Матчі Групи 2 першого групового етапу чемпіонату світу з футболу 1978 відбувалися з 1 по 10 червня 1978 року на стадіонах Монументаль у Буенос-Айресі, Хіганте де Арроїто в Росаріо та Маріо Альберто Кемпес у Кордові.
До Групи 2 було включено діючих чемпіонів світу збірну ФРН, за результатами жеребкування її конкурентами за вихід до другого групового етапу стали збірні Польщі, Тунісу та Мексики.
Переможцем групи стала польська команда, а другим учасником другого групового раунду з Групи 2 стали західнонімецькі футболісти.
Поз
|
Команда
|
І
|
В
|
Н
|
П
|
ГЗ
|
ГП
|
РГ
|
О
|
Кваліфікація
|
1
|
Польща
|
3
|
2
|
1
|
0
|
4
|
1
|
+3
|
5
|
Вихід до другого групового раунду
|
2
|
ФРН
|
3
|
1
|
2
|
0
|
6
|
0
|
+6
|
4
|
3
|
Туніс
|
3
|
1
|
1
|
1
|
3
|
2
|
+1
|
3
|
|
4
|
Мексика
|
3
|
0
|
0
|
3
|
2
|
12
|
−10
|
0
|
Перша гра чемпіонату, якій передувала церемонія відкриття, мала яскраву афішу, адже в ній зустрічалися переможець і бронзовий призер попередньої світової першості. Утім обидві команди за чотири роки вимушено суттєво оновили свої склади, і не в кращий бік. Тож глядачі стали свідками дуже невиразної гри з мінімумом гольових моментів, яка продовжила неприємну традицію — учетверте поспіль у грі-відкритті чемпіонату світу не було забито жодного гола[1].
Перша половина гри проходила у високому темпі і в обопільних атаках, проте перший гол було забито лише перед самою перервою — м'яч влучив у руку Амора Жебалі у карному майданчику тунісців, і призначений за це порушення правил пенальті реалізував Васкес Аяла.
У другій же половині гри почали даватися взнаки проблеми із фізичною підготовкою мексиканських гравців, які раз-по-раз не встигали закривати зони в обороні і зустрічати суперників. Вже на 55-ій хвилині Алі Каабі відновив рівновагу у рахунку, а ближче до завершення гри голи Неджиба Гомміда і Мохтара Дуїба принесли тунісцям впевнену перемогу, яка стала історичною першою для представників Африки у фінальних частинах чемпіонатів світу[1].
Проблеми із фізичною підготовкю гравців Мексики, що проявилися у другому таймі їх першої гри на турнірі, стали очевидними на тлі атлетичної західнонімецької команди, яка домінувала на полі протягом усієї гри і забила шість голів. Дублями відзначилися Карл-Гайнц Румменігге і Гайнц Флое[1].
Туніська команда довела, що її перемога у першій грі на турнірі не була випадковістю. Африканці грали дуже активно і постійно тиснули на захист поляків, серед яких виділявся захисник Владислав Жмуда, який раз-по-раз переривав випади опонентів, а одного разу, після удару капітана тунісців Теміме, європейців врятувала лише поперечка воріт.
Долю гри вирішила єдина індивідуальна помилка — Алі Каабі не влучив по м'ячу, який через нього дістався Гжегожа Лято, і найкращий бомбардир попереднього чемпіонату світу забив вирішальний гол[1].
У грі проти діючих чемпіонів світу команда Тунісу мала можливість створити сенсацію і вийти замість них у другий груповий раунд. Проте африканці зосередилися на захисті власних воріт, сподіваючись лише на помилку суперників. Утім збірна ФРН не надала їм такого шансу — німці також діяли обережно, усвідомлюючи, що нічийний рахунок гарантує їм просування турніром. До перемоги були ближчими західнонімецькі футболісти, проте збірну Тунісу у декількох епізодах виручив її голкіпер[1].
Гра проти деморалізованої великою поразкою збірною Мексики, що вже не мала турнірної мотивації, не була легкою для бронзових призерів попереднього чемпіонату. Відкрити рахунок їм вдалося лише наприкінці першого тайму зусиллями молодого Збігнева Бонека, нової зірки польського футболу. Утім вже у дебюті другої половини матчу Віктор Ранхель відновив рівновагу в рахунку, замкнувши навіс від Ортеги.
Однак вже чотирма хвилинами пізніше мети досяг удар Казімежа Дейни, а за шість хвилини до завершення гри питання щодо її переможця зняв своїм другим голом Бонек[1].