Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Сар'я)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Церква Успіння Пресвятої Богородиці
Kaścioł - Sarja - 06.jpg
Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Сар'яна)
55°54′54″ пн. ш. 27°53′13″ сх. д. / 55.9152000° пн. ш. 27.887000° сх. д. / 55.9152000; 27.887000Координати: 55°54′54″ пн. ш. 27°53′13″ сх. д. / 55.9152000° пн. ш. 27.887000° сх. д. / 55.9152000; 27.887000
Тип споруди костел і церква східної традиції
Сучасний статус Переданий православній церкві
Розташування БілорусьСар'я
Архітектор Густав Шахт
Інженер Густав Шахт
Засновник Ігнатій Лопатинський
Перша згадка 1852
Поч. будівництва 1852
Кін. будівництва 1857
Стиль Неоготика
Належність Католицька церква
Стан Задовiльний
Єпархія Полоцька і Глибоцька єпархія
Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Сар'я). Карта розташування: Білорусь
Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Сар'я)
Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Сар'я) (Білорусь)
Церква Успіння Пресвятої Богородиці у Вікісховищі?

Церква Успіння Пресвятої Богородиці — неоготична церква у селі Сар'я (Сар'янська сільська рада) Верхньодвінського району Вітебської області. Пам'ятка архітектури середини XIX століття, один з найвиразніших неоготичних храмів Білорусі, побудований з червоної цегли. У народі прозваний кам'яний кристал або кам'яне мереживо. Будувався як католицький костел, переданий православній церкві.

Церква внесена до Державного списоку історико-культурних цінностей Республіки Білорусь як пам'ятка сакрального зодчества республіканського значення.

Історія[ред. | ред. код]

Ігнатій Лопатинський

Костел зведений у середині XIX століття шляхтичем Ігнатієм Лопатинським, колишнім землевласником, в пам'ять про молоду дружину Марію. Ігнатій хотів бачити храм уособленням її краси та виразом всієї глибини почуттів. Як архітектурний стиль була обрана модна в ті часи неоготика («вікторіанський стиль»).

У 1865 році костел був конфіскований царською владою «за пишність» і переданий православним. У 1935 році храм був закритий, після Другої світової війни будівля використовувалася як склад, пізніше — як розважальний заклад. Наприкінці 1980-х років храм частково реконструйований, але відновлений не до кінця. У 1989 році храм повернули католикам, але в 1990 році храм був знову переданий православній парафії Успіння Пресвятої Богородиці (на 2009 рік налічувала 600 осіб). За рік в церкві відновилися богослужіння. Настоятель храму — протоієрей Василь Стреха.

Стан на 2009 рік: зруйнована дзвіниця, втрачені фрагменти зовнішнього вигляду будівлі у верхній частині, потьмяніла цегла.

Стан на 2013 рік: реставраційні роботи завершилися, встановлено новий вівтар, демонтовано верхнє перекриття, біля храму встановлено пам'ятник святим Петру і Февронії.

Архітектура[ред. | ред. код]

Церква являє собою однонефну базиліку, прямокутну в плані, з апсидою і двома невеликими різницями. Композиція головного фасаду ступінчаста. Центральну частину виділяють портал, завершений вимпергами з розеткою в центрі, і 5-гранні контрфорси з пінаклями. Аналогічні пінаклі і на кутових контрфорсах. Стрілчасті віконні прорізи прикрашені архівольтами. Всередині основне приміщення перекрито хрестовими перекриттями, вони оформлені ліпними нервюрами. Дві колони підтримують хори з арковою балюстрадою.

Галерея[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]