Шевченко Григорій Макарович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Григорій Макарович Шевченко
Шевченко Григорій Макарович.jpg
Народження 4 березня 1922(1922-03-04)
Берестівка
Смерть 15 липня 1944(1944-07-15) (22 роки)
Рівне
Поховання Рівне
Громадянство СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил сухопутні війська
Рід військ піхота
Роки служби 1941–1944
Звання CCCP army Rank major infobox.svg Майор
Формування 6-та гвардійська стрілецька дивізія
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоної Зірки Медаль «За відвагу»
Шевченко Григорій Макарович у Вікісховищі?

Григо́рій Мака́рович Шевче́нко (4 березня 1922(19220304) — 15 липня 1944) — радянський військовик, учасник Другої світової війни, командир 1-го стрілецького батальйону 25-го гвардійського стрілецького полку 6-ї гвардійської стрілецької дивізії (13-та армія, Центральний фронт), гвардії капітан. Герой Радянського Союзу (1943).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 4 березня 1922 року в селі Берестівка (нині Липоводолинський район Сумської області) в селянській родині. Українець. Член ВКП(б) з 1942 року.

Закінчив семирічну школу. Навчався у Дніпропетровській художній школі.

До лав РСЧА призваний у 1941 році Липоводолинським РВК. У 1942 році закінчив Тамбовське військове піхотне училище.

Учасник німецько-радянської війни з червня 1942 року. Воював на Брянському, Центральному і 1-му Українському фронтах.

Під час боїв за закріплення на висоті 257.2 поблизу села Миляве Орловської області з 25 по 28 вересня 1942 року командир 2-ї автоматної роти 25-го гвардійського стрілецького полку 6-ї гвардійської стрілецької дивізії старший лейтенант Г. М. Шевченко зі своїми бійцями, попри нещівний артилерійсько-мінометний вогонь супротивника, відбив 6 ворожих контратак при підтримці танків, знищивши при цьому близько 150 солдатів та 1 танк[1].

19 лютого 1943 року в бою за село Степанівка командир 2-ї автоматної роти гвардії старший лейтенант Г. М. Шевченко особисто з 10-ма автоматниками, перебуваючи на броні танка, перейшов у контратаку й вибив з околиці села німців, знищивши при цьому до 25 ворожих солдатів[2].

У боях на Орловсько-Курському напрямку в липні 1943 року командир 2-ї роти автоматників гвардії капітан Г. М. Шевченко виявив виключну хоробрість, стійкість і героїзм. 7 липня 34-й гвардійський артилерійський полк, відходячи на нові позиції, залишив батарею 76-мм гармат, не маючи змоги її транспортувати. Відбиваючи атаки ворога, капітан Шевченко і його автоматники за власною ініціативою, на руках витягли гармати батареї з яру й доправили їх у розташування полку за 2 км. Під час наступу ворожих автоматників, допомагав бійцям 4-ї і 9-ї стрілецьких рот вдало відбивати атаки, внаслідок чого супротивник зазнав значних втрат[3].

Особливо командир 1-го стрілецького батальйону 25-го гвардійського стрілецького полку 6-ї гвардійської стрілецької дивізії гвардії капітан Шевченко Г. М. відзначився під час форсування річки Дніпро північніше Києва, коли його бійці першими форсували річку, захопили плацдарм на правому березі, закріпились і міцно його утримували до підходу основних частин дивізії.

15 липня 1944 року гвардії майор Шевченко Г. М. загинув у бою. Похований в парку імені Т. Г. Шевченка у місті Рівному[4].

Нагороди[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 16 жовтня 1943 року за успішне форсування річки Дніпро північніше Києва, міцне закріплення плацдарму на західному березі та виявлені при цьому відвагу і героїзм[5], гвардії капітанові Шевченку Григорію Макаровичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 1795).

Нагороджений орденами Леніна (16.10.1943), Червоного Прапора (13.07.1943), Червоної Зірки (23.02.1943), медаллю «За відвагу» (07.10.1942).

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]