Абдала Букарам

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Абдала Букарам
ісп. Abdalá Bucaram
Retrato presidencial abdala bucaram.png
Прапор
49-й Президент Еквадору
10 серпня 1996 — 6 лютого 1997 року
Попередник: Сіксто Дюран Бальєн
Наступник: Фабіан Аларкон
 
Партія: Ecuadorian Roldosist Party[d] і Fuerza Ecuador[d]
Освіта: University of Guayaquil[d]
Народження: 4 лютого 1952(1952-02-04) (67 років)
Ґуаякіль, Еквадор
Діти: Dalo Bucaram[d]

Медіафайли у Вікісховищі?

Абдала Хайме Букарам Ортіс (ісп. Abdalá Jaime Bucaram Ortiz; нар. 4 лютого 1952 — еквадорський державний і політичний діяч, президент країни у 1996–1997 роках. За часів президентства отримав прізвисько «Ель Локо» (ісп. El Loco, букв. навіжений)[1]. 1997 року парламент провів йому процедуру імпічменту за звинуваченням у «розумовій неповноцінності»[2][1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в родині ліванських іммігрантів. Його дядько Ассад був мером Ґуаякіля, а сестра Марта була заміжня за президентом Рольдосом.

Займався легкою атлетикою, зокрема представляв Еквадор на Літніх олімпійських іграх 1972 року в Мюнхені у бігу з бар'єрами та був прапороносцем збірної.

Здобув юридичну освіту. Був шефом поліції провінції Гуаяс та президентом місцевого футбольного клубу «Барселона»[3], перш ніж розпочав політичну кар'єру.

Брав участь у президентських виборах від заснованої ним Рольдистської партії у 1988, 1992 та 1996 роках. За результатами останніх здобув перемогу над кандидатом від Соціал-християнської партії Хайме Неботом.

Президентство[ред. | ред. код]

На посту президента Букарам намагався продовжити приватизацію, розпочату 1980 року президентом Уртадо, однак численні корупційні скандали (пов'язані з іменами колишніх президента Дюрана Бальєна та віце-президента Альберто Дахіка), наслідки мексиканської економічної кризи та неоліберальні економічні реформи, розпочаті колишнім міністром економіки Аргентини Домінго Кавальйо призвели до соціальної кризи й відставки Букарама більшістю голосів (44 за і 34 проти) членів Національного конгресу, незважаючи на те, що Конституційний суд визнав його рішення незаконним (для проведення процедури імпічменту необхідно було дві третини голосів членів парламенту)[3].

Після відставки отримав політичний притулок у Панамі.

Примітки[ред. | ред. код]