Хікама
| ?Хікама | |
|---|---|
 | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Відділ: | Вищі рослини (Streptophyta) |
| Надклас: | Покритонасінні (Magnoliophyta) |
| Клас: | Евдикоти |
| Підклас: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Бобовоцвіті (Fabales) |
| Родина: | Бобові (Fabaceae) |
| Підродина: | Метеликові (Faboideae) |
| Підтриба: | Glycininae |
| Рід: | Pachyrhizus |
| Вид: | Хікама |
| Біноміальна назва | |
| Pachyrhizus erosus (L.) Urb., 1905 | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Pachyrhizus erosus |
 EOL: | 645206 |
| IPNI: | 155136-3 |
 ITIS: | 26824 |
 NCBI: | 109171 |
Хікама (Pachyrhizus erosus) — вид рослин з роду Pachyrhizus підродини Метеликові родини бобові. Має їстівні коренеплоди. Інші назви — «мексиканський ямс-квасоля», «мексиканська ріпа».
Висота сягає 4-5 м, при наявності відповідної опори. Довжина кореня може досягати 2 м, вага — 20 кг. Кора кореня жовта і тонка. Середина бульби вершково-білого кольору і має хрустку структуру, що нагадує сиру картоплю або грушу. Вона має солодкий запах, що віддалено нагадує яблучний.
Бульби хіками за розміром бувають різними: від менш 300 г до більше 1 кг. Складається на 86-90 % з води, міститься висока кількість клітковини і лише сліди білків і ліпідів. Солодкий смак надають йому інулін і фруктоза.
Найкращий клімат для хіками — тропіки. Висаджують насіння у ґрунт навесні, після 8 тижнів за завершенням морозів, зазвичай у субтропіках. Для кращого врожаю прогрівають землю біля насіння. Для якісного врожаю хікама потребує 9 місяців без морозів. Не підходить для районів з коротким вегетаційним періодом. Також її культивують у теплицях.
У холодильнику бульби хіками можуть зберігатися близько 3 тижнів, поза холодного місця, при температурі 12 і 16 °C — протягом 1-2 місяців.
В давнину була важливою частиною раціону месоамериканських народів. Сьогодні культивують заради круглих товстих кореневих бульб, які їдять свіжими наче овоч. Хікама поживна, освіжаюча, хрустка, соковита, легко засвоюється і низькокалорійна. Їх грубу коричневу шкірку очищають, посипають цукром або перцем чилі, збризкують лаймовим соком й їдять як закуску; натирають на тертці і додають в салати; ріжуть на шматочки і відварюють в солоній воді або запікають подібно картоплі, а також готують на їх основі різні соуси.
Хікаму смажать, маринують, а також використовують в салатах і супах. Іноді їдять і молоді (недозрілі) стручки цієї рослини, а в зрілому насінні міститься досить токсична речовина, яку використовують як отрута для комах. Також з насіння виготовляють дерматологічні препарати. Стебло рослини містить міцні волокна, з яких роблять рибальські тенета.
Батьківщиною хіками вважають Центральну і Південну Америку, а також територію Мексики. Широко виростає на території теплих вологих тропічних лісів Південної і Південно-Східної Азії, де її акліматизовано. Також вирощують на Філіппінах, в Китай і Нігерії.
- Duke, James A. (1992). «Handbook of phytochemical constituents of GRAS herbs and other economic plants». Dr. Duke's Phytochemical and Ethnobotanical Databases. CRC Press. Retrieved June 25, 2010.
- Green, Aliza (2004). Field Guide to Produce. Quirk Books. p. 194. ISBN 1-931686-80-7.
