Чіабата

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Чабатта)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чіабата
Нарізана чіабата
Тип хліб
Походження  Італія
Регіон чи країна Венето
Автор Арнальдо Кавалларі
Час появи 1982
Необхідні компоненти борошно пшеничне і пекарські дріжджі[d]

Чіабата[1] (також чабатта[2]; італ. ciabatta, італійська вимова: [tʃaˈbatta] [чабатта][3]) — італійський білий хліб, виготовлений з пшеничного борошна та дріжджів. У перекладі з італійської буквально означає «ка́пець». Особливістю цього хліба є хрустка скоринка і м'якушка з великою, нерівномірно розподіленою пористістю. З кінця 1990-х років цей сорт хліба став дуже популярний у Європі та США, почав широко використовуватися для приготування бутербродів.

Історія створення[ред. | ред. код]

Чіабату вперше приготував у 1982 році[4][5] Арнальдо Кавалларі, який назвав хліб ciabatta polesana на честь регіону Полезіне, де він жив. Пізніше до 1999 року компанія Кавалларі ліцензувала рецепт для пекарів у 11 країнах. Кавалларі та інші пекарі в Італії були стурбовані популярністю сендвічів, виготовлених із багетів, які імпортувалися із Франції[4][5]. Це загрожувало їхньому бізнесу, тому вони спробували створити італійську альтернативу для приготування сендвічів. Рецепт чіабати з'явився після кількох тижнів випробування варіацій традиційних рецептів хліба. Він складається з м'якого вологого тіста, виготовленого з борошна з високим вмістом клейковини[6].

Поширення та особливості[ред. | ред. код]

Чіабату спочатку випікали тільки в Лігурії, але згодом цей сорт хліба став поширеним в усій Італії і навіть поза нею, наприклад в іспанській Каталонії, де він популярний під назвою чапата (кат. xapata). У багатьох регіонах є свої варіації оригінального рецепту. У чіабати, випеченої в районі Озера Комо, хрустка скоринка, м'яка, пориста текстура, хліб легкий. Чіабата, випечена в областях Тоскана, Умбрія та Марке, може бути зовсім різною — від хліба з твердою шкіркою і щільною м'якушкою до хліба більш м'якого і легкого.

Чіабату було представлено у Великій Британії в 1985 році компанією Marks & Spencer, а пізніше у США у 1987 році Orlando Bakery, фірмою з Клівленда[6][7]. Orlando Bakery за допомогою трьох пекарів з Італії розробили продукт для масового виробництва. Вони успішно представили свіжий хліб, а згодом і заморожену версію. Його швидко скопіювали по всій території США. Різновид, звичний для Сполучених Штатів, готується з дуже вологого тіста, яке часто потребує машинного замішування та закваски.

У Сполучених Штатах Америки зазвичай випікають чіабату з більш мокрого тіста, що вимагає машинного замісу і додавання спеціальних ферментів і закваски.

Нові різновиди чіабати продовжують створюватися. Хліб, що випікається з цільного пшеничного борошна, називається ciabatta integrale — «цільна чіабата». У Римі чіабату часто печуть з додаванням оливкової олії, солі та майорану[8]. Якщо в тісто додати молоко, вийде ciabatta al latte — «чіабата на молоці»[8].

Чіабата використовується для приготування сендвічів в багатьох мережах швидкого харчування.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Словники України online - Український мовно-інформаційний фонд НАН України. lcorp.ulif.org.ua. Процитовано 30 червня 2023.
  2. ЧАБАТТА - тлумачення, орфографія, новий правопис онлайн. slovnyk.ua. Процитовано 13 грудня 2022.
  3. Team, Forvo. ciabatta pronunciation: How to pronounce ciabatta in English, Italian, Swedish, Spanish, Dutch. Forvo.com (англ.). Процитовано 13 грудня 2022.
  4. а б CIABATTA - Baking History (амер.). 2 липня 2022. Процитовано 3 грудня 2022.
  5. а б Ciabatta VS Baguette | Bricco Salumeria & Pasta Shop (амер.). Процитовано 3 грудня 2022.
  6. а б Staff, Guardian (30 квітня 1999). The secret life of ciabatta. the Guardian (англ.). Процитовано 3 грудня 2022.
  7. Orlando Baking Company. web.archive.org. 21 лютого 2015. Архів оригіналу за 21 лютого 2015. Процитовано 3 грудня 2022.
  8. а б Ciabatta Bread Suite. www.theartisan.net. Процитовано 3 грудня 2022.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Итальянская кухня / Главный редактор А. Барагамян. — М. : Директ-Медиа, 2010. — Т. 2. — 68 с. — (Кухни народов мира) — ISBN 978-5-7475-0085-3.