Шатурський Валерій Георгійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Валерій Шатурський
UA-OR4-CPL-GSB-H(2015).png Молодший сержант
Шатурський Валерій Георгійович.jpg
Загальна інформація
Народження 20 січня 1974(1974-01-20)
Лісогірка
Смерть 12 вересня 2019(2019-09-12) (45 років)
Донецька область
Псевдо «Череп»
Військова служба
Роки служби 2015—2019
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Геральдичний знак - емблема МВС України.svg МВС України
Рід військ Emblem of the National Guard of Ukraine, 2017.svg Національна гвардія
Формування
Emblem of the Donbas Battalion.svg
 «Донбас»
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Вале́рій Гео́ргійович Шату́рський (20 січня 1974(19740120) — 12 вересня 2019) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1974 року в селі Лісогірка Городоцького району Хмельницької області[2]. 1979-го разом із матір'ю переїхав до села Чорнобаївка Білозерського району Херсонської області. Закінчив чорнобаївську середню школу, отримав фах водія — по програмі підготовки водіїв транспортних засобів, після чого повернувся до Лісогірки; з 2015 року мешкав у Маріуполі. Умів лагодити по господарці — чи то розібрати та зібрати автівку, а чи то полагодити комп'ютер. З дружиною познайомився вже під час війни, її донечка кликала його батьком[3].

З 2014 року перебував у лавах війська — спочатку у складі ЗСУ проходив службу в місті Хмельницькому, з кінця 2015-го — у батальйоні «Донбас». Займав посаду кулеметника 6-го відділення 2-го взводу 1-ї роти. 2016 року переведений до 15-го окремого Слов'янського полку. Воював по всій лінії фронту — від Азовського узбережжя до Луганщини. Брав участь у багатьох операціях — поблизу Слов'янська, Широкиного, Водяного, Павлополя, Новотроїцького, Верхньоторецького, Мар'їнки, Крутої Балки, Щастя, Майорська. Зимою 2018 року пройшов курс навчань на сержантське звання у Золочеві за програмою канадських фахівців.

12 вересня 2019 року в пообідню пору внаслідок ворожого обстрілу позицій батальйону в Донецькій області зазнав поранення, несумісного з життям.

Похований 17 вересня 2019-го у місті Маріуполь, де мешкають рідні, на Старокримському кладовищі.

Без Валерія лишилися дружина та діти — син і донька.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

  • Указом Президента України № 742/2019 від 10 жовтня 2019 року за «особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[4]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]