Марія Монтессорі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Марія Монтессорі
італ. Maria Montessori
Maria Montessori (portrait).jpg
Народилася 31 серпня 1870(1870-08-31)[1][2]
К'яравалле, Провінція Анкона, Марке, Італія[3]
Померла 6 травня 1952(1952-05-06)[4][3][2] (81 рік)
Нордвейк, Південна Голландія, Нідерланди
Громадянство Flag of Italy.svg Італія
Діяльність психолог, філософиня, винахідник, лікарка, педагогиня, психіатр, лекторка
Відома педагогіка
Alma mater Римський університет ла Сапієнца
Заклад Римський університет ла Сапієнца
Діти Mario Montessori[d]
Автограф Maria Montessori signature.gif
Нагороди
Officer of the order Orange-Nassau

Марі́я Монтессо́рі (італ. Maria Montessori; * 31 серпня 1870, К'яравалле, провінція Анкона, Королівство Італія — † 6 травня 1952, Ноордвік-ан-Зеє, Нідерланди) — італійська лікарка, педагог, перша італійка, що стала докторкою медицини. Прославилася розробкою педагогічної «методики Монтессорі», яка полягає у вільному розвитку дітей. На відміну від шкільної системи, де знижується активність дітей, символом цього для неї є «шкільна парта». Монтессорі вважала, що головним завданням освіти є підтримувати спонтанність і творчість дітей, забезпечення їх всебічного розвитку: фізичного, духовного, культурного і соціального. Відкрила явище поляризації уваги у дітей. У 1907 році відкрила дитячий садок «Дім дітей» у Римі.

Біографія[ред.ред. код]

Народилася в К'яравалле (Центральна Італія, провінція Анкона) в родині фінансового службовця. Її мати була племінницею відомого теолога і священика Антоніо Стоппани.

Коли дівчинці виповнилося 12 років, батьки разом з нею переїхали до Риму, щоб дати дочці гарну освіту.

У 14 років Марія почала цікавитися математикою, і цей інтерес вона не втратила до кінця життя. Батьки хотіли, щоб вона стала вчителькою, адже в той час це була практично єдина професія, відкрита для жінок. Однак Марія відхилила цей шлях. У 1886-1890 роках вона відвідувала загальноосвітню школу з технічним нахилом, в якій навчалися тільки хлопчики, що для того часу було забороненим.

По закінченню школи Марія вступила до Римського університету на факультет математики та природничих наук, але незабаром її інтереси змістилися в галузь біології та медицини. У 1892 році Марія закінчила медичні підготовчі курси. І хоча жінкам в той час не дозволялося вивчати медицину, Марія все ж твердо вирішила бути лікарем, і стала студенткою медичного факультету.

У 1895 році Марія почала працювати асистенткою у лікарні, а в 1896 році захистила дисертацію з психіатрії. Вона була першою жінкою в історії Італії, яка закінчила курс медицини і стала першою в Італії лікаркою, яка здобула вчений ступінь доктора наук.

Працюючи в університетській клініці, Монтессорі отримала приватну практику. Тут відбулася її перша зустріч з дітьми з обмеженими можливостями. Ніхто не сприяв розвитку цих дітей. Ніщо не могло спонукати їх до активної корисної дії. Оточуюча обстановка не сприяла цьому. Саме тоді, спостерігаючи за цими дітьми, у неї виникла і укріпилась думка, що для дітей як хворих, так і здорових, необхідно спеціальне розвиваюче середовище, в якому будуть сконцентровані всі знання про навколишній світ, представлені через еталони основних досягнень людської думки, а дитина повинна пройти шлях людини в цивілізацію в дошкільному віці. Таке середовище Монтессорі вибудовувала відповідно до потреб кожної дитини.

У 1898 році Марія Монтессорі стала директоркою Ортофренічного інституту, школи для відсталих дітей, від яких відмовились батьки, а держава, яка взяла їх під свою опіку, зовсім не піклувалась про них. З її приходом в інститут, Марія почала вимагала неодмінно шанобливого ставлення персоналу до хворих. Паралельно Марія вивчала праці французьких психіатрів - Едуарда Сеґена і Ґаспара Ітара, і дійшла висновку, що недоумство - це проблема більш педагогічна, ніж медична. Її слід вирішувати не в лікарнях і клініках, а в дитячих садках і школах. Саме в період з 1898-1900 відбувається становлення Монтессорі як педагога.

Світову славу і визнання Марія Монтессорі здобула у зв'язку із розробленою нею педагогічною системою, що отримала назву «педагогіки Монтессорі». Перша «школа Монтессорі» була відкрита нею 6 січня 1907 року в Римі. Методи, що ґрунтувалися на досвіді роботи в цій школі, були пізніше успішно розвинуті і вдосконалені і, попри критику в наступні роки, досі залишаються популярними в багатьох країнах світу.

Після того, як робота Монтессорі в римському Будинку Дитини отримала широку популярність, на її метод звернули увагу в Північній Америці (близько 1913), хоча цей інтерес пізніше поступово згас.

Марія Монтессорі, окрім Італії, довгі роки жила і працювала в Каталонії та Нідерландах.

З Нідерландів, де вона перебувала до 1936 року, Монтессорі, на запрошення Теософського товариства, переїхала до Індії, де вона читала лекції в Мадрасі, Карачі та інших містах, а пізніше відкрила свою школу в Кодайканалі (англ. Kodaikanal[5]), яка функціонувала під час Другої світової війни. Після Індії вона оселилася в Нідерландах і проживала там до кінця свого життя.

Померла Марія Монтессорі у 1952 році в Ноордвік-ан-Зеє. Міжнародна Монтессорі-Організація (AMI) була також заснована в Нідерландах у 1929 (діє по сьогодні). Син Марії Монтессорі Маріо очолював цю організацію до своєї смерті (1982).

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]