Цепліт Іван Якович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Якович Цепліт
латис. Jānis Augusts Alfrēds Ceplītis
10 УНР 30-03-1920 Пiдполковник.svg Підполковник
Цепліт.jpeg
Загальна інформація
Народження 28 лютого 1881(1881-02-28)
Бауський повіт Ліфляндська губернія
Смерть 3 жовтня 1956(1956-10-03) (75 років)
Фрейбург, Німеччина Німеччина
Національність латиш
Військова служба
Роки служби Російська імперія (1902-1918);
Українська Держава (квітень 1918 — листопад 1918);
УНР(грудень 1918 — вересень 1919);
Латвія (1920 по 1935)
Приналежність Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Ukranian State.svg Українська держава
Flag of the Ukranian State.svg УНР
Латвія Латвія
Вид ЗС Alex K Ukrainska Derzhava.svg Армія Української Держави
Coat of Arms of UNR.svg Армія УНР
Війни / битви Перша світова війна
Громадянська війна у Росії
Українсько-радянська війна
Латвійська війна за незалежність
Командування
Начальник оперативного відділу штабу Дієвої армії УНР
5 листопада 1919 — грудень 1919

Нагороди та відзнаки
Орден Трьох зірок
Орден Святого Володимира 4 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
Орден Святого Станіслава 3 ступеня
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святої Анни 4 ступеня

Іван Якович Цепліт (Яніс Август Альфред Цеплітіс; латис. Jānis Augusts Alfrēds Ceplītis) (28 лютого 1881 — † 3 жовтня 1956) — старшина Дієвої армії УНР.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у Бауському повіті Ліфляндської губернії. Навчався у школі міста Бауска та закінчив гімназію. У 1902 році Цепліт вступив до армії добровольцем в 180-й піхотний полк[1]. Закінчив Віленське піхотне юнкерське училище (1906), вийшов підпоручиком до 2-го гренадерського Ростовського полку (Москва). Закінчив два курси Імператорської Миколаївської військової академії (1914, переведений до Генштабу у 1916). З 1916 року — перекладач штабу армій Південно-Західного фронту. У 1917 р — помічник начальника оперативного відділення штабу Південно-Західного фронту. Помічник начальника контррозвідувального відділення управління ген-кварт. штабу Головнокомандувача арміями Південно-Західного фронту з 29 червня 1917 року. Останнє звання у російській армії — підполковник. У жовтні 1917 року лейтенант.

У грудні 1917 р. був військовим експертом більшовицької делегації на мирних переговорах з німцями у Бресті-Литовському.

5 квітня 1918 року перейшов на службу в Армію УНР. З червня 1918 р. — старший ад'ютант штабу 1-го Подільського корпусу Армії Української Держави.

27 грудня 1918 р. був відправлений у розпорядження командувача Холмсько-Галицького фронту військ Директорії. З березня 1919 р. працював в оперативному відділі штабу Дієвої армії УНР.

З 5 листопада 1919 р. — начальник оперативного відділу штабу Дієвої армії УНР. Залишив українську службу лише після того, як посприяв перевезенню на початку грудня 1919 р. хворих на тиф командувача Дієвої, армії УНР В. Тютюнника, начальника штабу армії Є. Мєшковського та А. Мельника до військового шпиталю у Рівному.

Наприкінці грудня 1919 р. повернувся до Латвії. З 9 лютого 1920 р. — підполковник латвійської армії. З серпня 1920 р. — викладач Військової школи. У 1922 році з одружився з Олександрою Кроґземі, у подружжя народився син Георг Яніс (1922).

З 1923 р. — полковник, командир кінного полку. З 1931 р. — викладач на армійських офіцерських курсах. У березні 1935 р. демобілізувався.

У 1944 р. емігрував до Німеччини. Помер та похований у м. Фрейбург.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Latvijas armijas augstākie virsnieki (1918—1940), biogrāfiska vārdnīca (sast. Ēriks Jēkabsons, Valters Ščerbinskis); Latvijas Valsts vēstures arhīvs. Rīga. 1998. ISBN 9984-510-17-4
  • Список Генерального штабу. Виправлений по 01.03.1918.// Ганін А.В. Корпус офіцерів Генерального штабу в роки Громадянської війни 1917-1922 рр. М., 2010.
  • ЦДАВОУ. — Ф. 1078. — Оп. 2. — Спр. 37, загальний список старшин Генштабу складений 21.11.1918. — С. 52-зв. — 53;
  • Тютюнник Ю. Зимовий похід. — Львів. — 1922. — С. 22; Latvijas armijas augstakie virsmeki. — Riga. — 1998. — S. 133–134;
  • Капустянський M. Похід українських армій на Київ-Одесу в 1919 році; Маланюк Є. Уривки зі спогадів. — Київ. — 2004. — С. 427, 430, 453.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]