Китайгород (Царичанський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Китайгород
Kytaygorod car gerb.png Kytaygorod car prapor.png
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Дніпропетровська область
Район/міськрада Царичанський район
Рада/громада Китайгородська сільська рада
Код КОАТУУ 1225682001
Облікова картка село Китайгород 
Locator Dot2.gif
Розташування села Китайгород
Основні дані
Засноване 1662
Перша згадка 1667
Населення 2 384 особи
Територія 47,01 км²
Поштовий індекс 51030
Телефонний код +380 5690
Географічні дані
Географічні координати 48°53′53″ пн. ш. 34°26′05″ сх. д. / 48.89806° пн. ш. 34.43472° сх. д. / 48.89806; 34.43472Координати: 48°53′53″ пн. ш. 34°26′05″ сх. д. / 48.89806° пн. ш. 34.43472° сх. д. / 48.89806; 34.43472
Середня висота
над рівнем моря
62 м[1]
Відстань до
районного центру
7 км
Найближча залізнична станція Балівка
Відстань до
залізничної станції
50 км
Місцева влада
Адреса ради с. Китайгород, вул. Леніна, 15
Сільський голова Марченко Сергій Дмитрович (з 24 січня 1981 року по 20 червня 2014 року)
Карта
Китайгород is located in Україна
Китайгород
Китайгород
Китайгород is located in Дніпропетровська область
Китайгород
Китайгород

Кита́йгород — село в Україні, в Царичанському районі Дніпропетровської області, центр Китайгородської сільської ради. Розташоване на березі річки Орелі, за 7 км на північний захід від районного центру і за 50 км від залізничної станції Балівки. Населення — 2 384 особи[2].

Етимологія[ред.ред. код]

Географія[ред.ред. код]

Село Китайгород знаходиться на правому березі річки Оріль, вище за течією на відстані 0,5 км розташоване смт Царичанка, нижче за течією примикає село Єгорине, на протилежному березі — село Могилів. Примикає до села Рудка. Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці і заболочені озера. Через село проходить автомобільна дорога Т 0441.

Археологія[ред.ред. код]

Стоянка людей середньої кам'яної доби та кургани скіфської доби[2]

Історія[ред.ред. код]

Історичний герб села

Перша згадка про Китайгород в писемних джерелах відноситься до 1667 року. Ще в часи монгольської навали на крутому березі річки Орелі збудували укріплення, обгороджене дубовим палісадом та земляним валом. В середині було містечко, де при наближенні ворога переховувалося населення. В разі небезпеки червоне полотнище («китайку»), що майоріло над містечком, знімали. Тому це укріплене містечко так і називали Китай-город[2].

У 18 сторіччі село входило Протовчанської паланки Запорозької Січі. У жовтні 1769 року у селі спалахнуло повстання пікінерів, яке було жорстоко придушене, найбільш активні його учасники заарештовані, а пікінерний гарнізон розформовано[4].

Село було центром Китайгородської волості Кобеляцького повіту.

Радянська влада в селі встановлена ​​в грудні 1917 року. Перший партійний осередок в селі створений в 1923 році, комсомольський — в 1919 році. У 1928 році тут створено колгосп імені Петровського[4].

На фронтах німецько-радянської війни билися з нацистами 823 місцевих жителя, 386 з них нагороджені бойовими орденами і медалями, 542 — загинули. Радянським воїнам, полеглим у боротьбі з нацистами, споруджено пам'ятник[4].

У повоєнний час в селі знаходилася комплексна бригада колгоспу імені Шевченка, центральна садиба якого була у селі Рудці. Бригада займалася вирощуванням зернових, технічних і овочевих культур. Працював свиновідгодівельний комплекс на 25 тисяч голів. З допоміжних підприємств були олійниця, комбікормовий завод, майстерня з ремонту сільськогосподарської техніки, пилорама. Багато передовиків виробництва були нагороджені орденами і медалями, з них орденом Леніна — ланковий М. С. Кисличний, голова колгоспу І. П. Шеремет, орденом Жовтневої Революції — бригадир Н. М. Демченко, тваринник І. І. Котиков, інженер С. Д. Кібець. Працювали середня, восьмирічна і початкова школи, дільнична лікарня, будинок культури з залом на 540 місць, дві бібліотеки з книжковим фондом понад 22,5 тисяч примірників, ощадкаса, відділення зв'язку, їдальня, п'ять магазинів, павільйон побутового обслуговування[4].

Пам'ятки[ред.ред. код]

До історичних пам'яток на території села відноситься земляний вал, що залишився від укріплення, стоянка людей мезолітичного часу та кургани скіфської доби[2].

По вулиці Музейній знаходяться три архітектурні пам'ятки національного значення:

  • муровані Миколаївська церква 1757 року. Високий барабан увінчаний невеличкою главкою. На поверхні стін присутні пілястри, також декоративні наличники.;
  • Успенська церква 1754 року;
  • Церква-дзвіниця Святої Варвари 1756 року.
Миколаївська церква1.jpg 1.Успенська церква.jpg 02.Церква-дзвіниця Св.Варвари.jpg
Миколаївська церква
Успенська церква
Церква-дзвіниця Св. Варвари

Гора Калитва[ред.ред. код]

Варто вийти на околицю села, і ви потрапите … в казку. Адже саме тут, на горі Калитві, за переказами, колись стояв замшілий камінь, на якому було написано: «Прямо підеш — смерть знайдеш, направо підеш — коня втратиш, наліво підеш — одруженим будеш». А все тому, що в цьому місці розходяться три гілки великого Шовкового шляху, які ведуть до Приазов'я, Криму та Кавказу.

Гора Калитва — сама по собі унікальний пам'ятник природи, адже утворилася вона в результаті танення льодовика. Вчені знаходили в її околицях останки зім'ятих і обдертих льодовиком стовбурів дерев, а 5 років тому археологи відкопали тут череп мамонта! Наразі череп знаходиться в Дніпропетровському історичному музеї ім. Яворницького. Кажуть, що глибоко під Калитвою лежать останки інших доісторичних тварин і навіть козацькі скарби.

Соціальна сфера[ред.ред. код]

В селі працює загальноосвітня школа, дошкільний навчальний заклад «Калинка», фельдшерсько-акушерський пункт, бібліотека, будинок культури[2].

Персоналії[ред.ред. код]

В селі народилися

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  • Село Китайгород // Облікова картка на офіційному веб-сайті Верховної Ради України.