Чарльз Мюррей (політолог)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чарльз Мюррей
Чарльз Мюррей виступає на FreedomFest 2013 в Лас-Вегасі
Чарльз Мюррей виступає на FreedomFest 2013 в Лас-Вегасі
Чарльз Мюррей виступає на FreedomFest 2013 в Лас-Вегасі
Народився 8 січня 1943(1943-01-08) (81 рік)
Ньютон[1][2]
Місце проживання Фредерік
Країна США США
Національність Scotch-Irish Americansd
Діяльність політолог, соціолог, автор(ка), письменник, white nationalist
Alma mater Массачусетський технологічний інститут (1974)
Гарвардський коледж (1965)
Гарвардський університет
Галузь політологія,
соціологія,
історія науки
Заклад Американський інститут підприємництва
Науковий керівник Lucian Pyed
Членство Корпус миру (1967)
Відомий завдяки: The Bell Curve, Losing Ground, Human Accomplishment, Coming Apart
У шлюбі з Suchart Dej-Udom;
Catherine Bly Cox
Нагороди Irving Kristol Award (2009)
Kistler Prize (2011)

Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Чарльз Мюррей у Вікісховищі

Чарльз Алан Мюррей (англ. Charles Alan Murray) (нар. 8 січня 1943)  — американський політолог, автор, коментатор і експерт.

В 40 років він став відомим, завдяки своїй роботі Losing Ground: American Social Policy 1950–1980[en], яка була написана в 1984 році. В цій книзі обговорювалася система соціального забезпечення США. Також відомою є його спірна книга The Bell Curve, написана з Richard Herrnstein[en] в 1994 році, в якій говорилося що інтелект є найкращим показником багатьох факторів, в тому числі фінансових доходів, продуктивності праці. Чарльз Мюррей написав багато книг на тему ‘’Що значить бути Лібералом’’, зокрема такі твори: A Personal Interpretation (1996), Human Accomplishment: The Pursuit of Excellence in the Arts and Sciences[en], A Plan to Replace the Welfare State (2006), також писав про тогочасну освіту: Four Simple Truths for Bringing America's Schools Back to Reality in 2008.

Статті Мюррея публікувались в журналах Commentary[en], The New Criterion[en], The Weekly Standard[en], Вашингтон Пост, Уолл-стріт джорнел, і Нью-Йорк Таймс. В даний час він науковий співробітник Американського Інституту Підприємництва у Вашингтоні, округ Колумбія.

Раннє життя та освіта[ред. | ред. код]

Мюррей — шотландсько-ірландського походження, народився в місті Ньютон, штат Айова[3][4], він був республіканцем. Чарльз є сином Frances B. (уроджена Patrick) та Alan B. Murray, директор Maytag Company. Він належав до так званої інтелектуальної молоді, любив читати книги, був жартівником. Бувши підлітком, він грав в більярд в клубах для малолітніх злочинців, а один раз спалили разом з товаришами хрест поруч з поліційною дільницею.

Мюррей позитивно ставився до розробленої програми тестів SAT, адже «Ще в 1961 році, цей тест допоміг вступити в Гарвард з маленького містечка штату Айова, даючи мені можливість показати, що я міг би конкурувати з учнями з Ексетера і Ендовері», пише Мюррей. Однак, в опублікованій в Нью-Йорк Таймс, 8 березня 2012 року, статті, Мюррей запропонував виключити тест SAT для вступу в коледж, зазначивши, що SAT «став символом нового вищого класу привілеїв, бо люди кажуть, що високі бали купуються коштом приватних шкіл і різноманітних, недешевих програм підготовки до іспитів».

Мюррей отримав ступінь бакалавра в галузі історії в Гарварді в 1965 році й докторський ступінь в галузі політології з Массачусетського технологічного інституту в 1974 році.

Корпус миру (волонтерська програма)[ред. | ред. код]

В 1965 р. Мюррей відправився в Корпус Миру в Таїланд, де перебував 6 років. На початку свого перебування за кордоном Мюррей мав роман зі своїм тайсько-буддійським інструктором. Suchart Dej-Udom дочка багатого тайського бізнесмена, яка ''народилася з однією рукою і досить гострим розумом''. Згодом Мюррей запропонував їй одружитися, надіславши їй повідомлення, і їхній шлюб відбувся на наступний рік. ''Я одружився з однорукою буддисткою'', — сказав він.

Також йому дуже сильно подобалась Азія. ''Двоє з моїх дітей наполовину азійці. Я завжди думав, що китайські та японські цивілізації являли собою вершину людського досягнення в певних областях" — говорив Мюррей.

''По суті, більшість з того, що ви читаєте в моїх книгах, я вивчав в тайських селах'', він продовжував, '' перебуваючи в селах я був вражений невідповідністю між тим, що думали в Бангкоку, що потрібно для села, і між тим, що жителі села хотіли від уряду.''

Свою роботу в Корпусі Миру і подальше соціальне дослідження для фірм, пов'язаних з урядом США, в якому він виступав також проти бюрократичного втручання в життя тайських жителів, він використав для захисту докторської дисертації в галузі політології в Массачусетському технологічному інституті.

Розлучення і новий шлюб[ред. | ред. код]

Шлюб Чарльза Мюррея з Suchart Dej-Udom був нещасним протягом багатьох років. І після чотирнадцяти років шлюбу Мюррей розлучився з Dej-Udom. Три роки потому він одружився з Кетрін Блай Кокс (1949 р.,н., Ньютон, штат Айова), викладач англійської літератури в університеті Рутгерса.[5] Кетрін була шокована, коли побачила його консервативний погляд на життя. Вона дуже сумнівалася в ньому, і довгий час не могла з цим змиритись.

Мюррей має чотирьох дітей, по двох від кожної дружини, і тісно спілкується з двома сім'ями.

Мюррей також підтримує одностатевий шлюб.[6]

Дослідження[ред. | ред. код]

Мюррей почав дослідницьку роботу в Американському інституті Наукових Досліджень (American Institutes for Research, AIR)[en], одній з найбільших приватних науково-дослідних організацій в області соціальних наук. З 1974 по 1981 рік, він працював в AIR і зрештою стає керівником політологів. З 1981 по 1990 рік працює у Манхеттенському інституті, де пише свою книгу Losing Ground, яка значно вплинула на проведення реформ в 1996 році в Сполучених Штатах Америки.

У березні 2009 року він отримав вищу нагороду АЕІ — премію Irving Kristol Award[en].

The Bell Curve[ред. | ред. код]

Докладніше: The Bell Curve

Bell Curve: Структура інтелекту в американському житті (1994) є спірним бестселером, який Чарльз Мюррей написав з професором Гарвардського університету Richard J. Herrnstein. Його головна думка в тому, що інтелект є провідником багатьох факторів, в тому числі фінансових доходів, продуктивності праці, незаміжньої вагітності, а також злочинів. Крім того, в книзі стверджується, що люди з високим інтелектом є відокремлені від загального населення, а саме від тих які мають середній і нижчий рівень інтелекту, і що це небезпечна соціальна тенденція. Мюррей казав: '' Я був зацікавлений вивченням інтелекту людей, і вирішив про це написати книгу''. Пізніше Мюррей дізнався, що Richard J. Herrnstein теж був зацікавлений цією темою, і Мюррей вирішив приєднатись до нього, і разом вони написали цю книгу.

Відмінності людських груп[ред. | ред. код]

Погляд Мюррея на відмінності людських груп був найбільш спірним.

У статті опублікованій в 2005 році під назвою ''Де жіночий Айнштайн?'', Мюррей заявив, що ''жінки не були настільки відомими як у філософії (на відміну від чоловіків), так і в точних науках, а саме в математиці". Мюррей казав, що число великих жінок-математиків становить два (Еммі Нетер, і Софія Ковалевська). У 2014 році він додав: ''Я буду дотримуватись цього, до тих пір поки хтось мені не докаже зворотнє''[7].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. https://web.archive.org/web/20151226053908/http://timerime.com/en/event/349477/New+Right/
  2. http://www.deseretnews.com/article/765552272/Coming-Apart-2-Author-points-out-the-widening-chasm-between-haves-have-nots.html?pg=all
  3. The Inequality Taboo, by Charles Murray. www.bible-researcher.com. Архів оригіналу за 27 серпня 2019. Процитовано 11 жовтня 2016.
  4. Magazine, regenstein@mindspring.com,Jewish. The Secret of Jewish Genius. www.jewishmag.com. Архів оригіналу за 23 квітня 2019. Процитовано 11 жовтня 2016.
  5. Cox, Catherine Bly. Papers of Catherine Bly Cox, 1962-1967: A Finding Aid. oasis.lib.harvard.edu. Архів оригіналу за 3 січня 2017. Процитовано 11 жовтня 2016.
  6. Freedom to Marry, Freedom to Dissent: Why We Must Have Both | RealClearPolitics. Архів оригіналу за 27 квітня 2019. Процитовано 11 жовтня 2016.
  7. FWhere Are the Female Einsteins?. Архів оригіналу за 11 травня 2017. Процитовано 6 травня 2017.

Джерела[ред. | ред. код]