Хуан Хосе Флорес

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Хуан Хосе Флорес
ісп. Juan José Flores‎‎‎‎
Хуан Хосе Флорес
Прапор
1-й Президент Еквадору
13 травня 1830 — 10 вересня 1834 року
Попередник: Посаду започатковано
Наступник: Вісенте Рокафуерте
Прапор
3-й Президент Еквадору
1 лютого 1839 — 15 січня 1843 року
Попередник: Вісенте Рокафуерте
Наступник: Він же
Прапор
4-й Президент Еквадору
1 квітня 1843 — 6 березня 1845 року
Попередник: Він же
Наступник: Хосе Хоакін де Ольмедо
 
Народження: 19 липня 1800(1800-07-19)
Пуерто-Кабельйо, Венесуела
Смерть: 1 жовтня 1864(1864-10-01) (64 роки)
Острів Пуна, Еквадор
Віросповідання: католицтво
Дружина: Мерседес Хіхон де Віванко-і-Чірібога

CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Хуа́н Хосе́ Фло́рес-і-Арамбу́ру (ісп. Juan José Flores y Aramburu; 19 липня 1800 — 1 жовтня 1864) — венесуельський військовик, що став верховним главою, а потім — першим президентом створеної республіки Еквадор. Пізніше ще двічі обіймав посаду президента Еквадору (1839–1843 та 1843–1845). Його часто називають «Засновником республіки».

Життєпис[ред.ред. код]

У віці 13 років вступив до лав визвольної армії Болівара і став одним з його найбільш довірених генералів. 1824 року одружився з Мерседес Хіхон де Віванко, а один з їхніх 12 дітей Антоніо 1888 року також став президентом Еквадору.

Політична кар'єра[ред.ред. код]

30 травня 1830 року, в день, коли Еквадор відокремився від Великої Колумбії, Хуан Хосе Флорес був проголошений верховним главою нової держави, а 14 серпня того ж року став тимчасовим президентом. Тим не менше, офіційно його повноваження почались 22 вересня 1830 року, за 11 днів після того, як його було обрано конституційним президентом на асамблеї в Ріобамбі. Його термін витікав 10 вересня 1834 року й відзначився серйозною нестабільністю. Держава роздиралась суперництвом між столицею Кіто й портовим Гуаякілем. Флоресу довелось стикнутись із повстанням на чолі з Луїсом Урданетою, лояльним до Симона Болівара, який намагався попередити відокремлення Еквадору від Великої Колумбії. Окрім того, йому довелось боротись із членом конгресу Вісенте Рокафуерте, лідером гуаякільської ліберальної партії, який намагався усунути його від влади. Зрештою вони уклали угоду — Рокафуерте ставав президентом після Флореса, а останній залишався главою армії. Окрім всього цього, Флоресу доводилось упродовж цього терміну протистояти вторгненням колумбійської армії 1832 та 1834 років. Зрештою він розбив колумбійців 18 січня 1834 при Міньяріка, поблизу Амбато.

Другий президентський термін Флореса тривав з 1 лютого 1839 до 15 січня 1843 року. Початок того терміну відзначився миром і соціальним розвитком. Він дотримався свого слова правити справедливо й захищати свободу. Однак, в останній рік свого президентства він втрутився до внутрішніх справ Нової Ґранади на прохання колумбійського уряду. Коли згодом він знову взяв участь у війні та був атакований колумбійцями, його популярність на батьківщині знизилась. Після порушень на виборах 1843 року він домігся скасування конституції 1835 року та ухвалення нової, що отримала назву «Carta de la esclavitud» («невільницька грамота»). Новий основний закон дозволяв йому залишитись президентом на третій термін, що розпочався 1 квітня 1843 року. Під час того терміну Флорес боровся за утримання влади, але все ж був повалений 6 березня 1845 року в результаті повстання на чолі з Рокафуерте й Вісенте Рамоном Рокою, який і став наступним президентом Еквадору. Флорес залишив країну й оселився у Парижі.

Останні роки[ред.ред. код]

1859 року Флорес повернувся до Еквадору на запрошення президента Габріеля Гарсії Морено, щоб навести лад у країні, що перебувала в хаосі й анархії після громадянських заворушень. Хоч те завдання й було виконано, політична кар'єра Флореса завершилась, і він знову вирушив у вигнання. Помер через уремії 1864 року, перебуваючи під домашнім арештом на борту корабля біля узбережжя Еквадору.

Посилання[ред.ред. код]