельман: poesía de sombra de la memoria / Олена Тамарго Кордеро, 2000
  • Acercamientos a Juan Gelman / Хосе Бру, 2000
  • Палабра де Гельман: en entrevistas y notas periodísticas / Пабло Монтанаро, 1998
  • La poesía de Gelman: cuando surgen las palabras "/ Даніель Фрейдберг, 1997
  • Хуан Гельман: las estrategias de la otredad: heteronimia, intertextualidad, traducción / María del Carmen Sillato, 1996
  • Como temblor del aire: la poesía de Juan Gelman, ensayos críticos / Lilián Uribe, 1995
  • Хуан Гельман: contra las fabulaciones del mundo / Miguel Dalmaroni, 1993
  • Conversaciones con Хуан Гельман: contraderrota, Montoneros y la revolución perdida / Роберто Меро, 1987
  • La poesía de Juan Gelman o la ternura desatada / Hugo Achugar, 1985
  • Хуан Гельман, poeta argentino / Beatriz Varela de Rozas, 2004

Література[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е Czech National Authority Database
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Fallece a los 83 años el escritor Juan Gelman. Excélsior. Процитовано 18 July 2015. 
  4. Juan Gelman Papers (C1511) -- Juan Gelman Papers. findingaids.princeton.edu. Процитовано 2016-10-12. 

Посилання[ред. | ред. код]