Чемпіонат світу з футболу 1978

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чемпіонат світу з футболу 1978
Офіційний логотип
Команд 105
(у фінальній частині: 16)
Місце проведення Аргентина
Чемпіон  Аргентина (вперше)
Зіграно матчів 38
Забито м’ячів 102
(2.68 за матч)
Кількість глядачів 1 610 215
(42 374 у середньому)
Найкращий бомбардир Аргентина Маріо Кемпес
(6 м’ячів)
← 1974
1982 →
Данієль Пассарелла
Офіційний плакат

Чемпіонат світу з футболу 1978 року — одинадцятий чемпіонат світу серед чоловічих збірних команд з футболу, що проходив з 1 по 25 червня 1978 року в Аргентині.

Переможцем турніру уперше у своїй історії стала збірна Аргентини, яка у фінальній грі на Естадіо Монументаль в Буенос-Айресі з рахунком 3:1 у додатковий час здолала команду Нідерландів, для якої це був другий програний фінал світової першості поспіль. Уп'яте переможцем чемпіонату світу стала збірна країни-господаря фінального турніру.

У рамках фінальних частин світових першостей дебютували збірні Ірану і Тунісу. Востаннє участь у фінальному турнірі мундіалю брали 16 команд, оскільки з наступного розіграшу їх кількість збільшили до 24.

Вибір країни-господарки[ред. | ред. код]

Рішення про проведення світової футбольної першості 1978 року в Аргентині було прийняте на конгресі ФІФА в Лондоні 6 липня 1966 року. На тому ж конгресі були визначені і господарі світових першостей 1974 і 1982 років.

За два роки до турніру в результаті військового перевороту до влади в Аргентині прійшла військова хунта, яка не лише не відмовилася від проведення світової футбольної першості, але й розглядала її як важливу з точки зору пропаганди подію, успішне проведення якої довело б світу, що в Аргентині все стабільно попри політичні зміни. Нова влада країни намагалася ініціювати зміну логотипу чемпіонату, в якому легко упізнавалися дві підняті угору руки, повернуті долонями одна до одної. Цей жест був своєрідною візитівкою Хуана Домінго Перона, попереднього керівника Аргентини, який таким чином вітав натовп, перед яким виступав. Утім від ідеї зміни логотипу аргентинцям довелося відмовитися, оскільки він вже активно використовувався у комерційних цілях, і була реальна загроза отримати багатомільйонні судові позови.

Кваліфікаційний раунд і учасники[ред. | ред. код]

У кваліфікаційному раунді 105 збірних змагалися за 14 місць у фінальній частині футбольної світової першості. Ще дві команди, господарі турніру збірна Аргентини і діючий чемпіон світу збірна ФРН, кваліфікувалися автоматично, без участі у відбірковому раунді.

16 місць, передбачених у фінальній частині світової першості 1978 року були розподілені між континентальними конфедераціями наступним чином:

  • Європа (УЄФА): 9,5 місць, включаючи гарантоване місце збірної ФРН. За решту 8,5 місць змагалася 31 команда. Команда, що виборювала 0,5 місця, мала шанс вибороти путівку на чемпіонат світу у плей-оф проти представника КОНМЕБОЛ.
  • Південна Америка (КОНМЕБОЛ): 3,5 місця, включаючи гарантоване місце збірної Аргентини. За решту 2,5 місця змагалися 9 команд. Команда, що виборювала 0,5 місця, мала шанс вибороти путівку на чемпіонат світу у плей-оф проти представника УЄФА.
  • Північна, Центральна Америка та Кариби (КОНКАКАФ): 1 місце, за яке змагалися 17 команд.
  • Африка (КАФ): 1 місце, за яке боролися 26 команд.
  • Азія й Океанія (АФК/ОФК): 1 місце, за яке змагалися 22 команди.

На футбольний чемпіонат світу удруге поспіль не зуміли кваліфікуватися команди Англії, Бельгії, СРСР, а також діючі чемпіони світу чехословаки. Уперше з 1958 року до фінальної частини мундіалю не потрапили збірні Болгарії та Уругваю. З іншого боку учасниками турніру уперше в історії стали команди Ірану і Тунісу, австрійці повернулися на світову першість уперше з 1958 року, а збірні Франції, Іспанії та Угорщини — уперше з 1966 року.

Учасники[ред. | ред. код]

Наступні команди кваліфікувалися для участі у фінальному турнірі:

АФК (1)
КАФ (1)
ОФК (0)
не кваліфікувалися

КОНКАКАФ (1)
КОНМЕБОЛ (3)

УЄФА (10)

   Країни, збірні яких кваліфікувалися на чемпіонат світу
   Країни, чиї збірні не кваліфікувалися
   Країни, чиї збірні не брали участі у відборі
   Країни, що не входили до ФІФА

Формат[ред. | ред. код]

Правила проведення турніру загалом повторювали формат, що використовувався для попередньої світової першості. Змагання розпочиналися у чотирьох групах по чотири команди у кожній. Згодом команди, що посіли перші два місця у своїй групі, ставали учасниками другого групового раунду. Переможці змагання у кожній із двох груп цього раунду ставали учасниками фінальної гри, а команди, що фінішували на других місцях, розігрували між собою бронзові нагороди.

Єдиним важливим нововведенням у частині формату турніру було впровадження серії пенальті для визначення переможця в іграх стадії плей-оф на випадок, якщо основний і додатковий час матчу завершувався унічию. Утім в обох іграх плей-оф чемпіонату 1978 року переможців було визначено без цього нововведення, і перша серія післяматчевих пенальті на чемпіонатах світу відбулася лише за чотири роки, на ЧС-1982.

Міста та стадіони[ред. | ред. код]

Матчі чемпіонату світу прийняли шість стадіонів у п'яти містах Аргентини. Передбачалося використання восьми футбольних арен, проте від побудови стадіонів у Ла-Платі і в провінції Тукуман згодом організатори були змушені відмовитися.

Найбільшою ареною турніру був столичний Естадіо Монументаль, який прийняв дев'ять ігор, включаючи фінальний матч.

Буенос-Айрес Кордова
Естадіо Монументаль Хосе Амальфітані Шато Каррерас
Місткість: 74,624 Місткість: 49,318 Місткість: 46,986
Estadio Monumental Mundial 78.jpg Estadio José Amalfitani.JPG Estadio Córdoba (Arg vs Ghana) 1.jpg
Мар-дель-Плата
Хосе Марія Мінелья
Місткість: 43,542
PT ESTADIO2.jpg
Росаріо
Хіганте де Арроїто
Місткість: 45,645
Postal 1978-2.JPG
Мендоса
Сьюдад де Мендоса
Місткість: 34,954
Estadio Malvinas Argentinas en 1978.jpg

Склади команд[ред. | ред. код]

Усі збірні скористалися правом заявити на турнір по 22 гравці, включаючи трьох воротарів (за винятком збірної Мексики, що обмежилася двома голкіперами).

Перший груповий етап[ред. | ред. код]

Група 1[ред. | ред. код]

Поз Команда І В Н П ГЗ ГП РГ О Кваліфікація
1  Італія 3 3 0 0 6 2 +4 6 Вихід до другого групового раунду
2  Аргентина 3 2 0 1 4 3 +1 4
3  Франція 3 1 0 2 5 5 0 2
4  Угорщина 3 0 0 3 3 8 −5 0
Джерело: FIFA

Група 2[ред. | ред. код]

Поз Команда І В Н П ГЗ ГП РГ О Кваліфікація
1  Польща 3 2 1 0 4 1 +3 5 Вихід до другого групового раунду
2  ФРН 3 1 2 0 6 0 +6 4
3  Туніс 3 1 1 1 3 2 +1 3
4  Мексика 3 0 0 3 2 12 −10 0
Джерело: FIFA
6 червня 1978
16:45 ART
ФРН  6–0  Мексика
Протокол
10 червня 1978
16:45 ART
Польща  3–1  Мексика
Бонек Гол 43'84'
Дейна Гол 56'
Протокол

Група 3[ред. | ред. код]

Поз Команда І В Н П ГЗ ГП РГ О Кваліфікація
1  Австрія 3 2 0 1 3 2 +1 4 Вихід до другого групового раунду
2  Бразилія 3 1 2 0 2 1 +1 4
3  Іспанія 3 1 1 1 2 2 0 3
4  Швеція 3 0 1 2 1 3 −2 1
Джерело: FIFA

Група 4[ред. | ред. код]

Поз Команда І В Н П ГЗ ГП РГ О Кваліфікація
1  Перу 3 2 1 0 7 2 +5 5 Вихід до другого групового раунду
2  Нідерланди 3 1 1 1 5 3 +2 3
3  Шотландія 3 1 1 1 5 6 −1 3
4  Іран 3 0 1 2 2 8 −6 1
Джерело: FIFA
3 червня 1978
16:45 ART
Перу  3–1  Шотландія
Куето Гол 43'
Кубільяс Гол 71'77'
Протокол
11 червня 1978
16:45 ART
Перу  4–1  Іран
Веласкес Гол 2'
Кубільяс Гол 36' (пен.)39' (пен.)79'
Протокол

Другий груповий етап[ред. | ред. код]

Група A[ред. | ред. код]

Поз Команда І В Н П ГЗ ГП РГ О Кваліфікація
1  Нідерланди 3 2 1 0 9 4 +5 5 Вихід до фіналу
2  Італія 3 1 1 1 2 2 0 3 Вихід до гри за третє місце
3  ФРН 3 0 2 1 4 5 −1 2
4  Австрія 3 1 0 2 4 8 −4 2
Джерело: FIFA

Група B[ред. | ред. код]

Поз Команда І В Н П ГЗ ГП РГ О Кваліфікація
1  Аргентина 3 2 1 0 8 0 +8 5 Вихід до фіналу
2  Бразилія 3 2 1 0 6 1 +5 5 Вихід до гри за третє місце
3  Польща 3 1 0 2 2 5 −3 2
4  Перу 3 0 0 3 0 10 −10 0
Джерело: FIFA
14 червня 1978
16:45 ART
Бразилія  3–0  Перу
Дірсеу Гол 15'27'
Зіку Гол 72' (пен.)
Протокол

Матч за третє місце[ред. | ред. код]

Фінал[ред. | ред. код]

25 червня 1978
15:00 ART
Аргентина  3 – 1  Нідерланди
Кемпес Гол 38'105'
Бертоні Гол 116'
Протокол(англ.)
«Монументаль», Буенос-Айрес
Глядачів: 71 483
Арбітр: Серджо Гонелла (Італія)

Бомбардири[ред. | ред. код]

Найкращим бомбардиром турніру із шістьма забитими голами став номінальний півзахисник збірної Мексики Маріо Кемпес. Загалом було забито 102 голи, авторами яких стали 62 гравці, включаючи три автоголи.

6 голів
5 голів
4 голи
3 голи
2 голи
1 гол
Автоголи

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]