Чечвянський Василь Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Василь Михайлович Чечвянський
Чечвянський В.jpeg
Ім'я при народженні Василь Михайлович Губенко
Псевдо Чечвянський
Народився 28 лютого (11 березня) 1888(1888-03-11)
хутір Чечва
Помер 15 липня 1937(1937-07-15) (49 років)
Київ
Національність Українець
Діяльність Письменник-гуморист
Мова творів українська

Васи́ль Миха́йлович Чечвя́нський (справжнє прізвище Губе́нко) (*28 лютого (11 березня) 1888(18880311), хутір Чечва — †15 липня 1937, Київ), письменник-гуморист родом з Полтавщини, старший брат Остапа Вишні, довголітній співредактор і секретар журналу «Червоний Перець»; член літературних організацій «Плуг» і ВУСПП; друкуватися почав на поч. 1920-х pp.

За єжовщини розстріляний. У 1950-х реабілітований.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився на хуторі Чечва біля містечка Грунь Зіньківськго повіту Полтавської губернії. Найстарший син в багатодітній (17 дітей) селянській сім'ї.

Закінчив початкову трирічну школу, потім двокласну школу в Зінькові, згодом продовжив навчання в Київській військово-фельдшерській школі, яку закінчив у 1906.

Працював у військових госпіталях. Учасник Першої світової війни. Потім служив у Червоній армії, займаючи низку високих інтендантських посад у Північно-Кавказькому окрузі.

Під час служби в армії Василь Губенко почав займатися літературною творчістю. Опублікував на сторінках військових газет ряд невеликих фейлетонів.

На початку 1924 року демобілізувався з РСЧА. Оселився в Ростові-на-Дону, де активно співпрацював у місцевій пресі як газетяр-фейлетоніст, а в кінці того ж року повернувся до тодішньої столиці України — Харкова. Відтоді він цілком присвятив себе журналістській і літературній діяльності, активно друкувався в українських газетах і журналах.

На початку 1925 року Василь Чечвянський — завідувач філії газети «Известия» в Полтаві. У 1926 році повернувся до Харкова, працював у редакції журналу «Червоний Перець», потім був призначений відповідальним секретарем цього журналу. Був членом ВУСПП.

Через нещасливий випадок — напад психічно хворої людини на популярну особу — залишився без ока.

За звинуваченням в участі в українській контрреволюційній націоналістичній фашистській організації, 2 листопада 1936 Василь Чечвянський був заарештований. 14 липня 1937 в Києві виїзна сесія Військового трибуналу Верховного суду СРСР на підставі ст. 54-8, 54-11 КК УРСР ухвалила вирок про розстріл Василя Чечвянського й наступного дня — 15 липня 1937 року, його стратили. Репресіям піддалася і вся родина Чечвянського — дружина і сини.

Творчий доробок[ред. | ред. код]

Збірки гуморесок:

  • «Царі природи» (1928),
  • «Ех, товариші…» (1928),
  • «Кадило» (1929),
  • «Між іншим» (1929),
  • «Оздоровлення апарату», «Оскудєніє»,
  • «Переливання крови» (1929),
  • «Фактор» (1930),
  • «Не вам кажучи», «Пародії», «Республіканці» (1930),
  • «Нещасні» (1933),
  • «Учителю — путьовку!» (1934).

Після реабілітації вийшли збірки «Вибрані гуморески» і «М'який характер» (1959).

Література[ред. | ред. код]

Ресурси[ред. | ред. код]