Чемпіони світу з шахів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Магнус Карлсен, чемпіон світу з 2013 року

Першим офіційним чемпіоном світу з шахів став Вільгельм Стейніц в 1886 році. З 1948 року організацією матчів за першість світу стала займатися ФІДЕ.

У 1993 році в результаті розбіжностей з ФІДЕ,Гаррі Каспаров організував Професійну шахову асоціацію (ПША). У відповідь на це ФІДЕ позбавила його звання чемпіона, розігравши шахову корону між іншими претендентами. В результаті цих подій в світі з'явилися два чемпіона: Гаррі Каспаров — за версією ПША і Анатолій Карпов, який виграв матч під егідою ФІДЕ.

У 2006 році відбувся об'єднувальний матч між чемпіоном за версією ФІДЕ Веселіном Топаловим і чемпіоном з «класичних шахів» Володимиром Крамником, в результаті якого визначився абсолютний чемпіон світу — ним став Крамник. 

Чинним чемпіоном світу з 2013 року є Магнус Карлсен.

Найсильніші шахісти до ХХ століття[ред. | ред. код]

Офіційно звання «чемпіон світу з шахів» вперше отримав Вільгельм Стейніц в 1886 році. Але і до цього моменту на Заході існували шахісти, які визнаються найсильнішими.

Роки чемпіонства Чемпіони Роки життя Країна
близько 1495 Луїс Рамірес де Лусена приблизно  1465—1530 Flag of Cross of Burgundy.svg Іспанія
1560—1575 Руй Лопес де Сегура приблизно 1540 —  1580 Flag of Cross of Burgundy.svg Іспанія
1575—1587 Джованні Леонардо да Кутрі 1542—1587 Flag of the Kingdom of Naples.svg Неаполітанське королівство
1619—1634 Джоакіно Греко 1600—1634 Flag of the Kingdom of Naples.svg Неаполітанське королівство
1747—1795 Франсуа Філідор 07.09.1726—31.08.1795 Pavillon royal de France.svg Франція
1820—1840 Луї Шарль Має де Лабурдонне 1785—13.12.1840 Франція Франція
1843—1851 Говард Стаунтон бл. 1810—22.06.1874 Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
1851—1858, 1862—1866 Адольф Андерсен 06.07.1818—13.03.1879 Flag of the Kingdom of Prussia (1803-1892).svg Пруссія
1858—1862 Пол Чарльз Морфі 22.06.1837—10.07.1884 Flag of the United States (1858–1859).svg США
1866—1886 Вільгельм Стейніц 14.05.1836—12.08.1900 Flag of Austria-Hungary (1869-1918).svg Австро-Угорщина

Слід зауважити, що перераховані шахісти, за винятком останніх трьох, можуть вважатися найсильнішими лише умовно — до середини XIX століття не проводилось досить представницьких турнірів, результати яких могли б дати можливість об'єктивно порівняти між собою більшість найсильніших шахістів світу.

Перший великий міжнародний шаховий турнір, який зібрав більшість найсильніших гравців планети, відбувся лише в 1851 році в Лондоні, і тільки на ньому з'явилася реальна можливість на практиці порівняти гру найсильніших гравців багатьох країн. Саме тому, розповідаючи про звання чемпіона світу, історію зазвичай починають з Адольфа Андерсена, який переміг на цьому турнірі.

Історія[ред. | ред. код]

Офіційні чемпіони світу (1886—1993)[ред. | ред. код]

Очевидно, вперше вираз «матч на першість світу» було вжито в договорі про матч між Вільгельмом Стейніцом і Йоганном Цукерторта. Саме з цього моменту прийнято відраховувати офіційне звання «чемпіон світу з шахів». Однак до 1948 року матчі проводилися без будь-якої системи: чемпіон сам визначав собі суперника, формат матчу і час його проведення.

В 1948 році, через два роки після раптової смерті Олександра Альохіна, яка залишила світ без шахового короля, ФІДЕ організувала матч-турнір п'яти найсильніших гросмейстерів того часу, в якому і визначився новий чемпіон. З тих пір і аж до 1993 року ФІДЕ повністю керувала ходом розіграшу звання чемпіона світу. Чемпіону ставилося в обов'язок захищати свій титул раз в три роки в матчі з переможцем претендентського циклу. У разі програшу йому надавалося право на матч-реванш. Михайло Ботвинник двічі успішно його використовував після поразок від Василя Смислова і Михайла Таля. Однак в 1963 році, коли Ботвинник програв Тіграну Петросяну, це право було скасовано, а починати «з нуля» Ботвинник не захотів. 

У 1975 році Роберт Фішер не став захищати свій титул (після того як ФІДЕ відмовилася змінити деякі умови проведення матчу), і він дістався переможцеві претендентського циклу Анатолію Карпову.

«Розкол» (1993—2006)[ред. | ред. код]

Незабаром після того, як Гаррі Каспаров став чемпіоном, Радянський Союз, в якому спортивна діяльність чітко регламентувалася, розпався. Це дало чемпіонові велику свободу дій. У 1993 році Каспаров і претендент Найджел Шорт звинуватили ФІДЕ в корупції і відсутності професіоналізму, вийшли з цієї організації і заснували Професійну шахову асоціацію (ПША), під егідою якої і зіграли свій матч. Оскільки Шорт був англійцем, а матч проходив в Лондоні, в Англії почалося щось на зразок шахової лихоманки. Однак Каспаров переконливо поламав Шорта, і інтерес до шахів в Сполученому Королівстві швидко згас.

ФІДЕ оголосила про позбавлення Каспарова звання чемпіона світу і розіграла його між Карповим (програв Шорту в півфіналі турніру претендентів) і Яном Тімманом (програв Шорту в фіналі турніру претендентів). Карпов здобув перемогу. В результаті з'явилося два чемпіона світу з шахів: Карпов — за версією ФІДЕ, і Каспаров — за версією ПША.

Каспаров захистив свій титул в 1995 році в матчі з Вішванатаном Анандом, який пройшов відбір, дуже схожий на той, який застосовувався ФІДЕ. Передбачалося, що наступним суперником Каспарова буде Олексій Широв, який виграв матч у Володимира Крамника, проте ці плани не були здійснені. Не відбувся і повторний матч з Анандом. ПША припинила своє існування, втративши спонсорів, і Каспаров вирішив, що буде відстоювати свій титул в матчі з найбільш гідним, на його власну думку, претендентом. Але протягом наступних п'яти років Каспаров так жодного разу і не захистив свій титул. Лише 2000 року можливість зіграти проти Каспарова отримав Володимир Крамник. На подив громадськості, Крамник виграв цей матч, ставши черговим чемпіоном світу. Оскільки ПША вже не існувала, цей варіант титулу стали називати «чемпіон світу з класичної версії», згідно з якою звання чемпіона світу може бути отримано лише шляхом перемоги в матчі над чинним чемпіоном світу.

ФІДЕ тим часом провела ще один чемпіонат за традиційною системою (Карпов захистив свій титул в матчі з Гатою Камським), проте вже в 1996 році вирішила змінити схему розіграшу і влаштувала великий турнір за нокаут-системою, в якому велика кількість гравців грало короткі матчі один з другом. Якщо такий матч не визначав переможця, то влаштовувалося кілька додаткових партій з укороченим часом. Багато з них були незадоволені такою схемою, перш за все через те, що вкорочений час не міг не відбитися на якості партій. Каспаров і Крамник не захотіли брати участь в турнірах подібного роду. Однак серед гросмейстерів менш високого рівня нокаут-система користувалася певною підтримкою, оскільки дозволяла кожному з них поборотися за звання чемпіона світу і забезпечувала заробіток навіть при вибування з першого кола.

У першому такому турнірі за нокаут-системою Карпов, як діючий чемпіон, був «поза чергою» допущений до фіналу (і захистив свій титул). Але згодом було вирішено, що чемпіон не може мати будь-яких привілеїв і повинен брати участь у нокаут-турнірі нарівні з претендентами. Карпов відмовився грати за такими правилами, і в 1999 титул чемпіона світу за версією ФІДЕ дістався Олександру Халіфману, в 2000 — Вішванатану Ананду, в 2002 — Руслану Пономарьову, а в 2004 — Рустаму Касимджановим.

До 2002 року шахи опинилися в дуже скрутному становищі. Мало того, що було два чемпіона світу (Крамник і Пономарьов), багато хто вважав найсильнішим шахістом планети Гаррі Каспарова, який мав найвищий в світі рейтинг Ело і виграв ряд великих турнірів. Американський гросмейстер Яссер Сейраван виніс на обговорення так звані «Празькі угоди», метою яких було об'єднання двох ліній. Крамник до цього моменту організував турнір претендентів, виграний угорцем Петером Леко. Сейраван запропонував спочатку провести матчі Крамник-Леко і Пономарьов-Каспаров, а потім розіграти звання абсолютного чемпіона між їх переможцями. 

Однак проведення об'єднавчих матчів зіткнулося з серйозними фінансовими труднощами. Матч Крамник-Леко відбувся тільки в кінці 2004 року, а ФІДЕ так і не зуміла провести матч між своїм чемпіоном Пономарьовим (пізніше Касимджановим) і Каспаровим. Розчарований ситуацією, що склалася в шахах, Каспаров залишив активну гру в 2005 році, все ще маючи на той момент найвищий рейтинг в світі. 

У 2005 році ФІДЕ вирішила проводити черговий чемпіонат не за нокаут-системою і влаштувала натомість двоколовий турнір. І Каспаров, і Крамник відмовилися від участі в ньому, а переможцем (і новим чемпіоном за версією ФІДЕ) став Веселин Топалов.

Об'єднання (з 2006 року)[ред. | ред. код]

Нарешті, в 2006 році була досягнута домовленість про спільний матч між Топаловим і Крамником. Матч пройшов у вересні 2006 року і закінчився перемогою Крамника, який, таким чином, став абсолютним чемпіоном світу. Монополія ФІДЕ на проведення чемпіонату світу була відновлена, наступний чемпіонат пройшов у вересні 2007 року в Мехіко в вигляді кругового турніру, в якому брали участь 8 гравців: Крамник, четверо фіналістів турніру претендентів і троє гросмейстерів з найвищим рейтингом. Крамник в ньому програв офіційне звання чемпіона світу Вішванатану Ананду, однак, незважаючи на формальне закінчення «хаосу», частина шахового світу продовжувала вважати Крамника чемпіоном світу за класичною версією, оскільки він не був переможений в матчі. У жовтні 2008 року в Бонні Крамник програв Ананду матч на першість світу з рахунком 4½: 6½, після чого втрата ним чемпіонського звання стала явною.

Вішванатан Ананд відстояв звання чемпіона в травні 2010 року у матчі з болгарським претендентом Веселіном Топаловим (рахунок 6,5: 5,5) і в травні 2012 року в матчі з ізраїльським претендентом Борисом Гельфандом (6: 6 в основному матчі; 2,5: 1,5 на тай-брейку).

У 2013 році Вішванатан Ананд програв матч в Ченнаї і поступився званням чемпіона норвезькому претенденту Магнусу Карлсену. У 2014 році Магнус Карлсен в Сочі відстояв звання у матчі з Вішванатаном Анандом. В листопаді 2016 року Магнус Карлсен, перемігши на тай-брейку Сергія Карякіна, зберіг за собою звання чемпіона світу.

Список чемпіонів[ред. | ред. код]

№  Роки чемпіонства Портрет Чемпіон Країна
Чемпіони з 1886 по 1993
1 1886—1894 Wilhelm Steinitz2.jpg
(14 травня 1836 —
12 вересня 1900)
Вільгельм Стейніц Flag of Austria-Hungary (1869-1918).svg Австро-Угорщина

Flag of the United States (1891–1896).svg США[1]

2 1894—1921 Bundesarchiv Bild 102-00457, Emanuel Lasker.jpg
(24 грудня1868 —
11 січня 1941)
Емануель Ласкер Flag of the German Empire.svg Німеччина
3 1921—1927

Bundesarchiv Bild 102-07977, Berlin, José Raul Capablanca bei Schachturnier.jpg

(19 листопад 1888 —
8 березня 1942)
Хосе Рауль

Капабланка

Flag of Cuba.svg Куба
4 1927—1935

1937—1946

Alexandre Alekhine Color.jpg
(31 жовтня 1892 —
24 березня 1946)
Олександр Алехін Росія Росія

СРСР СРСР
Франція Франція

5 1935—1937 Euwe 1937.jpg
(20 березня 1901 —
26 листопада 1981)
Макс Ейве Нідерланди Нідерланди
6 1948—1957

1958—1960
1961—1963

Mikhail Botvinnik 1969.jpg
(17 вересня1911 —
5 травня 1995)
Михайло Ботвинник Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
7 1957—1958 Interpolisschaaktoernooi Tilburg 1819 Smyslov aan zet, Bestanddeelnr 929-3630.jpg
(24 березня 1921 —
27 березня 2010)
Василь Смислов СРСР СРСР
8 1960—1961

Hoogovenschaaktoernooi, de Rus M. Tal, Bestanddeelnr 920-9788.jpg

(9 листопада 1936 —
28 червня 1992)
Михайло Таль СРСР СРСР
9 1963—1969 Tigran Petrosian cropped.jpg
(17 червня1929 —
13 вересня 1984)
Тигран Петросян СРСР СРСР
10 1969—1972 Dhr. Boris Spassky, Bestanddeelnr 932-7320.jpg
(нар. 30 січня 1937)
Борис Спаський СРСР СРСР[2]

Франція Франція
Росія Росія

11 1972—1975 Bobby Fischer 1972.jpg
(9 березня 1943 —
17 січня 2008)
Роберт Фішер Flag of the United States.svg США
12 1975—1985 Karpov, Anatoly (Flickr).jpg
(нар. 23 травня 1951)
Анатолій Карпов Flag of the Soviet Union.svg СРСР[2]

Росія Росія

13 1985—1993 Kasparov-34.jpg
(нар. 13 квітня 1963)
Гаррі Каспаров Flag of the Soviet Union.svg СРСР[2]

Росія Росія

Чемпіони з 1993 по 2006
По версії ФІДЕ
По версії ПША
Роки чемпіонства
Портрет
Чемпіон
Країна
Роки чемпіонства
Портрет
Чемпіон
Країна
12 1993—1999 Karpov, Anatoly (Flickr).jpg
(нар. 23 травня 1951)
Анатолій Карпов Flag of Russia.svg Росія 13 1993—2000 Kasparov-34.jpg
Гаррі Каспаров Flag of Russia.svg Росія
14 1999—2000 Khalifman,Alexander 2000 Porz.jpg
(нар. 18 січня 1966)
Александр Халіфман Flag of Russia.svgРосія
15 2000—2002 Viswanathan Anand (cropped).jpg
(нар. 11 грудня 1969)
Вишванатан Ананд Flag of India.svg Індія 14 2000—2006 Kramnik 2007 Dortmund.jpg
Володимир Крамник Flag of Russia.svg Росія
16 2002—2004 RPonomariov.jpg
(нар. 11 жовтня 1983)
Руслан Пономарьов УкраїнаУкраїна
17 2004—2005 Kasimdhzanov Torino 2006.JPG
(нар. 5 грудня 1979)
Рустам Касимджанов Узбекистан Узбекистан
18 2005—2006 Topalov Veselin.jpg
(нар. 15 березня 1975)
Веселин Топалов Болгарія Болгарія
Чемпіони з 2006
14 2006 — 2007 Kramnik 2007 Dortmund.jpg
Володимир Крамник Flag of Russia.svg Росія
15 2007 — 2013 Viswanathan Anand (cropped).jpg
Вишванатан Ананд Flag of India.svg Індія
16 2013 — дотепер Magnus Carlsen (2012) cropped.jpg
Магнус Карлсен Flag of Norway.svg Норвегія

Рекорди[ред. | ред. код]

  • Найдовше з всіх чемпіоном був Емануель Ласкер (27 років — з 1894 по 1921 рік). Він же виграв найбільше число матчів за звання чемпіона світу — 7 (включаючи матч 1909 року, який деякими істориками [ким?] шахів не рахується офіційним).
  • Єдиний шахіст, який помер, будучи діючим чемпіоном — Олександр Алехін.
  • Єдиний чемпіон, який втратив своє звання, відмовившись грати з претендентом, — Роберт Фішер. Згодом Фішер заявляв, що продовжує вважати себе чемпіоном, оскільки не був переможений, а свій комерційний «матч-реванш» з Борисом Спаським в 1992 році, в якому він здобув перемогу, називав матчем на першість світу.
  • Єдиний офіційний чемпіон світу, який не зіграв жодної партії зі своїм попередником, — Анатолій Карпов. Він же — єдиний загальновизнаний чемпіон, який жодного разу не вигравав жодної партії і матчу за це звання в іншого чемпіона світу (не рахуючи Стейніца, що став першим офіційним чемпіоном і не мав попередника).
  • Найстаршим зі всіх чемпіонів був на момент завоювання цього титулу Вільгельм Стейніц. Він завоював цей титул у віці 50 років, але неофіційно вважався найсильнішим гравцем з 30, коли переміг у матчі Адольфа Андерсена.
  • Людина, яка стала чемпіоном світу в наймолодшому віці, — Руслан Пономарьов (19 років).
  • Людина, що найбільше разів завойовувала звання чемпіона світу, — Михайло Ботвинник. Він став чемпіоном світу тричі: вперше в 1948 році, потім двічі програвав звання і повертав його в матчі-реванші. При цьому не виграв жодного матчу на першість світу будучи в ранзі чемпіона світу (нічиї з Д. Бронштейном і В. Смисловим, програші В. Смислову, М. Талю і Т. Петросяну).
  • Найбільше матчів за звання чемпіона світу з шахів між собою провели Карпов і Каспаров — ця пара гросмейстерів п'ять разів зустрічалася в матчах за шахову корону (три матчі виграв Каспаров, один завершився внічию, один був зупинений при лідерстві Карпова). Наступні за ними — Ботвинник і Смислов, між якими відбулося три матчі (крім того, вони зустрічалися в рамках матчу-турніру 5 гросмейстерів в 1948 році). Один матч (а також матч-турнір) виграв Ботвинник, один — Смислов, один матч завершився внічию). За партіями загальний рахунок у них рівний: враховуючи матч-турнір 1948 року, кожен виграв по 18 партій, і 38 закінчилися внічию.
  • Найменша кількість років — 14, — знадобилося, щоб стати чемпіоном світу, Михайлу Талю (навчився грати в 10, а чемпіоном став в 24). (Не враховується Пономарьов, який став чемпіоном у віці 19 років. У скільки саме він навчився грати — невідомо, але якщо йому було більше 5 років — то фаворит саме він. Для порівняння: Ботвиннику знадобилося 25 років, Каспарову — 15, Фішеру — 21.
  • Єдиний шахіст, який завойовував титул чемпіона і відстоював його в змаганнях з трьома різними форматами — Вішванатан Ананд. Він ставав чемпіоном в турнірі за нокаут-системою (2000) і в круговому турнірі (2007 г.), а також відстоював титул в матчах (2008 — із Крамником 2010 — з Топаловим, 2012 — з Гельфандом). Крім того, Ананд брав участь в матчах на першість світу з обома версіями в період розколу, а також за абсолютний титул після об'єднання.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Став чемпіоном світу, будучи громадянином США
  2. а б в Став чемпіоном світу, будучи громадянином СРСР Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «champ_03» визначена кілька разів з різним вмістом Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «champ_03» визначена кілька разів з різним вмістом