Цибульківка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Цибульківка
Країна Україна Україна
Область Дніпропетровська область
Район/міськрада Царичанський район
Рада/громада Цибульківська сільська рада
Код КОАТУУ 1225685001
Облікова картка Цибульківка 
Основні дані
Засноване 1831
Населення 391 особа
Площа 0,86 км²
Густота населення 454,65 осіб/км²
Поштовий індекс 51032
Телефонний код +380 5690
Географічні дані
Географічні координати 48°51′10″ пн. ш. 34°24′44″ сх. д. / 48.85278° пн. ш. 34.41222° сх. д. / 48.85278; 34.41222Координати: 48°51′10″ пн. ш. 34°24′44″ сх. д. / 48.85278° пн. ш. 34.41222° сх. д. / 48.85278; 34.41222
Середня висота
над рівнем моря
63 м[1]
Відстань до
районного центру
13 км
Найближча залізнична станція Кобеляки
Відстань до
залізничної станції
55 км
Місцева влада
Адреса ради с. Цибульківка, вул. Леніна, 5
Сільський голова Новицький Сергій Васильович
Карта
Цибульківка. Карта розташування: Україна
Цибульківка
Цибульківка
Цибульківка. Карта розташування: Дніпропетровська область
Цибульківка
Цибульківка
Мапа

Цибу́льківка (до 1946 року — Закрівці) — село в Україні, в Царичанському районі Дніпропетровської області, центр сільської ради. Розташоване за 13 км на південний схід від районного центру і за 55 км від залізничної станції Кобеляки[2]. Площа — 0,86 км², домогосподарств — 142, населення — 391 особа[3].

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Село Цибульківка знаходиться на відстані 0,5 км від сіл Плавещина, Новоселівка і Салівка. Навколо села багато заболочених озер.

Археологія[ред. | ред. код]

Поблизу села виявлено поселення епохи неоліту (IV тисячоліття до н. е.) і бронзи (II тисячоліття до н. е.)[2].

Біля села, у межах сільради, 12 курганів.

Історія[ред. | ред. код]

Село Закрівці засноване в 1831 році.

У 1929 році створено колгосп.

На фронтах німецько-радянської війни билося 649 місцевих жителів, загинуло 387, бойових нагород удостоєні 262 людини. У селі встановлені пам'ятники односельцям, полеглим у роки громадянської та німецько-радянської воєн, та воїнам-визволителям[2].

У післявоєнний період в селі знаходилася центральна садиба колгоспу імені Щорса, за яким було закріплено 4 091 га сільськогосподарських угідь, в тому числі 2 653 га орної землі. Основним напрямком господарства було виробництво вовни. Для ремонту сільськогосподарської техніки було відкрито дві спеціалізовані майстерні. З допоміжних підприємств працювали два млини, олійниці. За досягнуті успіхи в розвитку сільського господарства свинарка Н. Я. Продан удостоєна звання Героя Соціалістичної Праці, багато передовиків колгоспного виробництва нагороджені орденами і медалями, з них пташниця О. І. Шумейко — двома орденами Леніна. У селі діяла восьмирічна школа, медпункт з неврологічним відділенням Рудковської дільничної лікарні на 30 ліжок, дитячі ясла на 50 місць, будинок культури на 300 місць, бібліотека з книжковим фондом близько 22 тисячі примірників, пошта, швейна майстерня, чотири магазини[2].

Пам’ятний знак П. Усенко.

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

В селищі діють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів акредитації, фельдшерсько-акушерський пункт, будинок культури, сільська бібліотека[3].

Персоналії[ред. | ред. код]

В селі народився Кривоніс Федір Андрійович — повний кавалер ордена Слави.

Примітки[ред. | ред. код]