Крістіна Фернандес де Кіршнер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Крістіна Фернандес де Кіршнер
Cristina Fernández de Kirchner
Крістіна Фернандес де КіршнерCristina Fernández de Kirchner

Нині на посаді
На посаді з 10 грудня 2017

Час на посаді:
10 грудня 2007 — 10 грудня 2015
Попередник Нестор Кіршнер
Наступник Маурісіо Макрі

Час на посаді:
10 грудня 2005 — 28 листопада 2007

Час на посаді:
10 грудня 2001 — 10 грудня 2005

Час на посаді:
10 грудня 1997 — 10 грудня 2001

Час на посаді:
10 грудня 1995 — 10 грудня 1997

Депутат парламенту провінції Санта-Крус
Час на посаді:
10 грудня 1989 — 10 грудня 1995

Народилася 19 лютого 1953(1953-02-19) (64 роки)
Ла-Плата, провінція Буенос-Айрес
Громадянство Аргентина Аргентина
Політична партія Фронт за перемогу
Чоловік Нестор Кіршнер
Професія юрист
Особистий підпис
CF SIGNATURE.svg

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Крісті́на Елі́забет Ферна́ндес де Кі́ршнер (ісп. Cristina Elisabet Fernández de Kirchner, нар.19 лютого 1953) — аргентинський політик, у 2005—2007 роках сенатор від провінції Буенос-Айрес, у 2007—2015 роках президент Аргентини, у грудні 2017 року знову обрана до Сенату. Удова Нестора Кіршнера, який займав посаду президента Аргентини з 2003 по 2007 роки.

Біографія[ред.ред. код]

Крістіна Фернандес народилася в м. Ла-Плата, провінція Буенос-Айрес. Після закінчення школи навчалась на юридичному факультеті Національного Університету Ла-Плати. Закінчила університет у 1979 р. Ще в університеті познайомилася з майбутнім чоловіком і президентом Аргентини — Нестором Кіршнером, одружились 9 березня 1975 р. У цьому шлюбі народила двох дітей: дочку Флоренсію та сина Максімо.

Свою політичну діяльність почала в одній з пероністських партій в 1970-х роках. У часи військової диктатури займалась приватною практикою, працювала адвокатом. У 1989 р. обрана до законодавчих зборів провінції Санта-Крус. Після двох термінів на посаді вона від цієї ж провінції була обрана до Палати Депутатів, а пізніше і до сенату. Переобиралася на посаду 2001 року. 2003 року була головою виборчого штабу її чоловіка Нестора Кіршнера, котрий переміг на президентських виборах 27 квітня 2003 року.

23 жовтня 2005 р. перемогла у виборах на місце в сенаті країни від провінції Буенос-Айрес. З наближенням кінця терміну президентства чоловіка, вирішила балотуватися на президентську посаду сама. Отримала впевнену перемогу над конкурентами на виборах у жовтні 2007[en] і в першому турі з 45,3 % голосів була обрана президентом Аргентини. Таким чином, вона стала першою обраною жінкою — президентом Аргентини. На виборах у жовтні 2011[en] переобрана на другий термін, отримавши у першому турі 54,1 % голосів.

Оглядачі відзначають її відмінні ораторські якості, але вказують на дещо поляризуючу для аргентинського суспільства риторику її виступів. Користується підтримкою значної частини суспільства, особливо бідніших верств населення. З обранням на посаду Крістіна Фернандес де Кіршнер ставила собі за мету вирішити низку складних питань в економіці та суспільному житті країни, а саме: подолати високий рівень безробіття, інфляцію, збільшити інвестиції, підвищити рівень довіри до державних інституцій, подолати зростаючий рівень злочинності та бідності серед значної частини суспільства.

Її перебування на посаді почалося з конфлікту з підприємцями сільськогосподарського сектору, звільнення голови Центрального банку, націоналізації приватних пенсійних фондів, авіакомпанії Aerolíneas Argentinas, залізниці і низки інших підприємств та установ. Щоб тримати низькими ціни на комунальні послуги низькими, було націоналізовано нафтогазову компанію YPF, а також побудовано низку електростанцій і ліній електромереж, що дозволили значно збільшити виробництво електроенергії в країні.

Було значно збільшено витрати на освіту, які 2012 року досягли 6,8 % ВВП, завдяки чому було відрито декілька сотень шкіл і 9 нових державних університетів. Була впроваджена заборона на рекламу і продаж тютюнових виробів неповнолітнім. Було розпочато грошові виплати на дітей, виплати постраждалим від бомбардування Травневої площі 1955 року і теракту у Буенос-Айресі 1994 року, додано 4 нових щеплення до календаря вакцинації, зокрема від ВПЛ, додати до списку безкоштовних медичних послуг лікування ожиріння і штучне запліднення. Було створено 5 нових національних парків. Проводилася кампанія з детінізації економіки, в ході якої кількість офіційно працевлаштованих значно зросла. Також було легалізовано 150 тис. нелегальних мігрантів. Було презентовано масштабний план з будівництва соціального житла. Згідно з урядовою програмою було прокладено 15 тис. км оптоволоконних ліній.

За часів президентства Крістіни Фернандес уряд викупив усі права на телетрансляції футбольних змагань, а також Олімпійських, Панамериканських ігор та інших спортивних подій найвищого рівня. Для них було створено окремий державний телеканал, який критикувався опозицією за велику кількість провладної реклами. Було впроваджено систему, згідно з якою щоб відвідати матчі команд Першого дивізіону або збірної Аргентини з футболу, вболівальники повинні були попередньо зареєструватися, надавши своє ім'я, фото, домашню адресу, паспортні дані і відбитки пальців. Це рішення було покликане знизити кількість бійок під час матчів.

Широко відзначалося 200-річчя незалежності Аргентини, на що були виділені значні кошти з державного бюджету.

Під час правління Крістіни Фернандес де Кіршнер відносини Аргентини з Великою Британією і США погіршилися, натомість взаємини з латиноамериканськими країнами, особливо з Венесуелою і Бразилією, а також Росією і Іраном були добрими. Пожвавилися й аргентинсько-українські відносини, зокрема 2011 року було підписано угоду про взаємне визнання документів про вищу освіту та встановлено двосторонній безвізовий режим.

На президентство Крістини Фернандес припало завершення процесу перегляду, впорядкування і спрощення нормативно-правової бази Аргентини, завдяки чому вдалося зменшити кількість діючих законів з 32 204 до 3134. Було декриміналізовано наклеп. Було розпочато широкомасштабну кампанію з роззброєння населення, у ході якої аргентинці здали близько 300 тис. одиниць вогнепальної зброї. Було створено дорожньо-патрульну службу, завдяки чому значно знизилася смертність на дорогах. Було поновлено судові процеси над членами військової хунти, яка перебула при владі в Аргентині у 1978—1982 роках, кількох високопосадовців тих часів було засуджено. Також за часів перебування Крістіни Фернандес на посаді президента в Аргентині було дозволено одружуватися і всиновлювати дітей одностатевим парам.

Уряд Крістіни Фернандес провадив політику зменшення державного боргу й обсягів імпорту. Через обмеження імпорту, значно зросли ціни на багато товарів, які традиційно закуповувалися за кордоном, зокрема на техніку й автомобілі, але водночас багато брендів перенесли своє виробництво до Аргентини, щоб уникнути сплати митних зборів. Щоб спинити ріст курсу долара, було впроваджено суворі обмеження на купівлю валюти, що призвело до стрімкого зростання чорного ринку. 2014 року Аргентина пережила суверенний дефолт.

Під час президентства Крістіни Фернандес де Кіршнер, особливо її другого терміну, її дії неодноразово викликали акції протесту населення. Протестувальники переважно висловлювалися проти корупції, зростання інфляції і злочинності, а також намагань змінити Конституцію, щоб дозволити президенту переобиратися на третій термін.

Після завершення президентського терміну проти Крістіни Фернандес було відкрито декілька кримінальних справ, зокрема її звинуватили у корупції, відмиванні грошей, розкраданні державних коштів[1], продажі доларових ф'ючерсів за заниженими цінами[2], що спричинило падіння песо на 40 %. У грудні 2017 року їй було висунуто підозру у державній зраді через ймовірне покривання причетності Ірану до теракту[en] 1994 року біля ізраїльського центру у Буенос-Айресі, під час якого загинули 85 і було поранено більше 300 осіб. Першим це звинувачення висунув прокурор Альберто Нісман 2015 року, невдовзі після чого його було знайдено мертвим, у причетності до чого також підозрюють екс-президентку. Суддя вимагав арешту Крістіни Фернандес, але оскільки вона була обрана до Сенату на виборах[en] у жовтні 2017 року, вона має депутатську недоторканність і на її зняття потрібна згода парламенту[1].

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б D'Alessandro, Andres; McDonnell, Patrick J. (2017). Judge seeks removal of immunity, arrest of former president of Argentina. Los Angeles Times (англійською). Процитовано 13 січня 2018. 
  2. Carrillo, Cristian (2017). Pelea por las ventas de dólares a futuro (іспанською). Процитовано 13 січня 2018. 

Посилання[ред.ред. код]

Попередник: президент Аргентини
Наступник:
Нестор Кіршнер
20032007
Маурісіо Макрі