Чайка Юрій Якович
| Юрій Якович Чайка | |
|---|---|
| рос. Ю́рий Яковлевич Чайка | |
 | |
 Повноважний представник Президента РФ у Північно-Кавказькому Федеральному окрузі | |
|
Нині на посаді | |
| На посаді з | 22 січня 2020 |
| Президент | Володимир Путін |
| Попередник | Олександр Матовников |
 Член Ради Безпеки Російської Федерації | |
|
Нині на посаді | |
| На посаді з | 24 червня 2006 |
 Генеральний прокурор Російської Федерації | |
| 23 червня 2006 — 22 січня 2020 | |
| Президент |
Дмитро Медведєв Володимир Путін |
| Попередник | Володимир Устинов |
| Наступник | Ігор Краснов |
 Міністр юстиції
Російської Федерації | |
| 17 серпня 1999 — 23 червня 2006 | |
| Президент |
Борис Єльцин Володимир Путін |
| Попередник | Павло Крашенінніков |
| Наступник | Володимир Устинов |
| Народився |
21 травня 1951 (72 роки) Ніколаєвськ-на-Амурі, Хабаровський край, РРФСР |
| Відомий як | адвокат, політик, прокурор |
| Країна | Росія |
| Освіта | Свердловський юридичний інститут |
| Alma mater | Уральський державний юридичний університетd (1976) |
| Політична партія |
КПСС Безпартійний |
| Діти | Artem Chaikad і Igor Chaikad |
| Професія | юрист |
| Звання |
 Дійсний державний радник юстиції |
| Нагороди |
      |
 Висловлювання у Вікіцитатах | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Юрій Якович Чайка (нар. 21 травня 1951, Ніколаєвськ-на-Амурі, Хабаровський край, РРФСР) — російський державний діяч, юрист. Повноважний представник Президента РФ у Північно-Кавказькому Федеральному окрузі з 22 січня 2020 року[1]. Член Ради Безпеки Російської Федерації з 24 червня 2006 року.
Генеральний прокурор Російської Федерації (з 23 червня 2006 по 22 січня 2020 року). Міністр юстиції РФ (з 17 серпня 1999 до 23 червня 2006 року)[2].
На підставі наслідків розслідування Фонду боротьби з корупцією, Чайка вважається таким, що провадить корупційну роботу. У громадській свідомості його діяльність співвідноситься з повним підпорядкуванням політичним замовленням із Кремля.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 21 травня 1951 в Ніколаєвську-на-Амурі Хабаровського краю.
Закінчив місцеву школу № 4, незабаром поступив в політехнічний інститут на факультет кораблебудування. Через 1,5 року навчання Чайка пішов працювати електриком на суднобудівному заводі.
У 1976 закінчив Свердловський юридичний інститут за спеціальністю «правознавство».
Прокурорська кар'єра Юрія Чайки стартувала в прокуратурі Усть-Удінського району.
1979—1984 — транспортний прокурор, начальник слідчого відділу Східно-Сибірської транспортної прокуратури.
1984—1986, 1988—1990 — на партійній роботі в Іркутському обкомі КПРС (інструктор відділу адміністративних органів Іркутського обкому КПРС, начальник відділу обкому КПРС)[3].
1986—1988 — перший заступник прокурора Іркутської області — начальник слідчого відділу.
1990—1992 — прокурор Східно-Сибірської транспортної прокуратури.
1992—1995 — прокурор Іркутської області.
1995—1999 — перший заступник генерального прокурора РФ[4].
З квітня по серпень 1999 року — виконувач обов'язків генпрокурора РФ.
З серпня 1999 року[5] по червень 2006 року — міністр юстиції РФ.
У 2006—2020 — генеральний прокурор Російської Федерації[6].
У квітні 2017 зажадав для відомства, яке очолює, права санкціонувати арешти[7].
8 квітня 2018 вимагає від Британії повернути вкрадені 500 млрд рублів[8].
20 січня 2020 подав у відставку в зв'язку з переходом на іншу роботу. У той же день Президент Росії Володимир Путін запропонував кандидатуру заступника голови Слідчого комітету Російської Федерації Ігоря Краснова на пост генерального прокурора[9].
21 січня 2020 Президент Росії Володимир Путін запропонував Юрію Чайці посаду Повноважного представника Президента Російської Федерації у Північно-Кавказькому федеральному окрузі. 22 січня 2020 призначений повноважним представником Президента РФ у Північно-Кавказькому федеральному окрузі. Член Ради Безпеки РФ.
Нагороди[ред. | ред. код]
Державні
- Орден «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня[10]
- 11 січня 2011 — Орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня («за великі заслуги перед державою у зміцненні законності та правопорядку»)[11]
- 21 травня 2006 — Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня («за заслуги перед державою у зміцненні законності та правопорядку»)[12]
- Орден Олександра Невського[13]
- 19 травня 2001 — Орден Пошани (за великий внесок у зміцнення законності та багаторічну сумлінну працю[14]
- 2013 — Орден Пошани (Вірменія)
- Медаль Жукова.
- Ювілейна медаль «300 років Російському флоту».
- Медаль «У пам'ять 850-річчя Москви»
- Заслужений юрист Російської Федерації
Відомчі:
- Медаль «За зміцнення бойової співдружності» (Міністерство оборони РФ)
- Медаль За бойової співдружності (Міністерство внутрішніх справ РФ)
- Медаль Анатолія Коні (Міністерство юстиції РФ)
- Медаль «В пам'ять 200-річчя міністерства юстиції» (Міністерство юстиції РФ)
- Медаль «У пам'ять про 125-річчя кримінально виконавчої системи Росії» (Міністерство юстиції РФ)
- Почесний працівник прокуратури Російської Федерації
- Орден Дружби (Вірменія, 2016)
Конфесійні:
- 2011 — Орден святого благовірного князя Данила Московського I ступеня[15]
- 2012 — відзнака Предстоятеля УПЦ МП[16]
Санкції[ред. | ред. код]
Від 30 грудня 2021 року Юрій Чайка доданий до санкційних списків України.[17][18]
6 квітня 2022 року через війну Росії проти України перебуває під персональними санкціями США.[19]
28 жовтня 2022 року Юрій Чайка доданий до санкційних списків Канади.[20]
25 лютого 2022 року доданий до санкційних списків Австралії.[21]
7 жовтня 2022 року доданий до санкційного списку Японії.[22]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ В Пятигорске представлен полномочный представитель Президента Российской Федерации в СКФО Юрий Чайка. Архів оригіналу за 27 січня 2020. Процитовано 27 січня 2020.
- ↑ Указ Президента РФ від 23 червня 2006 року N 645 «Про Чайці Ю. Я.». Архів оригіналу за 11 липня 2018. Процитовано 11 липня 2018.
- ↑ Олександр Васильєв (6 вересня 2001). Кар'єра Юрія Чайки (рос.). Нова газета. Архів оригіналу за 21 листопада 2001. Процитовано 5 лютого 2014.
{{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри:|description=,|subtitle=та|співавторами=(довідка) - ↑ Указ Президента РФ від 16.11.1995 N 1145 «Про Чайці Ю. Я. [Архівовано 2015-06-10 у Wayback Machine.]»
- ↑ Указ Президента РФ від 17.08.1999 № 1066 «Про міністра юстиції Російській Федераци [Архівовано 2013-10-29 у Wayback Machine.]»
- ↑ Юрій Чайка затверджено сенаторами на посаді генпрокурора. [Архівовано 25 червня 2011 у Wayback Machine.] // Інтерфакс, 22.06.2011
- ↑ Юрій Чайка зажадав для прокуратури права санкціонувати арешти. Архів оригіналу за 11 липня 2018. Процитовано 11 липня 2018.
- ↑ Генпрокурор РФ вимагає від Британії повернути вкрадені 500 млрд рублів. Архів оригіналу за 11 липня 2018. Процитовано 11 липня 2018.
- ↑ Генпрокурор Юрій Чайка покинув свій пост. Архів оригіналу за 21 січня 2020. Процитовано 21 січня 2020.
- ↑ Перша планка на формі — орден «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня. Архів оригіналу за 3 липня 2016. Процитовано 15 лютого 2018.
- ↑ Указ Президента Російської Федерації від 11 січня 2011 року № 32"Про нагородження орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня Чайки Ю. Я. [Архівовано 16 лютого 2018 у Wayback Machine.]" // «Збори законодавства РФ», 17.01.2011, № 3, ст. 524
- ↑ Указ Президента Російської Федерації від 21 травня 2006 року № 499 [1][недоступне посилання з травня 2019]
- ↑ Перша планка другого ряду на формі — орден Олександра Невського. Архів оригіналу за 3 липня 2016. Процитовано 15 лютого 2018.
- ↑ Указ Президента Російської Федерації від 19 травня 2001 року № 554[недоступне посилання з травня 2019]
- ↑ Святіший Патріарх Кирил вручив Генеральному прокурору РФ Юрію Чайці орден кн. Данила Московського I ступеня. Архів оригіналу за 16 лютого 2018. Процитовано 15 лютого 2018.
- ↑ Предстоятель Української Православної Церкви прийняв делегації Генеральних прокуратур Білорусі, Молдови, Росії та України. Архів оригіналу за 16 лютого 2018. Процитовано 15 лютого 2018.
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №20/2022 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 грудня 2021 року "Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)". Процитовано 05.03.2023.
- ↑ ЧАЙКА Юрій Якович - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Процитовано 5 березня 2023.
- ↑ Russia-related Designations and Designations Updates; Issuance of Russia-related General Licenses (англійською) . Процитовано 05.03.2023.
- ↑ Government of Canada, Public Works and Government Services Canada (16 березня 2022). Canada Gazette, Part 2, Volume 156, Number 6: Regulations Amending the Special Economic Measures (Russia) Regulations. gazette.gc.ca. Процитовано 5 березня 2023.
- ↑ Consolidated List | Australian Government Department of Foreign Affairs and Trade (англійською) . Архів оригіналу за 17 грудня 2022. Процитовано 05.03.2023.
- ↑ 資産凍結等の措置の対象となるロシア連邦の個人及び団体 (PDF) (японською) . Процитовано 05.03.2023.
Посилання[ред. | ред. код]
- Pussy Riot — CHAIKA (Official Music Video) [Архівовано 11 березня 2022 у Wayback Machine.]
|
- Народились 21 травня
- Народились 1951
- Кавалери ордена «За заслуги перед Вітчизною»
- Кавалери ордена Пошани (Російська Федерація)
- Нагороджені ювілейною медаллю «300 років Російському флоту»
- Нагороджені медаллю «У пам'ять 850-річчя Москви»
- Кавалери ордена Пошани (Вірменія)
- Кавалери ордена Олександра Невського (Російська Федерація)
- Прокурори Росії
- Члени Ради Безпеки Російської Федерації
- Політики Росії
- Уродженці Ніколаєвська-на-Амурі
- Генеральні прокурори Російської Федерації
- Особи, до яких застосовано санкції через російсько-українську війну
- Відмічені в українофобії