Шатровий стиль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Церква Вознесіння у Коломенському, 1532 рік

Шатрови́й стиль — архітектурний стиль у Московії XVI — XVII століть, створений італійськими митцями. Його характерною особливістю є відмова від хрещато-баневої системи. У шатрових храмах все навантаження розраховано на стіни храму, так званий принцип «восьмерик на четверику», а завершенням композиції править шатро з маківкою[1]. Один із найдавніших зразків — Церква Вознесіння в Коломенському за проектом італійського архітектора П'єтро Аннібале.

Шатрові храми в Московському царстві[ред. | ред. код]

Розквіт конструкції кам'яних храмів у Московському царстві в середині XVI ст. після стилю хрестових-купольних храмів виявився у виникненні нового стилю — шатрового будівництва, заснованого на національних традиціях дерев'яного зодчества, різьблення, вишивки, розпису. На відміну від хрестово-купольних храмів шатрові не мають всередині стовпів і вся маса будівлі тримається лише на фундаменті[2]. Підстава шатра — звичайно восьмигранне — частіше спирається на квадратний у плані об'єм[3].

Одними з перших пам'яток цього стилю є Покровська церква в Олександрівській слободі (нині місті Олександрів), побудована близько 1513 р.[4], церква Вознесіння в селі Коломенському, побудована в 1532 р. за наказом великого князя Василя III, на честь народження в нього сина Івана, майбутнього царя Івана Грозного[2].

У XVII столітті розвиток шатрової архітектури був припинений патріархом Никоном[4][5].

Шатровий стиль в Україні[ред. | ред. код]

Докладніше: Муравйовки

Храмова шатрова архітектура була поширена майже виключно лише на великоросійських землях. На теренах тодішньої Гетьманщини цей стиль практично невідомий (окрім Варваринської дзвіниці в Китайгороді[джерело не вказане 867 днів][6]). Але шатрові дзвіниці існували при київських храмах Іллі та Миколи Доброго, така ж утрачена дзвіниця знищеної Успенської церкви в с. Баришівка (всі — XVIII ст.). На Слобожанщині — дзвіниці Покровського собору в Харкові (1689), Мовчанського монастиря в Путивлі (бл. 1700) та ще одна, втрачена — при Воскресенській церкві в Сумах (1702)[джерело не вказане 867 днів].

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. История России с древнейших времен до наших дней: учебник. — Москва, 2011. — С. 119. (рос.)
  2. а б «Архітектура», Російська культура в кінці XV—XVI ст.
  3. Дрьома Л. В. Архітектурні конструкції, Навчальний посібник для студентів, Міністерство Освіти і Науки України (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 червня 2020. Процитовано 16 жовтня 2012.
  4. а б Заграевский С. В. К вопросу о запрете патриарха Никона на строительство шатровых храмов [Архівовано 26 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Журнал Томского государственного педагогического университета «ΠΡΑΞΗΜΑ. Проблемы визуальной семиотики». № 3 (13), 2017. (рос.)
  5. Ильин М. А. Каменное зодчество третьей четверти XVII века // История русского искусства: в 13 т. / Под общ. ред. И. Э. Грабаря, В. Н. Лазарева; АН СССР, Институт истории искусств. — М.: Изд-во АН СССР, 1959. — Т. 4. — С. 164. (рос.)
  6. Козацькі церкви Китайгорода. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 25 лютого 2012.