Чумак Микола Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Чумак
Микола Миколайович Чумак
UA-OF5-COL-GSB-H(2015).png Полковник
Загальна інформація
Народження 11 вересня 1983(1983-09-11) (39 років)
Рівне, Українська РСР, СРСР
Національність українець
Alma Mater Національний університет оборони України імені Івана Черняховського
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Формування
Війни / битви Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Герой України
Орден Богдана Хмельницького II ступеня (Україна)Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Медаль «За військову службу Україні»

Микола Миколайович Чумак (нар. 11 вересня 1983, Рівне, Рівненська область[1]) — український військовослужбовець, полковник 110 ОМБр Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Герой України (2022).

Життєпис[ред. | ред. код]

Микола Чумак народився 11 вересня 1983 року в місті Рівному.

Навчався на командно–штабному факультеті Національного університету оборони України імені Івана Черняховського, Служив в 53-й окремій механізованій бригаді, потім по розподілу прийняв мотопіхотний батальйон 72-ї окремої механізованої бригади (колишній 12 ОМПБ). В 2010 році призначений командиром роти охорони[2].

З 2014 року на фронті. Служив начальником штабу окремого батальйону охорони, відповідав за охорону штабу сектору «А». В 2015-му — старший офіцер оперативного відділу. Згодом комбат мотопіхотного батальону 72 омбр[2]. Учасник боїв за Станицю Луганську, Авдіївку — Верхньоторецьке, Світлодарську дугу[2].

Прийнявши керівництво 110-ю окремою механізованою бригадою 12 квітня 2022 року, полковник Микола Чумак одразу організував її доукомплектування. В умовах бойових дій йому фактично з нуля створено боєздатне військове з'єднання, яке зупинило просування російських окупантів на визначених рубежах. Із березня 2022 року підрозділи бригади утримують 42-кілометрову смугу оборони на території Донеччини. Вміле тактичне комбінування та застосування резервів дало змогу, окрім стримування росіян, проводити контрнаступальні заходи[3].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (5 грудня 2022) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[4];
  • орден Богдана Хмельницького II ступеня (6 липня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[5];
  • орден Богдана Хмельницького III ступеня (17 травня 2019) — за значні особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, громадянську мужність, самовідданість у відстоюванні конституційних засад демократії, прав і свобод людини, вагомий внесок у культурно-освітній розвиток держави, активну волонтерську діяльність[6];
  • медаль «За військову службу Україні» (14 жовтня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[7].

Примітки[ред. | ред. код]